"23" травня 2011 р. Справа № 2а-935/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
суддів Коршуна А.О. Панченко О.М. ,
при секретарі Негер Е.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Приватного підприємства «Торговельний дім «Фоджер» на ухвалу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 липня 2010 року, постановлену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа - Приватне підприємство «Торговельний дім «Фоджер», про визнання дій та рішення протиправними,
08 липня 2010 року позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа -ПП «Торговельний дім «Фоджер», про зобов'язання вчинити дії. У своєму позові позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо підготовки та погодження рішення про надання третій особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню нежитлової будівлі кафе № 66 по вул. Шмідта, 3К в м. Дніпропетровськ, а також визнати протиправним зазначене рішення (а.с.а.с. 1 -3).
Разом з позовною заявою позивачем до суду було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, у якій він просив заборонити відповідачу до розгляду справи по суті здійснювати дії, направлені на передачу в користування або у власність будь-яким особам (крім позивача) земельних ділянок за адресами: вул. Шмідта, 3, вул. Шмідта, 3К, вул. Шмідта, 5 в м. Дніпропетровськ (а.с.а.с. 14, 15).
09 липня 2010 року суддею Кіровського районного суду м. Дніпропетровська було постановлено ухвалу про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову (а.с.а.с. 16, 17).
30 липня 2010 року третя особа, не погодившись з ухвалою, звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначила, що її постановлено з порушенням норм процесуального права. Апеляційну скаргу третя особа обґрунтувала тим, що суд, постановивши ухвалу, вийшов за межі заявлених вимог, оскільки заборонив відповідачу вчиняти дії, зокрема, відносно ділянок (адрес), які не є спірними. Предметом спору є визнання конкретного рішення відповідача протиправним, але замість вирішення питання про зупинення дії цього рішення суд заборонив відповідачу передавати у власність або користування будь-яким особам певні земельні ділянки. Позивач, подавши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, не обґрунтував її належним чином. Крім того, заборонивши передавати у власність або користування іншим особам, крім позивача, земельні ділянки, суд поставив у вкрай нерівне становище, у порівнянні з позивачем, інших осіб, що можуть потенційно набути права на ці ділянки. В апеляційній скарзі третя особа просила скасувати ухвалу від 09.07.2010 р. (а.с.а.с. 44, 45).
У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Представники відповідача, третьої особи у судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про поштові відправлення. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаною вище обставиною дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу частини 1 статті 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
З аналізу диспозиції приведеної норми вбачається, що суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, а також його співмірність позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
За змістом позову його предметом є визнання протиправними дій відповідача щодо підготовки та погодження рішення про надання третій особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню нежитлової будівлі кафе № 66 по вул. Шмідта, 3К в м. Дніпропетровськ, а також законність самого рішення.
Між тим, суд, задовольнивши подану заяву, заборонив відповідачу здійснювати дії, направлені на передачу в користування або у власність будь-яким особам не лише спірної земельної ділянки, а й земельних ділянок, розташованих за адресами: вул. Шмідта, 3, вул. Шмідта, 5 в м. Дніпропетровськ, що, безумовно, свідчить про безпідставність ухвали суду.
Суд також не звернув увагу на те, що позивач оспорює конкретне рішення відповідача, дію якого згідно з частиною 3 статті 117 КАС України він міг зупинити, постановивши відповідну ухвалу.
Крім того, заборонивши передавати у власність або користування іншим особам, крім позивача, земельні ділянки, суд поставив у вкрай нерівне становище, у порівнянні з позивачем, інших осіб, що можуть потенційно набути права на ці ділянки. Суд першої інстанції в такий спосіб по суті штучно створив відповідачу можливість ухвалювати рішення щодо передачі у власність або користування позивача спірної ділянки, надавши таким чином йому невиправданий пріоритет.
На думку колегії суддів, викладені обставини свідчать про порушення судом під час постановлення ухвали від 09.07.2010 р. норм процесуального закону та відсутність підстав для задоволення поданої позивачем заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 195, 196, 199, пунктом 4 статті 202, статтями 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Торговельний дім «Фоджер»задовольнити.
Ухвалу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 липня 2010 року скасувати.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» про вжиття заходів забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа - Приватне підприємство «Торговельний дім «Фоджер», про визнання дій та рішення протиправними залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 16 червня 2011 року.
Головуючий суддя М.О. Католікян
Суддя А.О. Коршун
Суддя О.М. Панченко