Справа № 2а/1770/1835/2011
25 травня 2011 року 16год. 25хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Патрикей Ю.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідача: представник Мамай І.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватне підприємство "Харчові технології"
до Державна податкова інспекція у м.Рівне
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень
Позивач - приватне підприємство «Харчові технології» звернулося до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне від 8 квітня 2011 року № 0001282342 та № 0001292342, від 11 квітня 2011 року № 0000551742.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, пояснили суду, що відповідач помилково вважає, що позивачем неправомірно було віднесено до складу валових витрат, витрати понесені в зв'язку з орендою вантажного автомобіля. Такий висновок ДПІ у м. Рівне обґрунтовує тим, що договір оренди автомобіля було укладено в простій письмовій формі. Позивач не може погодитися з висновками відповідача, адже між ПП «Харчові технології» (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) укладено договір оренди автомобіля, відповідно до умов якого орендодавець передав в тимчасове користування орендарю транспортний засіб: автомобіль марки HYUNDAI Н1, реєстраційний номер НОМЕР_4, рік випуску - 2001, колір - сірий. Перевіркою встановлено, що договір було укладено сторонами на строк до 31.12.2006 року, а у випадку якщо жодна із сторін договору за 30 днів до його закінчення письмово не повідомила про бажання його розірвати, то відповідно до п. 7.2 Договору оренди останній вважається продовженим ще на один рік.
Згідно ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Стаття 51 ЦК України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
На відміну від ч. 2 ст. 799 ЦК України, норми параграфа 5 глави 30 ГК України не встановлюють вимог щодо нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів у сфері господарювання.
Крім того, в судовому засіданні представники позивача надали суду рішення господарського суду Рівненської області від 10 травня 2011 року про визнання дійсним договору оренди вантажного автомобіля від 1 вересня 2005 року, укладеного між приватним підприємством «Харчові технології» та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 з моменту його укладення.
Представники позивача зазначили, що згідно з п. 3.1.2. Акту № 345/23-100/30946721 від 15.03.2011 року Відповідач дійшов до висновку, що Позивачем в порушення вимог п.п. 5.2.1 п.5.1. ст. 5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. з змінами та доповненнями, було неправомірно віднесено до складу валових витрат у І-ІV кварталі 2010 року суму витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів у розмірі 28 715,40 гривень. Позивач не погоджується з висновками відповідача, оскільки відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Так, відповідно до статутних документів основними видами діяльності ПП «Харчові технології» є: 51.38.0 - Оптова торгівля іншими продуктами харчування ; 52.11.0 - Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.
Організація та здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі є неможливою без такої важливої складової, як закупка, доставка товару до Покупця та/або місця розташування відповідної роздрібної торгової точки (магазину), а організація доставки (перевезення) товару є неможливою без використання паливно-мастильних матеріалів.
Отже, як зазначили представники ПП. «Харчові технології», витрати на паливно-мастильні матеріали безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією та продажем продукції ПП «Харчові технології», а висновки ДПІ у м. Рівне про неправомірність віднесення до складу валових витрат, витрат на придбання пально-мастильних матеріалів є необґрунтованими, та суперечать нормам податкового законодавства. Крім того, правомірність володіння транспортним засобом підтверджується договором оренди транспортного засобу б/н від 01.09.2005 року, який є дійсним та не визнаний податковими органами в судовому порядку недійсним. Так само, та з тих же підстав помилковими є висновки ДПІ щодо віднесення ПП «Харчові технології» до складу валових витрат, витрат на придбання запчастин, матеріалів та наданих послуг по обслуговуванню автомобіля HYUNDAI Н1. І відповідно, до п. 5.2.1. такі витрати були понесені позивачем у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та відносяться до складу валових витрат позивача.
Не погоджується позивач з висновками ДПІ у м. Рівне щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат, витрат пов'язаних з отриманням послуг з перевезення вантажів у загальній сумі 180230 грн. Таким чином, представники позивача вважають перекрученими та помилковими висновки про безпідставність віднесення на валові витрати вартість оренди транспортного засобу, витрат придбаних запчастин, матеріалів, ПММ та наданих послуг (робіт) по обслуговуванню автомобіля HYUNDAI Н1 та витрат на перевезення вантажів у сумі 205055,70 грн. чим порушено п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997р. (із змінами та доповненнями), та як наслідок нараховано до сплати податкових зобов'язань по податку з прибутку підприємств у розмірі 51 264 грн.
Аналогічна позиція представників ПП «Харчові технології» щодо визначення податковим органом податкового зобов'язання по податку на додану вартість в частині сум, сплачених на користь постачальника паливно-мастильних матеріалів запчастин, матеріалів та послуг по обслуговуванню автомобіля HYUNDAI Н1. Відповідач в Акті перевірки не зазначає жодної підстави для визнання недійсними внаслідок неналежного оформлення наданих до перевірки податкових накладних щодо яких ДПІ у м. Рівне встановлено безпідставність їх віднесення до податкового кредиту. Всі необхідні первинні документи щодо фінансово-господарських взаємовідносин платника податків з постачальниками товарів (робіт, послуг) та податкові накладні, оформлені у повній відповідності з чинним законодавством, у зв'язку з чим позивач мав повне право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту у розмірі 6 436,00 грн. протягом 2010 року в :ому числі за січень -145,00грн., лютий - 492грн., березень - 683грн., квітень - 334грн., травень - 85грн., червень - 953грн., липень - 606грн., серпень - 186грн., вересень - 600грн., жовтень - 176грн., листопад - 756грн., грудень - 419грн.
Представники позивача вважають, що Акт перевірки взагалі не містить жодних правових підстав на підтвердження обґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства при віднесенні до складу податкового кредиту суми у розмірі 6 436,00 грн. та виключення відповідачем даної суми ПДВ зі складу податкового кредиту.
Також, всупереч вимогам та нормам податкового законодавства, діючого в період, що перевірявся, відповідач неправомірно нарахував податкові зобов'язання у розмірі 7 098,88 грн. податку з доходів фізичних осіб, дійшовши до помилкового висновку про неправомірність оподаткування доходів фізичних осіб у вигляді заробітної плати, разових виплат, фізичним особам здійснених позивачем протягом періоду, що перевірявся. Так, відповідач вважає, що позивачем за рахунок коштів підприємства надано додаткові блага, а саме у вигляді вартості дизельного палива відшкодованого згідно авансових звітів та у вигляді оплати вартості придбаних запчастин, матеріалів та наданих послуг по обслуговуванню автомобіля HYUNDAI Н1. Наведені в акті висновки відповідач обґрунтовує тим, що договір оренди вантажного автомобілю від 01.09.2005 року, укладений між ПП «Харчові технології» та ФОП ОСОБА_2 не є дійсним внаслідок недодержання вимоги Цивільного кодексу, викладеної в ст. 799 ЦК України щодо нотаріального посвідчення даного договору. Позивач не може погодитись з висновками відповідача та вважає їх необґрунтованими, оскільки, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, тому Договір оренди транспортного засобу за участю фізичної особи-підприємця не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. А отже, вартість дизельного палива відшкодованого згідно авансових звітів та у вигляді оплати вартості придбаних запчастин, матеріалів та наданих послуг по обслуговуванню автомобіля HYUNDAI Н1 є витратами, понесеними підприємством в зв'язку з веденням господарської діяльності та відносяться до складу валових витрат підприємства.
Тому, представники ПП «Харчові технології» просять суд позов задовольнити в повному обсязі
Державна податкова інспекція у м. Рівне проти позову заперечує. Представник відповідача вважає позов необґрунтованим та безпідставним, а податкові повідомлення-рішення - прийнятими відповідно до норм законодавства.
Так, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. встановлено їх завищення всього у сумі у сумі 205 055,7 грн. в тому числі: І кв. 2010 року-58869,46 грн., ІІ кв. 2010р- 33826.97 грн., ІІІ кв. 2010р.- 65710.89 грн., ІV кв. 2010 року - 46648,41 грн.
Під час перевірки позивачем надано договір оренди вантажного автомобіля б/н від 01.09.2005 року та зміни до договору № 2 від 02.01.2006 року, згідно яких власник - фізична особа ОСОБА_2 надав, а ПП «Харчові технології» прийняло в тимчасове платне володіння і користування майно, яке належить громадянину на правах власності, а саме: автомобіль марки HYUNDAI Н1 (державний номер НОМЕР_4, рік випуску 2001). Орендна плата складає 300 грн. в місяць.
Як зазначив представник відповідача, відповідно до ст. 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Якщо такий договір не було нотаріально посвідчено, то він вважається недійсним.
Згідно наданих до перевірки документів підприємство неправомірно до складу валових витрат відносило витрати по оренді автомобіля на придбання ПММ по орендованому автомобілю та щодо придбаних запчастин.
Крім того, представник відповідача зазначив про безпідставне формування складу валових витрат на підставі витрат на надані СПД ОСОБА_2 транспортних послуг в сумі 159952 грн., оскільки ОСОБА_2 працював технологом на ПП "Харчові технології" і виконував обов'язки, пов'язані з просуванням та зі збутом продукції. Одночасно з цим, він отримував доходи за перевезення вантажів відповідно до договору на перевезення як фізична особа-підприємець.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001292342 від 08.04.2011р. на суму 8045,00 грн. податку на додану вартість (6436 грн. основна сума та 1609 грн. штрафна санкція), то представник ДПІ у м. Рівне зазначив, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. встановлено його заниження (завищення) всього у сумі 6436 грн., що відбулося внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, пов'язаних з орендною автомобіля.
Крім того, перевіркою встановлено, що позивач не утримав і не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 7098,88 грн. у 2010 році, оскільки підприємством надані додаткові блага фізичним особам - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у вигляді вартості дизельного пального, відшкодованого згідно авансових звітів, запасних частин та послуг по обслуговуванню автомобіля HYUNDAI Н1. Тому, на думку представника відповідача, і податкове повідомлення-рішення № 0000551742 від 11.04.2011 року на суму 8876,60 грн. податку з доходів фізичних осіб прийняте правомірно.
За наведених обставин, представник ДПІ у м. Рівне просить суд в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, позов підлягає до задоволення частково.
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Харчові технології» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки складений акт від 15 березня 2011 року № 345/23-100/30946721 (т. І а.с.12-53).
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Рівне прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0001282342 від 8 квітня 2011 року про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 64080 грн., в тому числі: за основним платежем - 51264 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12816 грн.;
- № 0001292342 від 8 квітня 2011 року про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 8045 грн., в тому числі за основним платежем - 6436 грн., за штрафними санкціями - 1609 грн.;
- № 0000551742 від 11 квітня 2011 року про визначення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 8873,60 грн., в тому числі за основним платежем - 7098,88 грн., за штрафними санкціями - 1774,72 грн.
І. Орган податкової служби у висновках акта перевірки, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001282342 від 8 квітня 2011 року про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток, вказав про порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено валові витрати на суму 205055,70 грн. Такий висновок ґрунтується на твердженні ДПІ у м. Рівне про неправомірне включення до складу валових витрат витрат в сумі 45104,01 грн. на оплату орендної плати, придбання паливно-мастильних матеріалів, запчастин для автомобіля HYUNDAI Н1 відповідно до договору оренди від 01.09.2005 року та витрат в сумі 159952 грн. на оплату транспортних послуг приватному підприємцю ОСОБА_2
Однак, суд прийшов до висновку про обгрунтованість твердження ДПІ у м. Рівне щодо неправомірного включення позивачем до складу валових витрат витрат в сумі 45104,01 грн. на оплату орендної плати, придбання паливно-мастильних матеріалів, запчастин для автомобіля HYUNDAI Н1, та неправомірність висновку органу податкової служби в частині завищення позивачем валових витрат на суму витрат, здійснених на оплату транспортних послуг фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, в розмірі 159952 грн.
Cудом встановлено, що між Приватним підприємством «Харчові технології» та фізичною особою ОСОБА_2 укладений Договір оренди вантажного автомобіля від 1 вересня 2005 року, відповідно до якого Орендодавець - ОСОБА_2 надає, а Орендар - ПП «Харчові технології» приймає у тимчасове володіння автомобіль марки HYUNDAI Н1, державний номер НОМЕР_4. Вартість орендної плати за домовленістю сторін встановлюється у розмірі 100 грн. Згідно з змінами до договору, орендна плата складає 300 грн. Строк дії договору - до 31.12.2006 року. Згідно п.7.2 договору якщо жодна з сторін договору за 30 днів до його закінчення письмово не повідомила про бажання його розірвати, то договір вважається автоматично продовженими ще на один рік. (т. І а.с.58-59). Пунктами 4.4.-4.5 договору оренди від 01.09.2005 року передбачено, що ПП «Харчові технології» здійснює ремонт і технічне обслуговування автомобіля (у тому числі заміну шин і акумулятора) з придбанням для цієї мети запчастин і деталей та проводить заправлення автомобіля паливно-мастильними матеріалами і сплачує збір за забруднення навколишнього середовища.
1 вересня 2005 року відповідно до акту приймання-передачі автомобіль HYUNDAI Н1 був переданий в оренду ПП «Харчові технології» (т. І а.с.63).
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі даного договору протягом періоду, що перевірявся органом державної податкової інспекції, Приватним підприємством «Харчові технології» віднесено до складу валових витрат суму витрат в розмірі 45104,01 грн. відповідних податкових періодів:
витрати по оренді автомобіля HYUNDAI Н1, зокрема за 1 квартал 2010 року - в сумі 900 грн., за ІІ квартал 2010 року - в сумі 900 грн., за ІІІ квартал 2010 року - в сумі 900 грн., за ІV квартал 2010 року - 900 грн., в загальній сумі 3600 грн. без ПДВ;
витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів в загальній сумі 24543,90 грн., в тому числі за І квартал 2010 року - 5436,87 грн., за ІІ квартал 2010 року - 7300,18 грн., за ІІІ квартал 2010 року - 5964,83 грн., за IV квартал 2010 року - 5842,02 грн.;
витрати на придбання запасних частин, матеріалів та наданих послуг(робіт) по обслуговуванню автомобіля HYUNDAI Н1 в сумі 16960,11 грн., зокрема за 1 квартал 2010 року - в сумі 937,74 грн., за ІІ квартал 2010 року - в сумі 7027,81 грн., за ІІІ квартал 2010 року - в сумі 150,00 грн., за ІV квартал 2010 року - 8844,56 грн.
Дані обставини підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: копіями декларацій з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року, за півріччя 2010 року, за 3 квартал 2010 року, за 2010 рік; копіями накладних, актів виконаних робіт, чеків на відпуск ПММ (т. І а.с.168-229).
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року передбачено, що до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Параграфом 5 глави 58 Цивільного кодексу України регламентуються особливості укладення договору найму (оренди) транспортного засобу. Зокрема, статтею 799 передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За наведених обставин, договір оренди вантажного автомобіля, укладений 1 вересня 2005 року ПП «Харчові технології» з ОСОБА_2, в силу закону є нікчемним. А отже, правових підстав для включення до складу валових витрат витрат в сумі 45104,01 грн., здійснених позивачем на підставі даного договору оренди вантажного автомобіля, зокрема витрат по сплаті орендної плати, по купівлі паливно-мастильних матеріалів, запчастин, послуг по обслуговуванню автомобіля, у Приватного підприємства «Харчові технології» не було.
Посилання представників позивача на факт укладення додаткової угоди до Договору оренди вантажного автомобіля від 01.07.2008 року, відповідно до якої внаслідок державної реєстрації ОСОБА_2 суб'єктом підприємницької діяльності орендодавцем в договорі виступає фізична особа-підприємець ОСОБА_2, у зв'язку з чим договір оренди не потребував нотаріального посвідчення (т. І а.с.62), та на рішення господарського суду Рівненської області від 10 травня 2011 року про визнання дійсним договору оренди вантажного автомобіля від 1 вересня 2005 року, укладеного між Приватним підприємством «Харчові технології» та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 з моменту його укладення (т. ІІ а.с.81-82), судом до уваги не береться з наступних підстав.
На момент проведення планової виїзної перевірки ПП «Харчові технології», а саме в період з 04.03.2011 року по 18.03.2011 року, позивачем Додаткова угода до договору та рішення суду ДПІ у м. Рівне для перевірки надані не були. Заперечення до акту перевірки у разі незгоди з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, подані позивачем також не були. Тобто і на момент прийняття податкових повідомлень-рішень ПП "Харчові технології" ні Додаткову угоду до договору, ні рішення суду не надало. Крім того, на момент формування валових витрат ПП "Харчові технології" рішення суду про визнання дійсним договору оренди вантажного автомобіля взагалі не існувало.
Тому, у позивача не було законних підстав для формування валових витрат виробництва в сумі 45104,01 грн. на підставі витрат, здійснених підприємством відповідно до Договору оренди вантажного автомобіля від 01.09.2005 року.
Щодо висновку органу податкової служби про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат витрат на надані суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 транспортних послуг в сумі 159952 грн., то слід зазначити наступне.
Відповідно до Договору перевезення вантажів, укладеного 24 вересня 2008 року Приватним підприємством «Харчові технології» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Замовник - підприємство доручає, а Перевізник - підприємець бере на себе зобов'язання по забезпеченню своєчасного перевезення вантажів Замовника до пункту призначення і передачі їх вантажоотримувачу згідно замовлення. Договір діє до 31.12.2008 року, автоматично продовжується на кожен наступний рік, якщо сторони протягом 20 днів до закінчення терміну дії договору письмово не повідомили про намір його розірвати (т. І а.с.230-232).
ОСОБА_2 26.06.2008 року відповідно до встановлених норм законодавства зареєстрований фізичною особою-підприємцем, має ліцензію серії НОМЕР_1 головної державної інспекції на автомобільному транспорті на внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (строк дії з 20.08.2008 року по 19.08.2013 року), перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, є платником єдиного податку (т. ІІ а.с.100-120). Факт отримання Приватним підприємством «Харчові технології» транспортних послуг від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, які були включені до складу валових витрат, підтверджується дослідженими судом доказами: актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, виписками банку з розрахункового рахунку позивача про оплату транспортних послуг ФОП ОСОБА_2 (т. І а.с.234-250, т. ІІ а.с.1-69, 125-240, т. ІІІ а.с.1-148).
Тому, ПП «Харчові технології» формувало валові витрати виробництва та обігу на підставі витрат на транспортні послуги, надані підприємцем ОСОБА_2, в сумі 159952 грн. у відповідності до вимог п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року, а саме:
1) надані транспортні послуги підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку;
2) транспортні послуги були придбані позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (оптова торгівля іншими продуктами харчування, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту).
За наведених обставин, ДПІ у м. Рівне безпідставно виключила зі складу валових витрат позивача витрати в сумі 159952 грн. та як наслідок неправомірно визначила грошове зобов'язання по податку на прибуток підприємства в податковому повідомленні-рішенні № 0001282342 від 8 квітня 2011 року в сумі 39988 грн. основного платежу та 9997 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Тому, дане податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню нечинним та скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 49985 грн.
ІІ. Щодо висновків органу податкової служби про порушення ПП «Харчові технології» пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168-97-ВР від 03.04.1997 року, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 6436 грн., то слід зазначити наступне.
Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).
Завищення податкового кредиту в загальній сумі 6436 грн. відбулося внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях, пов'язаних з орендною вантажного автомобіля HYUNDAI Н1 по Договору оренди від 01.09.2005 року, зокрема по здійсненню витрат по оренді автомобіля, по придбанню паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, матеріалів та послуг(робіт) по обслуговуванню даного вантажного автомобіля. Однак, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, правових підстав для формування податкового кредиту з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) по Договору оренди вантажного автомобіля від 01.09.2005 року (з Додатковою угодою від 01.07.2008 року), який в силу закону є нікчемним, у Приватного підприємства «Харчові технології» не було.
Тому, ДПІ у м. Рівне правомірно виключила зі складу податкового кредиту позивача суму податку на додану вартість в розмірі 6436 грн. і визначила грошове зобов'язання ПП «Харчові технології» по ПДВ в податковому повідомленні-рішенні № 0001292342 від 8 квітня 2011 року в загальній сумі 8045 грн., в тому числі за основним платежем - 6436 грн., за штрафними санкціями - 1609 грн.
ІІІ. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000551742 від 11 квітня 2011 року про визначення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 8873,60 грн., в тому числі за основним платежем - 7098,88 грн., за штрафними санкціями - 1774,72 грн., то судом встановлено наступне.
Висновки ДПІ у м. Рівне про порушення ПП «Харчові технології» п.1.2, п.1.6, п.1.15 ст. 1, пп..3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп..4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.7.1 ст.7, пп..8.1.1, пп..8.1.2 п.8.1 ст.8, пп. «а» п.17.2 ст.17, пп. «а» п.19.2 ст.19, пп. «а» пп. 20.2 ст.20, пп. «а» пп..20.3.1, пп. 20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року ґрунтуються на твердженні органу податкової служби про надання податковим агентом - ПП «Харчові технології» додаткових благ фізичним особам-працівникам - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 внаслідок здійснення витрат, пов'язаних з придбанням дизельного палива, запчастин, матеріалів та послуг по обслуговуванню автомобіля HYUNDAI Н1 по Договору оренди від 01.09.2005 року.
Відповідно до пп.«е» пп.4.2.9 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу резидента включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.
Підпунктами 8.1.1та 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону № 889-ІV встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Згідно з п. 17.2. ст. 17 Закону № 889-ІV особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.
Підпунктом 20.3.2. пункту 20.3 статті 20 Закону № 889-ІV регламентовано, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
Матеріалами справи підтверджено, що оплачуючи фізичним особам ОСОБА_2 та ОСОБА_5 витрати по придбанню паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, матеріалів та послуг (робіт) по обслуговуванню вантажного автомобіля відповідно до Договору оренди вантажного автомобіля від 01.09.2005 року (з Додатковою угодою від 01.07.2008 року), який є нікчемним, ПП «Харчові технології» фактично надавало своїм працівникам - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 додаткові блага, які не включило в оподатковуваний дохід платника податку та не утримало податок від суми такого доходу в загальному розмірі 7098,88 грн.
Тому, податкове повідомлення-рішення № 0000551742 від 11 квітня 2011 року про визначення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 8873,60 грн., в тому числі за основним платежем - 7098,88 грн., за штрафними санкціями - 1774,72 грн. прийняте Державною податковою інспекцією у м. Рівне у відповідності до вимог законодавства та фактичних обставин справи.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено в ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, органом державної податкової служби зроблений безпідставний висновок про завищення валових витрат позивача на суму 159952 грн. та як наслідок неправомірно визначено грошове зобов'язання позивача по податку на прибуток підприємства в податковому повідомленні-рішенні № 0001282342 від 8 квітня 2011 року в сумі 39988 грн. основного платежу та 9997 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В цій частині дане податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню нечинним та скасуванню.
На противагу цьому, Державною податковою інспекцією у м. Рівне на підставі належних та допустимих доказів було підтверджено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 8 квітня 2011 року № 0001282342 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 14095 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 11276 грн., та за штрафними санкціями в сумі 2819 грн.; від 8 квітня 2011 року № 0001292342 та від 11 квітня 2011 року № 0000551742. Тому, позовні вимоги ПП «Харчові технології» в цій частині не підлягають до задоволення.
Згідно статті 94 КАС України судові витрати стягуються на користь позивача з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог в сумі 0,57 грн.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0001282342 від 8 квітня 2011 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 49985 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 39988 грн. та за штрафними санкціями в сумі 9997 грн.
Відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Харчові технології" до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 8 квітня 2011 року № 0001282342 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 14095 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 11276 грн., та за штрафними санкціями в сумі 2819 грн.; від 8 квітня 2011 року № 0001292342 та від 11 квітня 2011 року № 0000551742.
Присудити на користь Приватного підприємства "Харчові технології" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 0,57 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шарапа В.М.