Справа № 2а/1770/1647/2011
23 травня 2011 року 14год. 55хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Патрикей Ю.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не з'явився
відповідача: представник Тарасюк Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ПРАТ АФ "Зоря ім. Плютинського"
до Державна податкова інспекція у Рівненському районі
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -
Позивач - ПРАТ АФ "Зоря ім. Плютинського" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000331751/0 від 15.12.2010 року, прийнятого відповідачем.
У позовній заяві пояснив, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 69389,25 грн., в тому числі 22669,15 грн. за основним платежем та 46720,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій, прийняте відповідачем за результатами планової виїзної перевірки ПРАТ АФ "Зоря ім. Плютинського", якою виявлено порушення підприємством Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-IV.
На думку позивача, вказане податкове повідомлення-рішення не відповідає чинному законодавству. Зазначає, що підприємство не повинно було утримувати та перераховувати податок з доходів фізичних осіб при виплаті орендної плати за землю, оскільки це суперечить положенням пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-IV. Також позивач не погоджується із висновком податкового органу, що кошти отримані працівниками підприємства під звіт відзвітовано з порушенням встановленого законом порядку. Вказує, що податковим інспектором не взято до уваги належним чином оформлені розрахункові документи, які долучено працівниками позивача до авансових звітів.
У зв'язку з цим, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000331751/0 від 15.12.2010 року.
В судове засідання представник позивача повторно не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача заперечує проти адміністративного позову. У поданих до початку судового засідання та підтриманих у судовому засіданні запереченнях, пояснив, що за результатами перевірки ПРАТ АФ "Зоря ім. Плютинського" встановлено порушення платником податків пп. 3.1.3 п. 3.1, п. 3.4 ст. 3, пп. 4.2.1, пп. 4.2.9, пп. 4.2.15, п. 4.2 ст. 4, пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п. 9.1, пп. 9.10.1 ст. 9, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2, п. 8.1 ст. 8, пп. “а” п. 19.2 ст. 19, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20, п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-IV, у зв'язку з чим підприємству визначено податкове зобов'язання та нараховано штрафні (фінансові) санкції, про що прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення.
Стосовно доводів викладених позивачем у позовній заяві, відповідач зазначає, що згідно положень пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-IV, ПРАТ АФ "Зоря ім. Плютинського", як орендар земельних ділянок, виступає податковим агентом орендодавців, з якими уклав відповідні договори, щодо доходів отриманих від надання земельних ділянок в оренду. Також відповідач вказує, що протягом 2008-2010 років працівниками підприємства відзвітовано за отримані під звіт кошти з порушенням встановленого порядку, оскільки до авансових звітів додано лише накладні і акти виконаних робіт та не додано документів, що підтверджують факт оплати придбаних товарів та послуг. Отже, відповідач вважає, що такі суми не можна рахувати відзвітованими. Вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення правомірним.
В задоволені позову просить відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позивачу слід відмовити в задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено, що в період з 28.10.2010р. по 24.11.2010р. Державною податковою інспекцією у Рівненському районі було проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Агрофірми "Зоря ім. Плютинського" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р. В акті перевірки зазначено про порушення платником податків вимог пп. 3.1.3 п. 3.1, п. 3.4 ст. 3, пп. 4.2.1, пп. 4.2.9, пп. 4.2.15, п. 4.2 ст. 4, пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п. 9.1, пп. 9.10.1, п. 9.10 ст. 9, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2, п. 8.1 ст. 8, пп. “а” п. 19.2 ст. 19, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20, п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-IV, в результаті чого позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 22669,15 грн., в тому числі у 2008 році - 706,32 грн., у 2009 році - 946,41 грн., у 2010 році - 21016,42 грн. За наслідками перевірки податковим органом складено Акт від 30.11.2010 року за №723/121/23-141/25319777 (а.с. 62-75).
У зв'язку із неможливістю вручення акта перевірки позивачеві через відсутність посадових осіб підприємства за місцезнаходженням ПРАТ АФ "Зоря ім. Плютинського", що оформлено працівниками податкового органу відповідним актом від 30.11.2010 року за №98/23/25319777 (а.с. 36), вказаний акт перевірки надіслано поштою та 07.12.2010 року вручено представникові позивача (а.с. 55).
15 грудня 2010 року, на підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000331751/0, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 69389,25 грн., в тому числі 22669,15 грн. за основним платежем та 46720,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 8).
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем до органів державної податкової служби в порядку адміністративного оскарження.
Первинну скаргу ПРАТ АФ "Зоря ім. Плютинського" Державною податковою інспекцією у Рівненському районі залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін, про що прийнято Рішення про результати розгляду первинної скарги від 26.01.2011 року за №208/17-238 (а.с. 12-13).
Позивачем подано повторні скарги до Державної податкової адміністрації у Рівненській області та Державної податкової адміністрації України (а.с. 14-17).
За результатами розгляду повторної скарги, Державною податковою адміністрацією у Рівненській області збільшено суму податкового зобов'язання позивача з доходів фізичних осіб, визначеного у податковому повідомленні-рішенні №000331751/0 від 15.12.2010 року, раніше надісланому платнику податків (основний платіж на суму 50,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 100,00 грн.), що відображено у рішенні від 12.03.2011 року за №4705/25-16/41 (а.с. 9-11).
Рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторної скарги від 31.03.2011 року за №6294/6/25-0315 податкове повідомлення-рішення №000331751/0 від 15.12.2010 року, з у рахуванням Рішення ДПА у Рівненській області від 12.03.2011 року №4705/25-16/41, залишено без змін, а повторну скаргу - без задоволення (а.с. 6-7).
Суд приходить до висновку, що податковим органом обґрунтовано нараховано ПРАТ АФ "Зоря ім. Плютинського" податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб.
Судом встановлено, що позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в періоді з жовтня 2008 року по червень 2010 року в сумі 234,19 грн., який виник в результаті надання працедавцем податкової соціальної пільги працівникам підприємства у місяці подання ними заяви про звільнення з ПРАТ АФ "Зоря ім. Плютинського".
Відповідно до пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 №889-IV (надалі Закон №889-IV), платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом.
Згідно положень вказаної норми та п. 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року №2035, податкова соціальна пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.
Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону №889-IV, звітний податковий період - проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. Для місячного податкового періоду перший та останній місяці збігаються.
Таким чином, працівник не має права на застосування податкової соціальної пільги по доходу, одержаному (нарахованому) за той податковий період, в якому він припиняє трудові відносини з працедавцем, наприклад розриває трудовий договір з власної ініціативи.
Як вбачається з матеріалів справи, до восьми працівників підприємства протягом періоду, що перевірявся застосовувалась соціальна пільга у місяці, коли ними було припинено трудові відносини з підприємством (а.с.68). З огляду на викладене вище, таке застосування податкової соціальної пільги суперечить вимогам податкового законодавства. Отже, податковим органом правомірно донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 234,19 грн.
Окрім того, позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в 2009-2010 роках в загальній сумі 51,90 грн., який виник в результаті надання додаткового блага у вигляді сплаченого адміністративного штрафу в сумі 346,00 грн. за працівників підприємства за рахунок коштів підприємства та не включення його до місячного оподатковуваного доходу.
Згідно пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону №889-IV, об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
Відповідно до пп. “г” пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону №889-IV, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу.
Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону №889-IV передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Таким чином, сплата за працівника адміністративного штрафу є додатковим благом, а отже повинна оподатковуватись в загальному порядку. Тому нарахування позивачу податкового зобов'язання у сумі 51,90 грн. є правомірним.
Суд також приходить до висновку, що позивачем не утримано у джерела виплати та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у 2010 році в загальній сумі 20807,43 грн., який виник в результаті не утримання податку з доходів фізичних осіб при виплаті орендної плати на користь орендодавців.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за період з 2008 по 2010 роки було укладено договори оренди землі із власниками земельних ділянок - фізичними особами, предметом яких стала передача у строкове платне користування ПРАТ АФ "Зоря Плютинського" земельних ділянок, зокрема: Договір оренди землі №76 від 02.02.2004 року, укладений з ОСОБА_2, зареєстрований в державному реєстрі за №76 від 15.03.2004 року; Договір оренди землі №54 від 02.01.2006 року, укладений з ОСОБА_3, зареєстрований в державному реєстрі за №50 від 12.02.2007 року; Договір оренди землі №1 від 03.06.2008 року, укладений з ОСОБА_4, зареєстрований в державному реєстрі за №041060000453 від 15.09.2010 року; Договір оренди землі №227 від 30.08.2008 року, укладений з ОСОБА_5, в державному реєстрі за №646 від 02.09.2008 року; Договір оренди землі №73 від 25.12.2008 року, укладений з ОСОБА_6, зареєстрований в державному реєстрі за №041109400004 від 20.05.2010 року; Договір оренди землі №347 від 01.01.2009 року, укладений з ОСОБА_7, зареєстрований в державному реєстрі за №1123 від 01.01.2009 року; Договір оренди землі №123 від 04.01.2010 року, укладений з ОСОБА_8, зареєстрований в державному реєстрі за №49 від 21.04.2010 року; Договір оренди землі №108, укладений з ОСОБА_9, зареєстрований в державному реєстрі за №041060000368 від 13.09.2010 року; (а.с. 27-47).
У травні 2010 року підприємством було виплачено орендну плату за земельні паї в загальній сумі 184200,90 грн., в тому числі без оподаткування 138716,19 грн. (а.с. 54).
Підпунктом «е» пункту 1.3 статті 1 Закону №889-VI встановлено, що доходом фізичних осіб з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, у вигляді доходів від надання в оренду (лізинг) нерухомості, розташованої на території України.
Згідно п. 1.10 Закону №889-VI під нерухомим майном (нерухомістю) розуміються об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.
Відповідно до пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону №889-VI, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
Згідно п. 1.15 ст. 1 Закону №889-VI, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Згідно пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону №889-VI, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Підпунктом «а» пункту 19.2 ст. 19 Закону №889-VI передбачено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Як передбачено у п. 20.3 ст. 20 Закону №889-VI, при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку є податковий агент.
Отже, враховуючи наведене та норми податкового законодавства, ПРАТ АФ "Зоря ім. Плютинського" як податковому агенту необхідно було утримати з орендної плати за земельні ділянки, виплаченої на користь орендодавців, з якими у позивача укладено відповідні договори та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 20807,43 грн., застосувавши ставку податку визначену п. 7.1 ст. 7 Закону №889-VI.
Судом також встановлено, що 10 працівниками підприємства відзвітовано за отримані під звіт кошти на суму 9212,00 грн. з порушенням встановленого порядку (до авансових звітів прикладено лише накладні і акти виконаних робіт, а товарні чеки і квитанції на оплату продукції відсутні). Як вбачається з матеріалів справи, вказані кошти працівниками на розрахунковий рахунок та в касу підприємства не вносилися.
Як передбачено пп. 9.10.2. п. 9.10 ст. 9 Закону №889-VI, звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.
Згідно абз. 6 Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59, документами, що підтверджують витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, є розрахункові документи відповідно до Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Про оподаткування прибутку підприємств".
Статтею 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР під розрахунковим документом визначено документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Крім того, порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (надалі Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні).
Як передбачено статтею 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, розрахунковим документом є документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Отже, кошти отримані працівниками під звіт на суму 9212,00 грн. з порушенням встановленого порядку (до авансових звітів прикладено лише накладні і акти виконаних робіт, а товарні чеки і квитанції на оплату продукції відсутні). У зв'язку з відсутністю належно оформлених документів, що підтверджують факт оплати торгово-матеріальних цінностей (розрахункових квитанцій, касових чеків, прибуткових касових ордерів), відшкодована вартість придбаних торгово-матеріальних цінностей є надміру витраченими коштами, отриманими платником податку.
Відповідно до пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону №889-VI, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.
Згідно пп. 9.10.1 п. 9.10 ст. 9 Закону №889-VI, податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.
Пунктом 3.4 ст. 3 Закону №889-VI передбачено, що об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк визначається як сума таких надміру витрачених коштів помножена на коефіцієнт.
Таким чином, позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 1575,63 грн., тому визначення позивачу податкового зобов'язання у вказаній сумі є правомірним.
Відповідно до п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.
Тому, податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 46720,10 грн.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України суд, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого Державною податковою інспекцією у Рівненському районі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Тому в задоволенні адміністративного позову позивачеві слід відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Приватному акціонерному товариству агрофірмі "Зоря ім. Плютинського" в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі від 15 грулдня 2010 року № 000331751/0 - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шарапа В.М.