12 квітня 2011 року м. Запоріжжя Справа № 2а-10721/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Янюк О.С.,
при секретарі судового засідання Пекній Т.В.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 22.12.2010 №б/н);
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 10.01.2011 №659)
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохимінвест», м. Мелітополь Запорізької області
до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
У грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохимінвест» (далі - ТОВ «Агрохимінвест», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі-суд) із адміністративним позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі - Мелітопольська ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2010 №0001282301/0.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, і просив задовольнити їх у повному обсязі, та надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях від 09.02.2011 №9, від 24.03.2011 б/н, від 11.04.2011 б/н. Зокрема вказують, що висновки відповідача про безпідставне завищення позивачем валових витрат здійснені по операціях з купівлі-продажу засобів захисту рослин. Проте, такий вид діяльності передбачений статутними документами і є основним видом діяльності підприємства. Здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами та не заперечується відповідачем. Також, висновки про відсутності товарно-транспортних накладних як на підставу не віднесення до валових витрат, витрат з купівлі засобів захисту рослин вважає необґрунтованими, не законними та безпідставними. Зазначає, що діюче законодавство не містить обов'язку підприємства складати та зберігати товарно-транспортні накладні при здійсненні господарської операцій купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, та товарно-транспортні накладні не є первинними документами до господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), оскільки ТОВ «Агрохимінвест» не є учасником транспортного процесу, так як останній не замовляв послугу перевезення вантажу, не укладав договір про перевезення вантажу, не сплачував за послуги по перевезенню вантажу, не відносив до валових витрати - будь-які витрати з перевезення вантажу, не приймав будь-якої участі у перевезені вантажу. Таким чином, вважає, що витрати ТОВ «Агрохимінвест» з придбання ТМЦ цілком правомірно включені до валових витрат підприємства.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у наданих запереченнях від 14.02.2011. Зокрема зазначає, що під час перевірки встановлено, що позивач власними силами не здійснював перевезення товарів від постачальників про що свідчить відсутність витрат пов'язаних з транспортуванням товарів. Аналізуючи первинні документи, які надані до перевірки встановлено, що документи щодо транспортування товарів від постачальників до покупця - ТОВ «Агрохимінвест» відсутні та до перевірки не надані, а саме не надано товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі ТМЦ, подорожніх листів. Позивач не має власних складських приміщень. До перевірки не надано угод відповідного зберігання ТМЦ та договорів оренди складських приміщень. З урахуванням викладеного, просить у задоволені позовних вимог відмовити повністю.
На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документів, заслухавши пояснення представників сторін, судом установлені наступні обставини.
Посадовими особами Мелітопольської ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Агрохимінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2010.
За результатами перевірки Мелітопольською ОДПІ складений відповідний акт від 24.11.2010 №1384/23/34719457 (далі - Акт), у якому зазначається, що перевіркою встановлені порушення, зокрема: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2., абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 465 650,00грн., в тому числі по періодах: за IV квартал 2007 року - 731 399,00грн.; за І квартал 2008 року - 379 849,00грн.; за ІІ квартал 2008 року - 505 275,00грн.; за ІІІ квартал 2008 року - 59 778,00грн.; за IV квартал 2008 року - 6 092,00грн.; за І квартал 2009 року - 142 683,00грн.; за ІІ квартал 2009 року - 773 839,00грн.; за ІІІ квартал 2009 року - 211 987,00грн.; за IV квартал 2009 року - 292 117,00грн.; за І квартал 2010 року - 413 094,00грн.; за ІІ квартал 2010 року - 949 537,00грн.
Позиція податкового органу щодо неправомірного формування позивачем валових витрат полягає у тому, що останні сформовані за наслідками господарських операцій на придбання ТМЦ (засоби захисту рослин), які не оформлені повним переліком документів відповідно до чинного законодавства - відсутні товарно-транспортні накладні, подорожні листи, акти прийому-передачі ТМЦ (товарно-транспортна документація), які у свою чергу підтверджували б факт перевезення ТМЦ за указаними угодами.
Не погоджуючись із зазначеними висновками, що викладені в Акті, позивач звернувся до відповідача із запереченнями на Акт від 03.12.2010 №0312201001. Листом від 09.12.2010 №37412/7123-210 відповідачем надано позивачу відповідь, у якій зазначається, що висновки акту виїзної планової перевірки ТОВ «Агрохимінвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 24.11.2010 №1384/23/34719457 відповідають чинному законодавству.
На підставі висновків Акта та виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2010 №0001282301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання - усього 6 698 475,00грн., у тому числі за основним платежем - 4 465 650,00, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 232 825,00грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача позивач звернувся до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації є регулярною, постійною та суттєвою.
Пунктом 5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляють) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач за відповідний період здійснював господарські операції з купівлі - продажу засобів захисту рослин (пестициди, гербіциди, стимулятори росту). Зазначений вид діяльності передбачений статутними документами позивача та є основним видом його діяльності, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ від 14.08.2008 №131103, ліцензією від 02.03.2007 №230494 (вид господарської діяльності - оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин). Зазначені обставини відповідачем спростовано не було.
Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР, до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охорони праці.
Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі-Закон №996-ХІV), встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та 2.16 зазначеного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Згідно із пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбудеться будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Із матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що у позивача наявні всі обов'язкові первинні документи (договори, накладні, податкові накладні, товарні накладні, платіжні доручення, банківські виписки, видаткові накладні), складені контрагентами, з урахуванням основних вимог податкового законодавства. Крім того, під час судового розгляду справи, позивачем надано додаткові пояснення та докази, що підтверджують здійснення господарської операції, а саме: договір позички, акти прийому - передачі об'єкта позички, листування між контрагентами щодо поставки товару, прості векселя, акт-приймання-передачі векселя, звіт по реалізації товару з 01.07.2007 по 30.06.2010, картки рахунку 281 тощо). Додаткових заперечень та доказів, що спростовують зазначені обставини відповідачем суду надано не було.
Твердження відповідача щодо обов'язковості товарно-транспортних накладних у даному випадку суд вважає помилковим з наступних підстав.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (надалі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.
Розділ 1 «Терміни та поняття» Правил містить у собі терміни та поняття, які вживаються у наступному значенні. Так, вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.
Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.
Замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.
Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем не укладались договори про перевезення вантажів, а можливі витрати не включались позивачем до складу валових витрат. Крім того, із змісту наявних договорів вбачається, що транспортні витрати несе продавець - контрагент позивача. Зазначені обставини відповідачем спростовано не було.
Проаналізувавши зазначені приписи та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що у зазначених господарських відносинах позивач не є Замовником, у розумінні Правил, а тому товарно-транспортна накладна (подорожні листи, акти прийому-передачі ТМЦ) є лише одним з документів, яка підтверджує придбання ТМЦ, а не основним (обов'язковим). Крім того, із змісту Акту вбачається, що за результатами перевірки перевіряючі не ставили питання щодо безтоварності чи фіктивності господарських операцій позивача, а лише встановили факт відсутності права у позивача включати відповідні суми до складу валових витрат, у зв'язку із відсутністю документів, що є обов'язковими для учасників транспортного процесу, передбачених Правилами.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження валових витрат та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач у відповідності до приписів податкового законодавства було сформовано валові витрати у відповідних періодах .
З аналізу наведеного вбачається, що висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими, недоведеними та передчасними, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 161-163, 167 КАС України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області від 14.12.2010 №0001282301/0.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 18.04.2011.
Суддя (підпис) О.С.Янюк
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.С. Янюк