09 червня 2011 року 15:53 Справа № 2а-0870/3472/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Буряковій А.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за заявою ОСОБА_2
до Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації
про скасування Рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації про скасування рішення державного реєстратора та зобов'язання вчинити певні дії, в якому зазначила, що 13 квітня 2011 року вона звернулась до Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації із заявою про державну реєстрацію свого права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору дарування, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 16.06.2010 року №2181.
Зазначена квартира АДРЕСА_1 до моменту укладення зазначеного вище договору дарування належала на праві приватної власності ОСОБА_4 (дарувальнику за вказаним вище договором дарування) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Четвертою Запорізькою державною нотаріальною конторою 28.03.2002 року за реєстровим №1-365 та зареєстрованого Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 29.03.2002 року в книзі №264 за №37651.
Рішенням реєстратора Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації Дунаєвої Світлани Миколаївни від 26.04.2011 року за вих. №276 їй, ОСОБА_2, було відмовлено у проведенні державної реєстрації прав на зазначену вище квартиру на підставі вищенаведеного договору дарування.
Як вбачається із змісту рішення реєстратора про відмову у проведенні державної реєстрації, мотивом такої відмови є наявність в матеріалах інвентарної справи постанови від 10.08.2010 року слідчого по ОВС УБОЗ ГУМВС України в Харківській області майора міліції Ребенко про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_4, а також відсутністю документів про зняття такого арешту.
Позивачка вважає, що таке рішення реєстратора щодо відмови у проведенні державної реєстрації її права власності на вказану квартиру є неправомірним, оскільки воно не ґрунтується на вимогах діючого законодавства.
Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1998 року №192 «Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно» передбачено, що функції із створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно покладено на Міністерство юстиції. Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 року №661 «Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме майно» було визначено, що дані зокрема про право власності на нерухоме майно подаються до відповідних державних реєстрів у порядку, встановленому Міністерством юстиції.
В розвиток зазначених вище правових актів Міністерством юстиції України було видано наказ від 07.02.2002 року №7/5 (зареєстрований в Мін'юсті 18.02.2002 року за №157/6445) Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, у пункті 1 якого встановлено, що зокрема до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 N 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Виключний перелік підстав, за наявності яких реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації, наведений у пунктах 3.5. і 3.5.7. вищезгаданого Тимчасового Положення. Зокрема, пунктом 3.5.7. Тимчасового Положення передбачено єдиний випадок, коли реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав у зв'язку із арештом нерухомого майна. Зокрема це випадок, коли право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом. Інших випадків (підстав) відмови реєстратором у проведенні державної реєстрації у зв'язку із арештом нерухомого майна у цьому Тимчасовому Положенні не передбачено.
Отже, наведене вище положення пункту 3.5.7. дає позивачці підстави зробити висновок, що реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав у зв'язку із арештом нерухомого майна не у будь-якому разі, а лише у тому випадку, коли правочин, на підставі якого виникло право власності на нерухоме майно, у часі був здійснений вже після того як було накладено арешт на це нерухоме майно.
Таким чином, на сьогоднішній день моментом виникнення у позивачки, як вона вважає, права власності на зазначену вище квартиру є момент нотаріального посвідчення приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 договору дарування, а саме: 16 червня 2010 року.
А, оскільки арешт на спірну квартиру було накладено слідчим 10.08.2010 року, тобто після виникнення у позивачка права власності на квартиру / після укладення договору дарування 16.06.2010 р./, то позивачка вважає відмову в реєстрації її права власності на квартиру протиправною, та просить суд у зв'язку з цим скасувати рішення відповідача щодо відмови у проведенні державної реєстрації її права власності на квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати реєстратора Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації здійснити державну реєстрацію її права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 16.06.2010 року №2181.
В судовому засіданні представник позивача на своєму позові наполягає, просить суд його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду письмове клопотання, в якому просить суд розглянути справу без його участі, проти позову заперечує, оскільки державний реєстратор діяв у межах своїх повноважень, і не мав права здійснити державну реєстрацію права власності позивачки на спірну квартиру у зв'язку з наявністю постанови слідчого про арешт всього майна ОСОБА_4
Суд, вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позов позивачки таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено в судовому засіданні з пояснень сторін та матеріалів справи, 16.06.2010 року між позивачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування, зареєстрований за № 2181 та посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, згідно з яким ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дарунок та у приватну власність квартиру АДРЕСА_1. Зазначена квартира належала дарувальнику на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2002 р. Як зазначено в договорі від 16.06.2010 р., право власності на квартиру переходить до ОСОБА_2 з моменту прийняття дарунку /стаття 722 ЦК України/.
Коли позивачка прийняла рішення зареєструвати цей дарунок в Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації, вона отримала у відповідь рішення реєстратора Дунаєвої С.М. від 26.04.2011 року, в якому в державній реєстрації подарованої їй квартири позивачці було відмовлено з тих підстав, що постановою від 10.08.2010 року слідчого по ОВС УБОЗ ГУМВС України в Харківській області майора міліції Ребенко С.М. накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_4, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1. Документи про зняття арешту до ОП ЗМБТІ не надходили.
Суд, проаналізувавши зазначені документи, вважає, що рішення відповідача щодо відмови в державній реєстрації нерухомого майна позивачки підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам закону, з наступних підстав.
У відповідності до п. 1.3. Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07.02.02 р. за № 7/5, державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Згідно з п. 2.1. цього Положення, для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник, інший правонабувач або уповноважена ним особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. Ці вимоги закону були позивачкою виконані у повному обсязі 13.04.2011 року.
Дійсно, 10.08.2010 року слідчим по ОВС УБОЗ ГУМВС України в Харківській області майором міліції Ребенко С.М. була винесена постанова про накладення арешту на майно, згідно з якою було накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_4, 1979 р.н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно п. 3.5.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (зареєстрований в Мін'юсті 18.02.2002 року за №157/6445), державний реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації у зв'язку із арештом нерухомого майна, якщо право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли за підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом.
Позивачем в судовому засіданні надано суду витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 09.06.2011 року, згідно з якими інформація в Єдиному реєстрі заборон щодо арешту нерухомого майна позивачки та ОСОБА_4 відсутня.
Крім того, як було вже зазначено вище, позивачка набула права власності на нерухоме майно /спірну квартиру/ ще до того/ а саме - 16.06.2010 року/, як була винесена постанова слідчого про накладення арешту на майно ОСОБА_4 від 10.08.2010 року.
З урахуванням викладеного, суд вважає позов позивачки таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163 , п.3 ст. 167 КАС України, п. п. 1.3., 2.1., 3.5.7 Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07.02.02 р. за № 7/5, суд -
Позов задовольнити.
Скасувати Рішення реєстратора Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації від 26.04.2011 року № 276, щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 16.06.2010 року.
Зобов'язати реєстратора Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 16.06.2010 року №2181.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.О.Нестеренко
Постанову виготовлено у повному обсязі 14.06.2011 р.