Кіровоградської області
"30" квітня 2008 р.
Справа № 18/33
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді ТимошевськоїВ.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/33
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань", м. Київ
до відповідача: Ульяновської районної державної адміністрації Кіровоградської області, м. Ульяновка Кіровоградської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватного підприємства "ТрейдСервіс", смт. Голованівськ Кіровоградської області
про скасування розпорядження голови Ульяновської районної державної адміністрації від 20.07.2007 року № 436-р
за участю представників сторін:
від позивача - не з"явились;
від відповідача - не з"явились ;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Тетева І.В., директор, наказ №1/к від 16.01.03р.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Ятрань» в порядку господарського судочинства подано позовну заяву від 19.03.2008 р. з вимогами скасувати розпорядження голови Ульяновської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 20.07.2007 р. № 436-р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що даним розпорядженням не враховано та порушено права позивача - землевласника суміжної земельної ділянки. Крім того, дане розпорядження прийнято з перевищенням повноважень голови адміністрації та з порушенням норм чинного законодавства.
Ухвалою господарського суду від 25.03.2008 р. подану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/33. Крім того, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням позивача залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне підприємство "ТрейдСервіс" (26500, Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Голованівськ, вул. Леніна, 40), оскільки рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки.
Відповідачем 10.04.2008 р. подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв»язку з відсутністю предмета спору (т. 1 а.с. 68-69).
Третя особа клопотання відповідача про припинення провадження у справі заперечила (т. 2 а.с. 1-2) та у заяві від 18.04.2008 р. № 100 (т.2 а.с. 20-22) вказала, що позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено факту порушення його прав прийняттям оскаржуваного розпорядження .
Ухвалою господарського суду від 10.04.2008 р. розгляд справи відкладався на підставі пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв»язку з неподанням сторонами у повному обсязі витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів. В судовому засіданні 21.04.2008 р., в якому прийняли участь представники всіх сторін, оголошувалась перерва до 30.04.2008 р.
В судове засідання 30.04.2008 р. представники позивача та відповідача не з»явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення (т.2 а.с. 37).
Натомість, 30.04.2008 р. на адресу господарського суду надійшла телеграма позивача про неможливість забезпечити явку уповноваженого представника з причин його хвороби та заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на інший час (т. 2 а.с. 39 ).
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік підстав для відкладення розгляду справи та передбачено, що господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Виходячи з наявних в матеріалах справи документів та враховуючи фактичну участь представників позивача і відповідача в судових засіданнях 10 і 21 квітня 2008р., господарський суд вважає можливим розглянути спір у даному судовому засіданні за відсутності представників позивача і відповідача та за наявними в справі документами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та подані клопотання, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви, суд встановив наступне.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 152 Земельного кодексу України встановлює способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, серед яких пунктом г) визначено визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, необхідною умовою визнання акта недійсним є не лише його невідповідність вимогам чинного законодавства, а й порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Між тим, позивачем не доведено факту порушення його прав чи інтересів прийняттям розпорядження № 436-р від 20.07.2007 р. та не надано належних доказів, які б підтверджували повідомлені у позові обставини.
Так, розпорядженням голови Ульяновської районної державної адміністрації №436-р від 20.07.2007 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 49 років земельної ділянки загальною площею 20 га пасовищ за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Новоселицької сільської ради, директору приватного підприємства “ТрейдСервіс» Тетеві І.В. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та надано приватному підприємству “ТрейдСервіс» в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 20 га пасовищ за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Новоселицької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с. 58).
Позивач вказує, що дане розпорядження порушує його права, оскільки при будівництві на належній йому земельній ділянці об»єктів соціальної інфраструктури для обслуговування автостради з відповідними каналізаційними мережами, прокладання такої каналізації здійснено через земельну ділянку, що знаходилась в запасі Новоселицької сільської ради.
Положення глави 32 Цивільного кодексу України та глави 16 Земельного кодексу України передбачають право користування чужою земельною ділянкою, що має посвідчуватись земельним сервітутом.
Як передбачено частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Статтею 100 Земельного кодексу України унормовано порядок встановлення земельних сервітутів, згідно якого сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Проте, позивачем не надано до суду жодного з названих документів, які б свідчили про встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці, стосовно якої прийнято розпорядження № 436-р від 20.07.2007 р.
Крім того, позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження повідомлених ним обставин щодо прокладання каналізаційних мереж та їх належність позивачу.
Схема прокладки каналізації (т.1 а.с. 52) та договір на водовідведення січних вод у відстійники Ульяновського комунального підприємства від 14.08.2007 р. (т. 1 а.с. 142-143) не встановлюють вказані вище обставини. Надані позивачем до суду акти Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об»єкта до експлуатації (т. 1 а.с.116-141) підтверджують лише введення в експлуатацію зазначених в них об»єктів нерухомості.
Інших доводів та підстав, в чому полягає порушення прав чи інтересів ТОВ "Ятрань" прийняттям розпорядження голови Ульяновської районної державної адміністрації № 436-р від 20.07.2007 р. позивачем не наведено.
З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що розпорядження голови Ульяновської районної державної адміністрації № 436-р від 20.07.2007р. не порушує права та інтереси позивача, які потребували б захисту шляхом скасування вказаного розпорядження, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв»язку з відсутністю предмета спору задоволенню не підлягає за наступних обставин.
Заявляючи подане клопотання, відповідачем надано розпорядження голови Ульяновської районної державної адміністрації № 206-р від 04.04.2008 р. (т.1 а.с. 72) за підписом першого заступника голови даної райдержадміністрації, згідно якого на виконання протесту прокурора від 03.04.2008 р. № 1100 скасовано як таке, що суперечить чинному законодавству, розпорядження голови Ульяновської районної державної адміністрації від 20.07.2007 р. № 436-р.
Розпорядження № 206-р від 04.04.2008 р. прийнято з посиланням на статтю 32 Закону України “Про місцеві державні адміністрації» та статті 1, 8, 21 Закону України “Про прокуратуру».
Статті 8, 21 Закону України “Про прокуратуру» встановлюють, що вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Протест прокурора підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження.
За приписами статті 32 Закону України “Про місцеві державні адміністрації» при здійсненні повноважень місцеві державні адміністрації взаємодіють з іншими органами державної влади у межах Конституції та законів України.
Поряд з цим, частиною 2 статті 43 Закону України “Про місцеві державні адміністрації» унормовано, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Наведені норми законодавства не передбачають права скасування місцевими державними адміністраціями одного й того ж рівня розпоряджень голови.
Згідно частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
З урахуванням наведеного, господарський суд не застосовує при вирішенні даного спору розпорядження голови Ульяновської районної державної адміністрації № 206-р від 04.04.2008 р. за підписом першого заступника голови даної райдержадміністраці.
У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.В.Тимошевська