"22" квітня 2008 р.
Справа № 17/53-900
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
За позовом Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави - Фонду державного майна України та Міністерства палива та енергетики України, м. Київ в особі Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ, Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз", м. Долина Івано-Франківської області
до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос», с. Ценів Козівського району Тернопільської області
Представник від:
позивача: Наконечна С.З., довіреність № юр-360/д від 17.12.2007р.;
відповідача: не з»явився;
прокурора: Свачій М.І., прокурор відділу Тернопільської обласної прокуратури, посвідчення №58 від 09.09.2005р.
В розпочатому судовому засіданні представнику позивача та прокурору роз'яснено права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.
Технічна фіксація судового процесу не здійснюється за відсутності відповідного клопотання.
Долинський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" від імені якого діє Нафтогазовидобувне управління "Долинанафтогаз", м. Долина Івано-Франківської до відповідача -Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос», с. Ценів Козівського району Тернопільської області, про стягнення 138000 грн. боргу, згідно затвердженої мирової угоди у справі №8/130-1443, яка виникла станом на 01.01.2008р.
Позов обґрунтовується копією ухвали господарського суду Тернопільської області по справі № 8/130-1443 від 19.08.03р., якою затверджено мирову угоду №1 від 18.08.03р.; копією угоди № 1 від 18.08.2003р. «Про погашення кредиторської заборгованості ПСП «Колос»; довідкою № 10б-774 від 26.02.08р. про наявність заборгованості; іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 14.03.08р. порушено провадження у даній справі та призначено судове засідання на 01.04.2008р. о 11 год. 40 хв. Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та через неподання сторонами необхідних для розгляду справи документів.
Представник позивача та прокурор в судових засіданнях позовні вимоги підтримали повністю з підстав, наведених у позовній заяві. Крім того, позивачем надано Положення про Нафтогазовидобувне управління «Долинанафтогаз», довідку статуправління про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день звернення прокурора з позовною заявою до господарського суду.
Відповідач обґрунтованого документально підтвердженого відзиву на позов та інших письмових документів не подав, представник відповідача в судові засідання не з»явився, хоча про час, дату та місце слухань справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення № бн та №1702999). Причин неявки в судові засідання не повідомив, а відтак справа вирішується за наявними в ній матеріалами, відповідно до вимог ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, думку прокурора, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 19.08.2003р. у справі №8/130-1443 затверджено мирову угоду №1, укладену 18.08.2003р. між Нафтогазовидобувним управлінням «Долинанафтогаз»в особі начальника Гой М.Д. як «Кредитором»та Приватним сільськогосподарським підприємством “Колос» в особі директора Свергун Б.В. як «Боржником».
Відповідно до п. 2 угоди №1 відповідач зобов'язався повернути «Кредитору»суму заборгованості 518 787 грн. в повному обсязі шляхом погашення у 2003р. -30000 грн., у 2004р. -50787 грн., у 2005р. -150000 грн., у 2006р. -150000 грн. та у 2007р. - 138000 грн.
Прокурор стверджує, що відповідач свої зобов'язання щодо погашення боргу відповідно до п. 2 мирової угоди, станом на 27.02.2008р. не виконав та не сплатив кошти у сумі 138 000,00 грн., які відповідно до мирової угоди №1 від 18.08.2003р., повинні бути сплачені протягом 2007 року.
Проаналізувавши наявні в справі матеріали суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного:
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дво - чи багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін.
Правочини відрізняються від інших юридичних фактів тим, що правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; воля в правочинах завжди спрямована на встановлення, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків.
Тобто, правочин може бути як підставою призупинення, поновлення, реалізації, тощо правовідносин, так і водночас, підставою припинення одних правовідносин та підставою виникнення або зміни інших правовідносин.
Відтак, укладена між сторонами 18.08.2003р. та затверджена господарським судом Тернопільської області на підставі ухвали від 19.08.2003р. мирова угода №1 відповідає вищезазначеним положенням, а тому є правочином, який відповідно до законодавства України, повинен бути виконаний належним чином і відповідно до умов укладеної угоди.
Як вбачається з матеріалів справи, у даній мировій угоді сторони погодили предмет угоди та строки її виконання, зокрема, відповідач зобов'язався погасити заборгованість в сумі 518 787,00 грн. відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 22.07.2003р. у повному обсязі, шляхом сплати рівними частинами протягом 5 років з дня укладення угоди, а саме: у 2003р. -30000 грн., у 2004р. -50787 грн., у 2005р. -150000 грн., у 2006р. -150000 грн. та останній платіж у 2007р. в сумі 138000 грн.
Тобто, сторонами досягнуто згоди щодо вирішення спору іншим шляхом, застосовуючи ті заходи, які були зазначені у тексті мирової угоди, тому з моменту затвердження судом мирової угоди припиняються зобов'язання за одними правовідносинами та виникають зобов'язання, що випливають за мировою угодою.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст. 3, 19 Закону України «Про виконавче провадження»ухвала господарського суду про припинення провадження в резолютивній частині якої викладений текст мирової угоди щодо сум і строків сплати їх боржником є виконавчим документом.
Однак, як вбачається з ухвали господарського суду Тернопільської області від 19.08.2003р. №8/130-1443, якою затверджено мирову угоду №1 від 18.08.2003р., остання в резолютивній частині не містить викладу тексту мирової угоди, що стосуються сум заборгованості та строків їх сплати, а тому не відповідає вимогам, встановленим для виконавчого документу.
При цьому, у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове виконання не може бути видано, оскільки провадження господарським судом припинено, однак інша сторона у цьому випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до примусового виконання мирової угоди, чим і скористався позивач.
В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1,2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.
В силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач на день розгляду справи не надав будь-яких доказів, які б свідчили про виконання зобов'язання визначеного п. 2 мирової угоди, а саме: сплати заборгованості у 2007 році у визначеному мировою угодою розмірі, а тому, згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України, слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 138 000,00 грн. основного боргу, що додатково підтверджується наданою позивачем довідкою №14юр-1538 від 21.04.2008р. та не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку.
За таких обставин справи, позов про стягнення 138 000,00 грн. боргу за нафтопродукти підлягає до задоволення, як обґрунтовано заявлений, правомірний та підтверджений документально.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.
У судовому засіданні 22.04.2008 р. за згодою представника позивача та прокурора оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 -47, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос», с. Ценів Козівського району Тернопільської області, ідент. код 30588675, - 138 000,00 грн. заборгованості на користь Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ, провулок Несторівський, 3/5, ідент. код 00135390, в особі структурного підрозділу -Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз", м. Долина Івано-Франківської області, м. Долина Івано-Франківської області, вул. Промислова, 7.
3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос», с. Ценів Козівського району Тернопільської області, ідент. код 30588675, - 1380 грн. 00 коп. державного мита в доход державного бюджету України.
4. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос», с. Ценів Козівського району Тернопільської області, ідент. код 30588675, - 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в доход державного бюджету України (р/р 31214259700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, код 23588119).
5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “_25__» квітня___2008 року через місцевий господарський суд.
Суддя