донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.04.2008 р. справа №8/116
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Кулебякіна О.С.
суддів
Волкова Р.В. , Запорощенка М.Д.
за участю представників сторін:
від позивача:
Сагін М.В. представник за довір. № 93/01-42 від 02.01.2008 р. - СП УШП ТОВ "Метален",
м. Єнакієве Донецької області,
від відповідача:
Колодяжна Т.А. представник за довір. № А14/34Д від 27.03.2008 р. -ВАТ "Азовмаш", м. Маріуполь Донецької області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
Спільного українсько-швейцарського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Метален", м.Єнакієве Донецької області та Вікритого акціонерного товариства "Азовмаш", м. Маріуполь Донецької області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
06.03.2008 року
по справі
№ 8/116 (Ємельянов А.С.)
за позовом
Спільного українсько-швейцарського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Метален", м.Єнакієве Донецької області
до
Відкритого акціонерного товариства "Азовмаш", м.Маріуполь Донецької області
про
спонукання виконати дії та стягнення 562 487,20 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.03.2008 р. позовні вимоги задоволені.
Спільним українсько-швейцарським підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "Метален", м. Єнакієво Донецької області подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про зміну судового рішення в частині розподілу судових витрат і віднесення витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи на позивача. В решті частині позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не погоджується, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою.
В апеляційній скарзі Відкритого акціонерного товариства "Азовмаш" йдеться про скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права, а також неповного з'ясування обставин справи. У скарзі зазначено, що суд не врахував порушення порядку виявлення дефектів обладнання, не встановив їх дійсні причини, а також неправильно застосував положення ст. 678 Цивільного кодексу України. Крім того, у суда не було підстав для стягнення штрафу за неякісну поставку, оскільки така санкція не передбачена контрактом. На думку заявника апеляційної скарги, державне мито з відповідача стягнено у завищеному розмирі, оскільки вимоги позивача у частині заміни неякісного обладнання є немайновими.
Позивач вважає доводи апеляційної скарги відповідача необґрунтованими, а судове рішення по суті спору законним.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Між Спільним українсько-швейцарським підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "Метален" (покупець) та Відкритим акціонерним товариством "Азовмаш" (постачальник) 21.06.2004 року укладено контракт № 139/1РСБ-00432 на поставку лебідки ЛС-22,5. На виконання цього контракту позивачем отримане обладнання, яке під час предмонтажної підготовки виявилась неякісним, що зафіксовано актами № 9 від 19.01.2007 р., № 45 від 23.04.2007 р., № 25 від 28.04.2007 р., № 89 від 08.05.2007 р.
Посилаючись на умови контракту та положення ст. 678 Цивільного кодексу України, ст. ст. 231, 269 Господарського кодексу України, позивач вимагає зобов'язати відповідача замінити неякісну лебідку якісною та стягнути штраф за неякісну поставку в сумі 562 487, 20 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту поставки неякісного обладнання та відповідності позовних вимог нормам чинного законодавства.
Апеляційна інстанція вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
У відповідності до частини 2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можно усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявились неодноразово чи з'явились знову після їх усунення) покупець має право вимагати заміни товару. Пунктом 4.11 контракту № 139/1РСБ-00432 від 21.06.2004 р. також передбачено право позивача на заміну товару неналежної якості. Одже, виходячи з положень чинного законодавства і умов договору, позивач має правові підстави вимагати заміни неякісного обладнання якісним.
Факт поставки відповідачем неякісного обладнання підтверджується актами обстеження, які відповідачем не спростовані. Відомості, що містяться у згаданих актах, об'єктивно підтверджуються висновком судової інженерно-технічної експертизи від 10.01.2008 р. Під час обстеження лебідки експерт дійшов до висновку, що вона має дефекти, які свідчать про порушення технології виготовлення та зборки вузлів лебідки. Експерт вважає, що лебідка не відповідає вимогам і технічним характеристикам, передбаченим контрактом № 139/1РСБ-00432 від 21.06.2004 р. Таким чином, виходячи із експертного висновку та положень частини 1 ст. 268 Господарського кодексу України, поставлене позивачу відповідачем обладнання є неякісним.
В експертному висновку зазначено, що нормально (звичайна для такого обладнання) тривала експлуатація лебідки неможлива. Тобто, експертом встановлено, що виявлені під час експертизи недоліки неможливо усунути.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція вважає, що допущені відповідачем порушення вимог щодо якості товару є істотними у розумінні частини 2 ст. 678 Цивільного кодексу України і тягнуть передбачені цією нормою юридичні наслідки, зокрема, виникнення у позивача права вимагати заміну неякісного товару.
Стягнення штрафу за поставку неякісної продукції передбачено частиною 7 ст. 269 Господарського кодексу України. Розмір штрафу позивачем визначений у відповідності до вимог частини 2 ст. 231 цього кодексу.
Таким чином, позовні вимоги судом першої інстанції задоволені обґрунтовано, оскільки вони ґрунтуються на законодавстві і підтверджуються матеріалами справи.
Заперечення відповідача проти доводів позову і висновків суду першої інстанції не беруться до уваги з таких причин.
Посилання відповідача на неналежне оформлення акту виявлення дефектів лебідки є безпідставними, оскільки особи, які підписали акти № 25 від 28.04.2007 р., № 89 від 08.05.2007 р., в якості представників Відкритого акціонерного товариства "Азовмаш" дійсно направлялись цим підприємством для участі в обстежені обладнання. Це прямо випливає зі змісту листа відповідача від 25.01.2007 р. № 999/515-261 на адресу позивача.
Крім того, факт неякісного виготовлення лебідки підтверджений висновком судової експертизи, проведеної фахівцем у відповідній галузі -завідувачем кафедри «Механічне обладнання заводів чорної металургії» Донецького національного технічного університету, доктором технічних наук, професором Седуш В.Я. Висновок судового експерта відповідає вимогам частини 1 ст. 42 ГПК України, тому суд першої інстанції обґрунтовано керувався ним під час розгляду справи.
Доводи відповідача про те, що дефекти лебідки є наслідком доробки станіни під час виконання монтажних робіт є нічім не підтвердженим припущенням, яке не може бути покладене в основу судового рішення. Більш того, ці твердження спростовуються матеріалами справи. Так, з акту готовності об'єкту до виконання монтажних робіт від 06.12.2006 р. вбачається, що фундамент був готовий до здійснення відповідних робіт. Актом перевірки від 20.03.2007 р. зафіксовано, що роботи, пов'язані з монтажем спірного обладнання, виконані згідно до проектної документації, стандартами, будівельними нормами та правилами. Водночас, твердження про проведення позивачем зварювальних і газорізальних робіт на рамі лебідки, яки на думку відповідача, були причиною дефектів, не мають жодного документального підтвердження. Оцінюючи обґрунтованість доводів відповідача щодо причин виникнення дефектів, апеляційна інстанція виходить також із того, що у експертному висновку чітко вказано, що такими причинами є порушення технології виготовлення і зборки вузлів лебідки.
Заперечення відповідача проти стягнення штрафу за поставку неякісної продукції є юридично неспроможними. Адже, така санкція передбачена безпосередньо законом, зокрема, частиною 7 ст. 269 Господарського кодексу України, тому може застосовуватись до винної сторони незалежно від наявності відповідного положення в договорі.
Вимоги відповідача про проведення додаткової експертизи суперечать положенням частини 3 ст. 42 ГПК України. Згідно до цієї норми додаткова експертиза може призначатись господарським судом виключно у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта. Між тим, на поставлені судом питання експерт дав ясні і повні відповіді та належним чином мотивував свої висновки.
Посилання відповідача на відсутність в експертному висновку критеріїв, які дозволяють покупцю вимагати заміни товару у відповідності до ст. 678 Цивільного кодексу України не відповідають дійсності. Адже, у відповіді на друге питання експерт вказав про неможливість тривалої експлуатації спірного обладнання. Аргументи щодо неможливості заміни лебідки з огляду на положення частини 1 ст. 184 Цивільного кодексу України є надуманими, оскільки вказана норма не має відношення до правового регулювання відносин, пов'язаних з поставкою товару неналежної якості.
Доводи заявника про стягнення державного мита у завищеному розмірі не ґрунтуються на законодавстві. Вимоги позивача, як в частині заміни неякісного обладнання, так і в частині стягнення штрафу за своїм змістом є майновими, тому мито за подачу позову позивачем сплачено правильно. Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат з додержанням вимог ст. 49 ГПК України.
Оцінюючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги, поданої позивачем, апеляцій інстанція виходить із того, що суду першої інстанції не надавалось документа, які підтверджує вартість судової експертизи, а тому суд не мав можливості розподіляти ці витрати в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України. Крім того, позивач не позбавлений можливості, у відповідності до частини 1 ст. 88 ГПК України, звернутись до суду першої інстанції із заявою про прийняття додаткового рішення в частині розподілу судових витрат за проведену експертизу.
За таких обставин, підстав для задоволення апеляційних скарг не вбачається.
Керуючись ст. ст. 98, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2008 р. по справі № 8/116 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Головуючий О.С. Кулебякін
Судді: Р.В. Волков
М.Д. Запорощенко
Надруковано: 4 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС