Справа № 09/1292а
"07" травня 2008 р., 12 год. 55 хв. м. Черкаси
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,
при секретарі судового засідання Мирошниченко Б.В.,
за участю представників сторін: позивача -Кочума Г.П., генеральний директор, Марковська Г.І. за довіреністю, відповідача -Ганжа В.М. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Лисянське автотранспортне підприємство 17145»(ВАТ «Лисянське АТП 17145»), смт. Лисянка до Державної податкової інспекції у Лисянському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень , -
Подано адміністративний позов, у якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення відповідача від 14 лютого 2008 року:
- № 0000591501/0, яким платника податків (позивач) зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50%, у сумі 26 670,15грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) (далі -перше спірне рішення);
- №0000601501/0, яким платника податків (позивач) зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, у сумі 11 623,52грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ (далі -друге спірне рішення);
- №0000611501/0, яким платника податків (позивач) зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, у сумі 7 571,61грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) (далі -третє спірне рішення);
Позовні вимоги мотивовані наступним:
- відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі -ЗУ №2181) податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надіслана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір щодо такої податкової декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку;
- з розрахунку штрафних санкцій вбачається, що податкові декларації були подані у 2004 -2007 роках у визначені строки, отже вчасно, але відповідачем не визначено суму податкових зобов'язань (штрафні санкції) у вказаний Законом строк, тому позивач, як платник податків, вважає себе вільним від такого податкового зобов'язання і сплачувати штраф не повинен;
- крім того, податкові правовідносини є сферою господарської діяльності, тому адміністративно-господарські штрафи повинні застосовуватись з врахуванням норм Господарського кодексу України (ГК України), а саме: ст.ст. 239, 241, 250. Оскільки ЗУ №2181 не визначає строк давності для застосування штрафів, то до даних правовідносин щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій необхідно застосовувати кодифікований нормативний акт -ГК України;
- такої позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) при розгляді справ по застосуванню санкцій за ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення ст.3 згаданого Закону, та санкцій за ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і ягідного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(Постанови ВАСУ від 14.03.2007 року, 01.03.2007 року, 15.03.2007 року та Постанова Верховного Суду України від 143.02.2007 року);
- тому позивачем визнано нарахування згідно акту перевірки по додатку №1 п.24 на суму 154,17 грн.; по додатку №2 з п.11 по п.28 на суму 920,23 грн.; по додатку №3 з п.14 по п.25 на суму 3396,73 грн., а всього на суму 4471,13 грн.;
- відповідач безпідставно провів перевірку відносно податкового зобов'язання, за період, за який частково минув строк давності, визначений ст.15 ЗУ №2181 та з порушенням Наказу ДПА України №327 від 10.08.2005 року.
Відповідачу письмових заперечень на позовну заяву не подав.
В судовому засіданні:
- представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити;
- представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на законність та обґрунтованість спірних рішень, позивач в порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 ЗУ №2181 не виконав свої зобов'язання щодо самостійної сплати, задекларованих податкових зобов'язань, які стали узгодженими, тому згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 ЗУ №2181 йому обґрунтовано нарахований штраф за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання у відповідних розмірах погашеної суми податкового боргу, посилання позивача на норми ГК України вважав безпідставним, при застосуванні відповідальності відповідач діяв відповідно до ЗУ №2181 та Інструкції «Про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби».
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) не підлягають доказуванню, як такі, що визнаються сторонами, наступні обставини: позивач є платником податку з ПДВ, самостійно подавав декларації з ПДВ за місячний податковий (звітний) період, однак не сплачував самостійно визначені у податкових деклараціях податкові зобов'язання з ПДВ, протягом встановлених п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 ЗУ №2181 десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 ЗУ №2181 для подання податкової декларації.
Актом від 31 січня 2008 року за №39/15-113 «Про результати перевірки сплати узгоджених сум податкового зобов'язання протягом граничних строків сплати»відповідач зафіксував порушення позивачем, як платником податку, граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, і на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 ЗУ №2181 за затримку на відповідну кількість календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, склав розрахунки штрафних санкцій та прийняв спірні рішення від 14.02.2008 року, якими зобов'язав сплатити штраф у відповідному розмірі та сумах, а саме:
- за першим спірним рішенням №0000591501/0 - за затримку на 367 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 53 234,30 грн., зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 26 617,15грн.;
- за другим спірним рішенням №0000601501/0 - за затримку на 35 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 58 117,60грн., зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 11 623,52грн.;
- за третім спірним рішенням за №0000611501/0 - за затримку на 10 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 75 716,10грн., зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 7 571,61грн.;
З поданих відповідачем розрахунків штрафних санкцій, вбачається, що штраф за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань з ПДВ, нарахований з врахуванням поданих позивачем декларацій з ПДВ, починаючи з 30.01.2004 року, дати сплати податкового боргу, починаючи з 31.01.2005 року, суми сплаченого боргу, кількості днів затримки.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ЗУ №2181, на який посилається відповідач, як на правову підставу прийняття спірних рішень, встановлено наступне:
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.
Таким чином, ЗУ №2181 передбачено, що платник податку зобов'язаний сплатити штраф, нарахований на суму погашеного податкового боргу. Розмір штрафу залежить від терміну затримки.
Згідно п.1.3 ст.1 ЗУ №2181 податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
При здійсненні платежів з ПДВ з порушенням граничного строку їх сплати, позивач самостійно штрафні санкції згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 ЗУ №2181 не нараховував і не сплачував, тому відповідач самостійно визначив та застосував до позивача штрафні санкції за затримку на відповідну кількість днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ, у встановленому розмірі від погашеної суми податкового боргу. При цьому відповідач провів перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкових зобов'язань з ПДВ, про що складені відповідний акт та розрахунки штрафних санкцій, які були направлені позивачу, та на підставі яких прийняті спірні рішення.
Порядок застосування штрафних (фінансових санкцій) органами державної податкової служби встановлений Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 року №110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 року за №268/5459, зі змінами і доповненнями (далі вживається скорочено -Інструкція №110), прийнятої відповідно до ЗУ №2181 з метою забезпечення прав платників податків та роботи податкових органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до порушників у межах чинного законодавства, встановлення єдиного порядку застосування норм цього Закону, яка є обов'язковою як для контролюючого органу, так і для платником податку.
Відповідно до абзацу 6 пп.6.1.7 та п.11 Інструкції №110 рішення про застосування штрафних санкцій приймається за формою та згідно з вимогами, встановленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758 (зі змінами і доповненнями), протягом 10 робочих днів після реєстрації акта перевірки або його вручення платнику податків, що відповідач виконав.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що при визначенні та нарахуванні суми штрафних санкцій при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу, відповідач вийшов за межі встановленого пп.15.1.1, п.15.1 ст.15 ЗУ №2181 строку давності нарахування зобов'язань, а саме: спірні рішення прийняті 14.02.2008 року, відповідачем застосований штраф від дати сплати 31.01.2005 року, що знаходиться поза межами 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку.
Таким чином, з розрахунку штрафних санкцій, визначених у додатку №1 до акту про застосування штрафу у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу, підлягає виключенню сума штрафу по деклараціях: №8842 від 16.01.2004 року -4450,48 грн., №665 від 18.02.2004 року -492,00 грн., №1138 від 16.03.2004 року -398,50 грн., №2148 від 16.04.2004 року -48,02 грн., (всього -5389,00 грн.), за якими погашені суми боргу 31.01.2005 року, оскільки згідно п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 ЗУ №2181 позивач вважається вільним від такого податкового зобов'язання. Відповідно, перше спірне рішення в частині зобов'язання сплатити штраф у сумі 5389,00 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню, в решті зобов'язання сплатити штраф у сумі 17228,15 грн., дане рішення є правомірним.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведена правомірність другого та третього спірних рішень, які прийняті згідно з нормами ЗУ №2181, на які він посилається як на правову підставу їх прийняття, підстав для визнання їх протиправними суд не вбачає.
Вимоги позивача про застосування до спірних правовідносин ст.250 ГК України, суд вважає безпідставними, оскільки до відповідальності платників податків за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання застосовуються норми спеціального з питань оподаткування ЗУ №2181.
Судові витрати відповідно до ст.94 КАС України не розподіляються в силу відсутності клопотання позивача про їх відшкодування.
Керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Лисянському районі від 14 лютого 2008 року №0000591501/0 в частині зобов'язання сплатити штраф у сумі 5389,00 грн., дане рішення визнати правомірним в частині зобов'язання сплатити штраф у сумі 17228,15 грн.
Відмовити у адміністративному позові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Лисянському районі від 14 лютого 2008 року №№0000601501/0, 0000611501/0.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ Н.М.Курченко
Постанова складена в повному обсязі 12 травня 2008 року.