22.04.08
Справа №АС8/47-08.
Господарський суд Сумської області у складі:
головуючого судді Кіяшко В. І.
секретаря судового засідання Борищик М. В.
розглянувши справу
за позовом Закритого акціонерного товариства «Технологія», м. Суми
до відповідача Державної податкової інспекції в м. Суми
про скасування рішення від 17.10.2007р. № 0000922201/0/70415
представники:
від позивача: Мазяр А. В.
від відповідача: Дмитрієв C.В.
Суть спору: позивач просить скасувати рішення ДПІ в м. Суми від 17.10.2007р. № 0000922201/0/70415 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24279,34 грн. до ЗАТ «Технологія» за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. № 185/94-ВР.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що ним правомірно було прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24279,34 грн. за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», посилаючись на норми Митного кодексу України (пункти 14, 19, 35 ст. 1), які дають визначення понять «пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України», «митних процедур», «митного оформлення», на п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574 щодо визначення поняття «вантажної митної декларації» (ВДМ), також посилається на п. 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої Постановою Правління НБУ від 24.03.1999р. № 316 щодо випадків зняття банком з контролю операцій резидента в разі імпорту продукції на територію України та на лист ДПА України від 11.05.2007р. № 9433/7/22-6017, у зв'язку з чим просить відмовити позивачу у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив:
На підставі акту від 05.10.2007р. за № 6559/235/14022407/98 про результати виїзної планової перевірки ЗАТ «Технологія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 30.06.2007р. в. о. заступника начальника ДПІ в м. Суми було прийняте рішення від 17.10.2007р. № 0000922201/0/70415 про застосування до ЗАТ «Технологія» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24279,34 грн. за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Рішенням ДПІ в м. Суми від 18.12.2007р. за № 85510/10/25-013-1/552/67ск та рішенням ДПА в Сумській області від 22.01.2008р. № 973/10/25-005-01/1ск, прийнятими за результатами розгляду первинної та повторної скарги, залишено без змін рішення ДПІ в м. Суми від 17.10.2007р. № 0000922201/0/70415 щодо застосування до ЗАТ «Технологія» штрафних (фінансових) санкцій.
Разом з тим суд вважає, що оскаржуване позивачем рішення є незаконним та підлягає скасуванню виходячи з наступного.
Між ЗАТ «Технологія» і фірмою «P.E.C. Projekt Engineering + Consulting AG», Швейцарія було укладено два зовнішньоекономічних контракти від 14.09.2006р. № 321 та від 09.12.2006р. № 415 на постачання комплектної лінії та обладнання виробництва фірми «Maca Engineering S.R.L.», Італія для виробництва алюмінієвих ковпачків.
На підставі цих контрактів, ЗАТ «Технологія» платіжними дорученнями № 11 від 20.02.2007р. та № 11 від 19.02.2007р. перерахувало на рахунок продавця (нерезидента) попередню оплату в розмірі 498.052,85 евро та 65.156,00 евро відповідно.
Згідно п. 3.2 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої Постановою Правління НБУ від 24.03.1999р. № 316, відлік законодавчо встановленого строку розрахунків при імпорті банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення авансового платежу на користь нерезидента.
Таким чином, за контрактом № 321 від 14.09.2006р. відлік законодавчо встановленого строку розрахунків починається з 21.02.2007р. та закінчується 21.05.2007р. Обладнання за вказаним контрактом було поставлено за міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) серія А № 023090, ввезено на митну територію України 18.05.2007р., що підтверджується відміткою Чопської митниці на накладній та розмитнено Сумською митницею 23.05.2007р. згідно ВМД № 805000001/7/011958 типу ІМ-40.
За контрактом № 415 від 09.12.2006р. відлік законодавчо встановленого строку розрахунків починається з 20.02.2007р. та закінчується 20.05.2007р. Обладнання за вказаним контрактом було поставлено за міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) серія А № 023090, ввезено на митну територію України 18.05.2007р., що підтверджується відміткою Чопської митниці на накладній та розмитнено Сумською митницею 23.05.2007р. згідно ВМД № 805000001/7/011955 типу ІМ-40.
Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, а в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортуються, потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно ст. 4 Закону № 185/94-ВР, порушення резидентами строку передбаченого статтею 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми не одержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
При цьому, Закон № 185/94-ВР встановлює лише початок відліку 90-денного строку при імпорті - з моменту здійснення авансового платежу (ст. 2), і не встановлює, який саме юридичний факт повинен відбутися протягом 90 днів з моменту здійснення авансового платежу: ввезення товарів на митну територію України чи оформлення вантажної митної декларації.
Стаття 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлює, що моментом здійснення експорту (імпорту) - є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Відповідно до податкового роз'яснення, затвердженого наказом ДПА України від 23.10.2002р. № 505, для практичного застосування статті 2 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону України, що підтверджується проставленням відтиску штампу на СМR, товаросупроводжувальних документах та означає початок перебування товару під митним контролем, але при обов'язковій наявності ВМД типу ІМ-40, оформленої згідно вимог п. 8 Положення про вантажну митну декларацію. Зазначене податкове роз'яснення було визнано таким, що втратило чинність наказом ДПА України від 12.06.2007р. № 353. Тобто на час здійснення ЗАТ «Технологія» імпорту обладнання за контрактами № 321 від 14.09.2006р. та № 415 від 09.12.2006р., узагальнююче податкове роз'яснення, затверджене наказом ДПА України від 23.10.2002р. № 505, було чинним.
Відповідно до підпункту «д» п. п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, не може бути притягнутий до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).
Також враховуючи заперечення відповідача проти заявленого позову, можна констатувати про неоднозначність трактування дати здійснення імпорту, платником податків і контролюючим органом.
Відповідно до вимог підпункту 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, у разі коли норми закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Судом не приймаються до уваги посилання відповідача у запереченнях проти позову на норми Митного кодексу України від 11.07.2002р. № 92-ІV щодо визначення митного оформлення та митних процедур та спростовуються вищенаведеними обставинами, оскільки відповідно до ст. ст. 43, 63, 64, 75 Митного кодексу України, Порядку взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками, який затверджений поставною Кабінету Міністрів України від 12.12.2002р. № 1862, Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 01.10.2003р. № 646 та зареєстрованого в Мінюсті України 31.10.2003р. № 996/8317, митні процедури та митне оформлення можуть тривати досить значний час (до одного місяця), у зв'язку з чим норми, на які посилається відповідач, не дають відповіді на питання, коли товар в межах 90-денного строку ввезений на митну територію України, але продовжує перебувати під митним контролем після закінчення 90-денного строку проведення розрахунків.
Також не приймаються до уваги посилання відповідача у запереченнях проти позову на п. 3.3 Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої Постановою Правління НБУ від 24.03.1999р. № 316, оскільки зазначена норма регулює дії банків щодо зняття з контролю операцій резидента в разі імпорту продукції з ввезенням її на територію України, і не визначає момент закінчення відліку 90-денного строку проведення розрахунків в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції Закону України від 24.12.1993р. № 3813-ХІІ, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень. Тому суд вважає, що не відповідає вимогам ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посилання відповідача у запереченнях проти позову на лист ДПА України від 11.05.2007р. № 9433/7/22-6017, який не має сили ні нормативного акту згідно вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992р. № 493/92, так і не має сили регуляторного акту, згідно вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003р. № 1160-ІV.
Приймаючи до уваги вищенаведене, виходячи із законодавчого визначення моменту здійснення імпорту (ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність») та враховуючи, що обладнання за контрактами № 321 від 14.09.2006р. і № 415 від 09.12.2006р. було ввезене на митну територію України 18.05.2007р., тобто до закінчення 90-денного строку проведення розрахунків, суд приходить до висновку про відсутність встановлених ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій, оскільки підставою такої відповідальності є порушення саме строку поставки імпортної частини безвідносно до виду митного режиму, в якому оформлене ввезення товару на територію України.
Інше суперечило б частинам 2 - 4 ст. 4 вказаного Закону, якими встановлені підставу й порядок зупинення нарахування пені і які пов'язують згадану підставу з пред'явленням резидентом позову нерезиденту з приводу неналежного виконання останнім зобов'язань за зовнішньоекономічним контрактом.
Відповідно до вимог частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням прав особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскаржуване рішення відповідача суперечить більшості вимог вказаної норми.
Згідно положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірності свого рішення, як того вимагає вказана норма.
Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд стягує з Державного бюджету України на користь позивача сплачений ним судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158 - 163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов закритого акціонерного товариства «Технологія» про скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 17.10.2007р. № 0000922201/0/70415 - задовольнити.
2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 17.10.2007р. № 0000922201/0/70415 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24279,34 грн. до закритого акціонерного товариства «Технологія» за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. № 185/94-ВР.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Технологія» 3 грн. 40 коп. судового збору.
4. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
5. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
6. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ В. І. КІЯШКО
З оригіналом згідно
Ст. консультант М.В. Борищик
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25.04.2008р.