03 квітня 2008 р.
№ 3/128-07/8
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні у м. Києві
за участю представника позивача:
Синюка С.Л. та представників відповідача - Дашутіної А.В., Сатир Л.В.
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Лізинг"
на постанову
від 18.12.2007
Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі
№ 3/128-07/8
господарського суду
Київської області
за позовом
Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Лізинг"
про
стягнення 308952,59 грн.
У березні 2007 року закрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Лізинг" про стягнення з відповідача несплаченої страхової премії в сумі 299953,98 грн. та пені в розмірі 8998,61 грн.
ТзОВ "Оптіма-Лізинг" подало зустрічний позов про стягнення з ЗАТ "Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам" страхового відшкодування в сумі 46659,24 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 23.10.2007 у справі № 3/128-07/8 в задоволенні позову відмовлено. Зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.12.2007 вищезазначене судове рішення скасовано. Позов задоволено частково. Стягнено з ТзОВ "Оптіма-Лізинг" на користь ЗАТ "Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам" 299374,50 грн. заборгованості по сплаті страхової премії. В решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 18.12.2007, а рішення господарського суду першої інстанції від 23.10.2007 залишити без змін. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 651, 653, 997 ЦК України, ст.ст. 188, 202 ГК України, ст. 28 Закону України "Про страхування".
Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Київським міжобласним апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, і це відповідає наявним матеріалам справи, 10.09.2003 між сторонами у справі був укладений договір добровільного страхування майнових інтересів власника автомобілів, що знаходяться в заставі банку № 3681/2003.
Умовами зазначеного договору було передбачено, що відповідач, кожного місяця, рівними частинами у розмірі 1/12 від загального розміру страхової премії, зобов'язався сплачувати позивачу визначену додатковими угодами страхову премію, розмір якої по кожному транспортному засобу визначається у відповідних додаткових угодах до цього договору.
Крім того, сторони в договорі страхування № 3681/2003 від 10.09.2003 передбачили, що при настанні страхового випадку за участю застрахованого транспортного засобу у період розстрочки страховик здійснює виплату страхового відшкодування у відповідності з умовами договору, не змінюючи строків сплати страхової премії, а страхувальник гарантує сплату страхової премії за пошкоджений транспортний засіб у повному розмірі (за повний строк страхування).
Апеляційним судом також встановлено, що в подальшому, між сторонами було укладено п'ятдесят додаткових угод, відповідно до умов яких позивач прийняв під страховий захист, терміном на 1 рік, відповідну кількість автомобілів відповідача, визначену кожною додатковою угодою, та з відповідними страховими сумами, а відповідач зобов'язався сплачувати позивачу рівними частинами страхову премію, за умовами, які встановлені в цих додаткових угодах.
У цьому зв'язку, апеляційним судом було встановлено, що загальна суму заборгованості по сплаті відповідачем страхової премії за зазначеними додатковими угодами, становить 299374,50 грн.
Вищенаведеним обставинам апеляційний суд дав належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 509, 526, 599, 979, 989 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 16, 21 Закону України "Про страхування", дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 299374,50 грн. заборгованості по сплаті страхової премії. При цьому, судом правомірно було встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи документів, позивач повідомив відповідача про припинення страхового захисту з 01.03.2005, зокрема по договору № 3681/2003 від 10.09.2003, у зв'язку із чим твердження відповідача про припинення договору з 28.12.2004 не відповідає дійсності та обґрунтовано не прийнято судом апеляційної інстанції до уваги.
В частині відмови позивачу у задоволенні його вимог про стягнення відповідача пені у розмірі 8998,61 грн., постановлене апеляційним судом рішення не суперечить фактичним обставинам справи та не оскаржується жодною з сторін.
Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції винесена на підставі фактичних обставин справи та відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Лізинг" залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.12.2007 у справі № 3/128-07/8 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.