01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.02.2008 № 33/348
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Лосєва А.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Тумановський А.П. (дов. №53-Ю від 23.01.2008 р.)
від відповідача -Чабан Ю.В. (дов. б/н від 13.02.2008 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні будівельні технології"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.12.2007
у справі № 33/348 (Мудрий С.М.)
за позовом Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні будівельні технології"
про стягнення 52768,00 грн.
Український державний науково-дослідний та проектний інститут «УкрНДІпроектреставрація» звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні будівельні технології» про стягнення 52768,00 грн. заборгованості (32000,00 грн. - сума основного боргу, пеня у розмірі 11680,00 грн., штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 7 % у сумі 2240,00 грн., індекс інфляції у сумі 5248,00 грн., 3 % річних у розмірі 1600 грн., а також державне мито у розмірі 527,68 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.).
11.12.2007 р. позивач уточнив свої позовні вимоги, просив стягнути суму основного боргу 32000,00 грн., пеню у розмірі 5856,00 грн., штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 7 % у сумі 2240,00 грн., індекс інфляції у сумі 5248,00 грн., 3 % річних у розмірі 1600 грн., а також державне мито у розмірі 527,68 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., а всього - 47589,68 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2007 р. у справі № 33/348 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Сучасні будівельні технології» на користь УДНДПІ «УкрНДІпроектреставрація» суму основного боргу 32000,00 грн., пеню у розмірі 5856,00 грн., штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 7 % у сумі 2240,00 грн., індекс інфляції у сумі 5248,00 грн., 3 % річних у розмірі 1600 грн., а також державне мито у розмірі 527,68 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., а всього - 47589,68 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2007 р. скасувати в частині нарахування пені і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути пеню в розмірі 5320,96 грн., вважаючи, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав, просив вказане рішення скасувати в частині нарахування пені і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути пеню в розмірі 5320,96 грн.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
27.02.2006 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір №98-4-06, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати на замовлення відповідача проект будівництва торгівельно-офісного комплексу по вул. Мала Житомирська, 6/5 літера «Б», а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити роботу на умовах Договору.
Відповідно до акту виконаних робіт від 28.02.2006 р. №4/04-06 роботи належним чином були оформлені, відповідали вимогам технічного завдання та передані відповідачу. Вартість виконаних робіт склала 157648,00 грн.
Відповідно до банківської виписки від 22.06.2006 р. перераховано на рахунок позивача 100576,00 грн., банківської виписки від 27.03.2007 р. перераховано на рахунок позивача 25072,00 грн.
Таким чином, відповідач оплатив вартість виконаних робіт частково, залишок боргу складає 32000,00 грн.
16.10.2006 р. позивач направив претензію №521-Ю на адресу відповідача, яка залишена відповідачем без розгляду.
Виходячи зі змісту статей 525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б однією стороною є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо інше не передбачене договором, стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення цього ж зобов'язання понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Відповідно до довідки ЄДРПОУ, Український державний науково-дослідний та проектний інститут «УкрНДІпроектреставрація» є суб'єктом господарювання державного сектора економіки.
Отже, твердження відповідача про те, що судом першої інстанції невірно встановлений розмір пені, в зв'язку з застосуванням ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, судом не приймаються, оскільки частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України прямо встановлений інший розмір пені за порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б однією стороною є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, порівняно із розміром пені, встановленим ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Таким чином, відповідач помилково вважає, що пеня від суми заборгованості повинна обчислюватись відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
З огляду на викладене, місцевий господарський суд правомірно визнав позовні вимоги УДНДПІ «УкрНДІпроектреставрація» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні будівельні технології» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2007 року у справі № 33/348 - без змін.
Матеріали справи № 33/348 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Зубець Л.П.
Лосєв А.М.