01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.03.2008 № 14/154
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Алданової С.О.
Коротун О.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Васьов Р.О. - представник за дов. № 07/12/07 від 07.12.2007;
від відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Юнікон Трейд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.11.2007
у справі № 14/154 (Пасько М.В.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Юнікон Трейд"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами бізнесу"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 23718,72 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство “Юнікон Трейд» (далі - позивач) у березні 2007 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агенція Реклами Бізнесу» (далі - відповідач) про стягнення 23718,72 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.11.2007 р. у задоволенні позову було відмовлено повністю з підстав того, що позивач не надав доказів своєчасного виконання договору.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також рішення суду першої інстанції суперечить фактичним обставинам справи. А саме: в рішенні суду першої інстанції зазначено, що позивач всупереч умовам додаткової угоди № 1 від 31.03.2006 р., підписаної сторонами, звернувся до відповідача з вимогою про необхідність виконати умови договору щодо оформлення дозволу, що є помилковим, оскільки зазначена додаткова угода ніколи не укладалась між сторонами. Крім того, в рішенні суду зазначено, що позивачем був порушений п. 2.4 договору, а саме несвоєчасно виконувався зазначений пункт договору відносно надання відомостей та матеріалу щодо товару, робіт, послуг або діяльності позивача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2008 р. позивачу було відновлено строк подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження. Розгляд скарги було призначено на 26.02.2008 року.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Пінчуком А.М. від 25.02.2008 р. за № 01-23/1/3 розгляд даної апеляційної скарги у справі № 14/154 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г, судді - Алданова С.О., Коротун О.М.
В судовому засіданні 26.02.2008 р. представник позивача подав клопотання №105 від 25.02.2008 р., в якому просив суд витребувати у відповідача наступні документи: докази надсилання ГО “Київреклама» запита від 16.03.2006 р., докази надсилання до позивача листа про необхідність направлення документів та оригінал додаткової угоди № 1 від 31.03.2006 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 р. на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено розгляд апеляційної скарги до 18.03.2008 р. та витребувано у відповідача зазначені у клопотання позивача документи.
В судове засідання 18.03.2008 р. представник відповідача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить поштове повідомлення про вручення кореспонденції суду №293356 від 05.03.2008 р. (наявне в матеріалах справи), доказів щодо неможливості прибуття в судове засідання з підстав, що від нього не залежать, а також витребовуваних судом документів не надав. При цьому, явка сторін не визнавалася судом обов'язковою та їх нез'явлення в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Представник позивача апеляційну скаргу підтримав, вважає її такою, що підлягає задоволенню з підстав, викладених в цій апеляційній скарзі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд
Як правильно вказано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.12.2005 між товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Юнікон Трейд" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами бізнесу" (виконавець) було укладено договір № З-020/12/05 (далі -договір).
Відповідно до умов договору товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Юнікон Трейд" доручає, а товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами бізнесу" зобов'язується оформити дозвіл на розміщення рекламних об'єктів зовнішньої реклами.
Згідно п. 1.1 договору після оформлення виконавцем дозволу, останній передається замовнику, про що складається Акт виконаних робіт, який підписується сторонами.
Відповідно до додатку № 1 до договору про надання рекламних послуг, відповідач зобов'язувався оформити дозвіл на розміщення рекламного об'єкта зовнішньої реклами, а саме: 2 бігборди з підсвічуванням. Вартість зазначеної послуги становить 23 256,50 грн.
Пункт 3.3 договору передбачає, що сума, що зазначена в додатку № 1 до договору від 05.12.2005 р., перераховується замовником на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту її укладення.
Київським апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем в порушення цього пункту згідно виписки банку було здійснено оплату з одинадцятиденною прострочкою, а саме 26.12.2005 р.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
Як вбачається з договору, обидві сторони правочину брали на себе окремі, чітко визначені зобов'язання.
Матеріали справи (а саме додаток № 8 до позовної заяви) містять копію додаткової угоди № 1 від 31.03.2006 р. до договору № 3-020/12/05 від 05.12.2005 р., якою сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31.12.2006 р., засвідчену підписом директора Язловецького В.П. та печаткою підприємства та містить штамп “з оригіналом згідно». В зв'язку з чим Київським апеляційним господарським судом відхиляються доводи апелянта щодо того, що зазначена додаткова угода ніколи не укладалась між сторонами, як необґрунтовані.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
В силу приписів ст. 36 ГПК України колегія суддів дійшла висновку, що сам позивач (апелянт по справі), подаючи в якості додатку до позовної заяви копію додаткової угоди № 1 від 31.03.2006 р., завіряючи її належним чином та ставлячи штамп “з оригіналом згідно» мав оригінал вищезазначеної додаткової угоди або ж підписував її.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд встановив, що в суді першої інстанції позивач не ставив вимоги щодо встановлення факту, чи дійсно укладалась вищезазначена додаткова угода між сторонами, а сам подав суду її примірник.
Відповідно до ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.
Відповідно до ст. 225 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач 16.03.2006 р. на виконання умов договору звернувся до ГО «КиївРеклама» із запитом на проведення аналізу щодо розміщення за адресою: місто Київ, проспект Московський, 13-А.
З метою збору необхідних документів, відповідач неодноразово звертався до позивача з листами про прискорення та погодження необхідних договорів, однак, доказів направлення зазначених листів відповідачем не надано.
22.05.2006 р. відповідач звернувся до позивача з листом про необхідність направлення додаткових документів та попередження, що затримка з документами збільшить строки виконання дозвільної документації.
Однак, як свідчить відповідь позивача від 03.10.2006 р., ним повторно надсилаються необхідні документи, отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що перший лист ним було отримано.
Позивач направив копії витребуваних документів та просив внести зміни в розробку проектної документації та отримати дозвіл на розміщення вже чотирьох бігбордів.
11.09.2006 р. відповідач звернувся до позивача з листом про необхідність укладення додаткової угоди та необхідність додатково оплатити такі додаткові послуги.
Не отримавши передплату за додаткові послуги, відповідач приступив до виконання своїх зобов'язань.
У проекті розміщення об'єктів зовнішньої реклами на проспекті Московському, 13-А з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища було узгоджено чотири рекламних носії. Даний проект було затверджено 19.08.2006 р.
Актом здачі-приймання робіт Департаменту комплексного благоустрою підтверджується факт виконання відповідачем робіт з розробки проектних пропозицій розміщення чотирьох об'єктів зовнішньої реклами за адресою: м. Київ, пр-кт Московський, 13-А.
03.10.2006 р. відповідач, отримавши від позивача необхідні документи, повернув їх на дооформлення з листом про необхідність терміново внести уточнення до документації.
Доказів того, що зазначені документи на адресу відповідача були повернуті, матеріали справи не містять.
Таким чином, 30.11.2006 р., всупереч умовам додаткової угоди № 1 від 31.03.2006 р. підписаної сторонами, відповідно до якої строк дії договору було продовжено до 31.12.2006 р., позивач звернувся до відповідача з вимогою про необхідність протягом 7-ми днів з моменту отримання листа виконати умови договору щодо оформлення дозволів або повернути сплачені грошові кошти.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, позивач в односторонньому порядку змінив строки виконання зобов'язання з боку відповідача.
14.11.2006 р., тобто під час дії договору між сторонами, позивач самостійно звернувся до ГО «КиївРеклама» за оформленням дозволу на чотири рекламні конструкції за адресою: м. Київ, пр-кт Московський, 13-А.
Відповідно до ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.
Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не спричинено умисно або через необережність його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення прострочення кредитора боржник відповідає за виконання на загальних підставах.
Згідно умов п. 2.4 договору замовник, при першому ж запиті надає виконавцю необхідні відомості та матеріали щодо товару, роботи, послуги або діяльності замовника (об'єкту реклами).
За таких обставин Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач із свого боку доказів своєчасного виконання умов договору не надав.
Позивачем не доведено, а доводами апеляційної скарги за результатом її розгляду не спростовано той факт, що прострочення зобов'язання з його боку не спричинено умисно або через необережність його самого.
Відповідно до п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин колегія суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2007 р. у справі № 14/154 слід залишити без змін, оскільки підстав для його скасування, передбачених ст. 104 ГПК України, не вбачається, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта у зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Підприємство “Юнікон Трейд» у задоволенні апеляційної скарги.
Рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2007 р. у справі №14/154 залишити без змін.
Матеріали справи № 14/154 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Алданова С.О.
Коротун О.М.
27.03.08 (відправлено)