Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "16" квітня 2008 р.
Справа № 8/7-НМ
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді Костриці О.О.
за участю представників сторін
від позивача Маковій О.Є. дов. № 106 від 29.01.2008р. (був присутній в судовому засіданні 10.04.2008р.)
від відповідача Мірошніченко О.Ю. дов. № 1 від 28.01.2008р., Виговська Т.М. - директор.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радомисль. Торгівельна компанія" (м. Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три гуся" (м. Житомир)
про повернення майна
Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 10.04.2008р. оголошувалась перерва до 16.04.2008р.
Позивачем пред'явлено позов про зобов'язання відповідача повернути йому чайник "Ньюбі" 10 шт. заставна вартість 50 грн. за 1 шт., вартістю 500,00 грн. та чашку "Ньюбі" 24 шт., заставна вартість 25 грн. за 1 шт., вартістю 600,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні 10.04.2008р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В судовому засіданні 31.01.2008р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають в т.ч. і із договорів та інших правочинів. Статтею 208 ЦК України, встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Згідно із ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Статтею 180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також у мови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Договір позички регулюється главою 60 ЦК України, а саме ст. 827, в якій вказано, що за договором позички одна сторона, безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні річ для користування протягом встановленого строку. Договір позички між юридичними особами укладається в письмовій формі.
Вказаний в позовній заяві акт прийому - передачі від 01.06.2006 р. не може бути договором позички, оскільки в ньому є посилання взагалі на договір суборенди, але невідомо який, а також посилання на те, що даний акт є невід'ємною частиною договору, а отже і є недійсним без договору.
Представники відповідача в судових засіданнях позовні вимоги не визнали, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
В засідання суду 16.04.2008р. представник позивача не з'явився, хоча про час та місце судового процесу був належним чином повідомлений.
Заслухавши представників відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
Як стверджує в своїх вимогах позивач, відповідно до договору позички Товариство з обмеженою відповідальністю "Радомисль. Торгівельна компанія" (позивач у справі) на підставі акту прийому-передачі від 01.06.2006 року передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Три гуся" (відповідач у справі) прийняло обладнання, а саме: чайник "Ньюбі" 10 шт. заставна вартість 50 грн. за 1 шт. вартістю 500,00 грн., чашка "Ньюбі" 24 шт. заставна вартість 25 грн. за 1 шт. вартістю 600,00 грн., всього загальною вартістю 1100,00 грн. (а.с. 6)
В зв'язку з закінченням договірних відносин відповідачу була направлена вимога №49 від 01.08.2007 року про повернення зазначеного обладнання (а.с. 7), яка залишена без відповіді.
09.10.2007 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія (а.с. 8,9), яка також була залишена без відповіді.
Позивач заперечує проти використання відповідачем наведеного вище обладнання та вважає таке використання порушенням права власності. Враховуючи те, що договірні відносини з відповідачем припинено через необхідність використання майна у власних цілях, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний повернути майно, яке було йому передано у користування.
Крім того, як зазначає в своїх вимогах позивач, підставою для повернення вищезазначеного майна стала необхідність використання його позивачем у власних цілях, а саме: для виконання наказу Господарського суду Житомирської області по справі № 1/1825 від 25.10.2007р. з метою повернення ТОВ "Кедр" (м. Дніпропетровськ). В даний час наказ Господарського суду Житомирської області по справі № 1/1825 знаходиться на виконанні у відділі ДВС Богунського РУЮ м. Житомира.
Разом з тим, суд вважає вимоги позивача необгрунтовані з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Статтею 208 Цивільного кодексу України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також у мови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу України, за договором позички одна сторона, безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні річ для користування протягом встановленого строку.
Зазначений позивачем акт прийому - передачі від 01.06.2006р. (а.с. 6) не може бути договором позички, оскільки в п. 1 є посилання на договір суборенди.
Акт взагалі не може бути розцінений самостійним правочином з приводу передачі майна, оскільки акт - це документ, який підтверджує якійсь факт, котрий виник як наслідок, у тому числі з правочину. Як вбачається з матеріалів справи правочину щодо передачі майна позивачем в позичку, чи в суборенду взагалі не існувало.
Крім того, в пункті 2 акту прийому - передачі від 01.06.2006р. зазначено, що цей акт є невід'ємною частиною договору, а отже є недійсним без договору.
Як зазначає позивач, підставою для повернення майна стала необхідність використання його позивачем у власних цілях, а саме: для виконання наказу Господарського суду Житомирської області по справі № 1/1825 від 25.10.2007р. з метою повернення ТОВ "Кедр" (м. Дніпропетровськ).
Як вбачається з матеріалів справи № 1/1825 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр" (м.Дніпропетровськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радомисль. Торгівельна компанія" (м. Житомир) про стягнення 6516,00 грн., яка була досліджена в судовому засіданні, 31.03.2006 року між ТОВ "Кедр" та ТОВ "Радомисль. Торгівельна компанія" було укладено договір відповідального зберігання за № 41Д, відповідно до умов якого, ТОВ "Кедр" (за договором - поклажодавець) передало ТОВ "Радомисль. Торгівельна компанія" (за договором охоронець) на відповідальне зберігання згідно актів прийому-передачі майно, а саме: чашку з тарілкою "ОР-1", в кількості 24 шт., вартістю 12 грн., загальною вартістю 288грн.; чашку з тарілкою "ОР-1", в кількості 12 шт., вартістю 15 грн., загальною вартістю 18 грн.; 19.04.2005 року було передано наступне майно: чайник "NB", в кількості 48 шт., вартістю 40 грн., загальною вартістю 1920 грн.; чашку з тарілкою "NB", в кількості 72 шт., вартістю 20 грн., загальною вартістю 1440грн; чайник "NB", в кількості 24 шт. вартістю 40 грн., загальною вартістю 960 грн.; чашку з тарілкою "NB", в кількості 72 шт., вартістю 20 грн., загальною вартістю 1440 грн.; чашку з тарілкою "ОР-1", в кількості 24 шт., вартістю 12 грн., загальною вартістю 288грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.07.2007р. у вищезазначеній справі, ТОВ "Радомисль. Торгівельна компанія" було зобов'язано повернути майно, що належить ТОВ "Кедр", яке було передано за договором відповідального зберігання, а саме: чашку з тарілкою "ОР-1", в кількості 24 шт., вартістю 12 грн., загальною вартістю 288 грн.; чашку з тарілкою "ОР-1", в кількості 12 шт., вартістю 15 грн., загальною вартістю 18 грн.; 19.04.2005 року було передано наступне майно: чайник "NB", в кількості 48 шт., вартістю 40 грн., загальною вартістю 1920 грн.; чашку з тарілкою "NB", в кількості 72 шт., вартістю 20 грн., загальною вартістю 1440грн; чайник "NB", в кількості 24 шт. вартістю 40 грн., загальною вартістю 960 грн.; чашку з тарілкою "NB", в кількості 72 шт., вартістю 20 грн., загальною вартістю 1440 грн.; чашку з тарілкою "ОР-1", в кількості 24 шт., вартістю 12 грн., загальною вартістю 288грн., а всього на загальну вартість 6516,00 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Таким чином, позивач взагалі не мав права передавати відповідачу в позичку або в інше користування майно, яке не належить йому на праві власності.
Крім того, оскільки позивач, як зазначалось вище, не є власником спірного майна, суд вважає його вимоги про повернення майна необгрунтованими.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача безпідставними, що спростовуються матеріалами справи та запереченнями відповідача, а тому вважає за необхідне в позові відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя
Костриця О.О.