79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
31.03.08 Справа № 4/861-14/100
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Краєвської М.В.
розглянув апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу №220, м.Львів
на рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2007р.
у справі № 4/861-14/100
за позовом Прокурора Сихівського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів
до відповідача житлово-будівельного кооперативу №220, м.Львів
про стягнення 50014,35грн.
за участю представників:
від та прокуратури не з»явився
від позивача Буряк О.І.
від відповідача Радковський Т.Р.
Права і обов'язки сторін, передбачені ст. 22 ГПК України, право заявляти відводи, представникам роз'яснено.
Рішенням господарського суду Львівської області від 24.09.2007р. у справі №4/861-14/100 (суддя Кітаєва С.Б.) частково задоволено позов прокурора Сихівського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», присуджено до стягнення з житлово-будівельного кооперативу №220 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго»38922,72грн. боргу; в доход державного бюджету України 417,14грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 8800грн. боргу -відмовлено; в частині стягнення 2791,64грн. боргу -провадження у справі припинено.
Дане рішення оскаржується відповідачем по справі -житлово-будівельним кооперативом №220, оскільки, на його думку, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, як зазначає скаржник, судом :
- в порушення ст.2 ГПК україни, безпідставно прийнято до провадження позов прокурора в інтересах підприємства -ЛМКП «Львівтеплоенерго»;
- присуджено до стягнення суму боргу, яка заявлена позивачем з пропуском строку позовної давності, без клопотання про поновлення такого строку; тощо.
Прокурор та позивач заперечили доводи скаржника усними поясненнями представників в судових засіданнях.
При розгляді матеріалів справи та апеляційного подання судовою колегією встановлено наступне:
Відповідно до умов договору на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р. № 376/Ш, укладеного ЛМКП «Львівтеплоенерго»(продавець) та ЖБК №220 (покупець), енергопостачальна організація зобов»язалась забезпечувати постачання теплової енергії відповідачу в обсягах згідно з даними договором (п.4.2.1 договору) та згідно з додатком № 1 до цього договору (п.2.1 договору); повідомляти покупця письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів (п.4.2.3. договору).
Згідно п.6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідно до п.6.3. договору покупець до 25 числа місяця, наступного за звітним, зобов»язувався сплачувати енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.
Пунктом 11.3 договору сторони визначили, що енергопостачальна організація і покупець дають згоду на припинення дії договору №376 від 01.08.1999р. з моменту укладення даного договору, а заборгованість в розмірі 68954,19грн., яка виникла за договором №376, покупець зобов»язується погасити протягом 15 днів з дня укладення даного договору.
Термін дії договору №376/Ш встановлений до 01.10.2003р. (п.10.1. договору), і, відповідно до п.10.4. договору, вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Заборгованість станом на день винесення оскаржуваного рішення, згідно поданого позивачем розрахунку, становила 38922,72грн., в яку включено 14873,17грн. боргу, станом на 01.10.2002р., згідно п.11.3 договору.
Факт поставки теплової енергії та направлення рахунків на її оплату за період з 01.10.2002р. по 01.02.2007р. підтверджується матеріалами справи і сторонами не заперечується.
Станом на день розгляду справи місцевим судом договір №376/Ш був чинним.
Відповідач заперечує правомірність присудження до стягнення суми 14873,17грн. та застосування до даних правовідносин ст.264 ЦК України.
Судова колегія, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що рішення місцевого господарського суду слід частково скасувати з огляду на наступне:
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Обов»язковість виконання сторонами договору визначена ст.629 ЦК України.
Укладаючи договір, сторони обумовили обсяги постачання, тарифи, порядок здійснення розрахунків.
Відповідно до поданих актів звірки розрахунків, зокрема, розгорнутого акту звірки розрахунків в межах строку позовної давності від 28.03.2008р., зробленої на вимогу ухвали суду апеляційної інстанції (а.с.47-50), із зазначенням помісячного нарахування фактично наданої теплової енергії, номерів і дати рахунків, підставами та сумами проплат, заборгованість відповідача за фактично спожиту теплову енергію по договору №376/Ш становить 24051,88грн.
Заперечення відповідача щодо отримання рахунку за липень 2005р. на суму 2417,91грн. спростовано позивачем, і як доказ долучено до матеріалів справи копію листа від 05.08.2005р. №25/1-501 та копію реєстру про направлення рахунку за теплову енергію відповідачу (а.с.54,55).
Отже, заборгованість в сумі 24051,88грн. підтверджена матеріалами справи та погоджена сторонами проведеною звіркою розрахунків в межах строку позовної давності, а тому підлягає стягненню з відповідача.
Щодо включення позивачем в суму позовних вимог 14873,17грн., то судова колегія зазначає, що рішення в цій частині слід скасувати, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт надання послуг по постачанню теплової енергії, дату поставки та виставлення рахунків на оплату таких послуг, сума за які увійшла в суму, визначену в п.11.3 договору №376/Ш.
Тобто, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що дана сума боргу виникла саме за період з 01.01.2002р. по 01.10.2002р.
Посилання відповідача на те, що місцевим судом, в порушення ст.2 ГПК України, прийнято до провадження і розглянуто позов прокурора в інтересах підприємства -ЛМКП «Львівтеплоенерго», судова колегія вважає безпідставним та зазначає, що оскаржуване рішення містить достатньо мотивований висновок щодо правомірності заявлення позову прокуратурою в інтересах держави, оскільки позивач створений органом місцевого самоврядування -Львівською міською радою та належить до комунальної власності.
Враховуючи вище наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу №220 задоволити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2007р. у справі №4/861-14/100 скасувати в частині стягнення 14870,84грн. В цій частині в позові відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.
суддя? Краєвська М.В.