79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
02.04.08 Справа № 7/345
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.,
при секретарі Чаплик І.,
з участю представників:
від скаржника (позивача) - не з»явився,
відповідача - з»явився,
третьої особи 1- не з»явився,
третьої особи 2 -не з»явився,
розглянув апеляційну скаргу спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Радвань», с.Наварія Пустомитівського району
на рішення господарського суду Львівської області від 15-21.11.2007 року, суддя Білоус Б.О., у справі № 7/345
за позовом: спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Радвань», с.Наварія Пустомитівського району
до відповідача: спільного українсько-канадського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Савеля ЛТД», с.Малечковичі Пустомитівського району
третя особа 1: Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області, м.Пустомити
третя особа 2: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», м.Львів
про виділення та повернення частки в статутному фонді,
рішенням господарського суду Львівської області від 15-21.11.2007 року відмовлено в позові спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Радвань»до спільного українсько-канадського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Савеля ЛТД»про виділення та повернення частки в статутному фонді в зв»язку з пропуском строку позовної давності, що згідно пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України за заявою відповідача є підставою для відмови в позові.
В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, з підстав неповного з»ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що строк позовної давності слід обчислювати з 23.10.2004 року, тобто з часу часткового виконання відповідачем зобов»язань по поверненню позивачу його частки, а саме передачі частини статутних внесків, а тому до подачі позовної заяви такий строк ще не сплив, що не враховано місцевим судом.
Скаржник не погоджується з висновком суду про обчислення строку позовної давності з 12.08.2000 року, як і висновком суду про повернення помилково внесеного майна 23.10.2004 року, оскільки акт приймання-передачі від 23.10.2004 року підтверджує саме факт повернення статутних внесків відповідачем позивачу, а п.4.4.2 статуту СП «Савеля ЛТД»підтверджує внесення МПП «Радвань»в якості додаткового внеску комплексу незавершеного будівництва магазину будівельних матеріалів.
Скаржник також покликається на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині відмови в позові лише за строком позовної давності, не з»ясувавши обставин справи та підставності заявлених позовних вимог, а також безпідставності відмови в задоволенні клопотання про призначення бухгалтерської експертизи щодо визначення належної позивачу частки.
Щодо суті позовних вимог, то в додаткових поясненнях від 05.02.2008 року скаржник вважає недостовірними заяву про вихід з числа засновників МПП «Радвань»від 25.03.1998 року та протокол зборів №13/98 від 27.03.1998 року, покликаючись на суперечність зазначених в них обставин фактичним діям та іншим документам в справі.
Скаржником також заявлено в процесі апеляційного провадження клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи на предмет визначення розміру частки, в зв»язку з чим рогляд справи відкладався для надання можливості сторонам подати документи та вирішити питання оплати експертизи. Проте, враховуючи відмову відповідача щодо оплати вказаної експертизи та відсутність будь-яких відомостей від скаржника щодо цього питання та його повторну неявку в судове засідання, а також відсутність витребовуваних судом документів, необхідних для проведення експертизи, апеляційний суд вирішив розгляд справи провести за наявними в матеріалах справи доказами.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що будь-яке майно, передане господарському товариству та включене до його статутного фонду як вклад є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства, а тому вимоги позивача про визнання права власності за ним на частину будівлі, що належить товариству є безпідставними. Відповідач також вважає безпідставним здійснення позивачем індексації зробленого ним у 1994 році грошового внеску з 1513,2 грн до 30372,42 грн., покликаючись на те, що вартість частки, яка підлягає виплаті учаснику, який виходить з товариства визначається згідно з балансом товариства на день виходу, і діючим законодавством не передбачено індексацію грошового внеску у статутний фонд.
Щодо строку позовної давності, то відповідач вважає правомірною підставою відмови в позові в зв»язку з його пропуском, оскільки підстав для його поновлення позивачем не наведено, а судом не встановлено.
В доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що документи, які витребовувались судом для проведення експертизи знищені за строком зберігання, про що представив акт №2 від 30.01.2004 року, та вважає, що єдиними вихідними даними для розрахунку вартості майна СП ТзОВ «Савеля ЛТД»є вартісні показники синтетичних рахунків бухгалтерського обліку СП ТзОВ «Савеля ЛТД», зафіксовані у балансі підприємства станом на 01.01.2000 року.
В судове засідання представники скаржника та третіх осіб не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи завершити за наявними в справі документами про права і обов»язки сторін.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін з їх участю на засіданні, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що спільне українсько -канадське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Савеля Лтд» зареєстровано розпорядженням Пустомитівської районної державної адміністрації №431 від 16.12.93 р. Учасниками даного товариства були Корпорація “Сабрама Інтернаціональ Лтд»- 90% частки статутного фонду та мале приватне підприємство “Радвань»- 10% частки статутного фонду.
В 1996 р. МПП “Радвань» реорганізовано в спільне українсько -канадське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Радвань», яке стало правонаступником МПП “Радвань».
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з заявою від 25.03.1998 р. про виключення МПП “Радвань» з числа учасників СП ТзОВ “Савеля Лтд» (а.с.61), зазначивши в заяві, що претензій майнового та фінансового характеру немає.
Рішенням зборів учасників від 27.03.1998 року в присутності представника МПП “Радвань» одноголосно задоволено заяву МПП “Радвань» про вихід з числа учасників СП ТзОВ “Савеля Лтд», що оформлено протоколом №13/98 (а.с.62). Проте, даний протокол зборів учасників СП ТзОВ “Савеля Лтд» не був поданий на державну реєстрацію змін складу учасників.
В наступному, рішенням зборів учасників від 27.07.1999 р. виключено з числа учасників СП ТзОВ “Савеля Лтд» МПП “Радвань» та прийнято рішення про прийняття до складу учасників нового учасника та внесення змін до установчих документів, що зафіксовано протоколом №17/99 (а.с.63). Пустомитівською районною державною адміністрацією 12 серпня 1999 року зареєстрована нова редакція статуту відповідача, з якого вбачається, що позивач не є учасником товариства.
Відповідно до ст.55 Закону України “Про господарські товариства» правонаступник не стає учасником товариства лише в силу статусу правонаступника (спадкоємця). Участь у товаристві є добровільною, тому правонаступник повинен виявити бажання вступити в товариство, або відмовитись від вступу.
Позивачем не представлено суду доказів, які би засвідчували факт набуття ним статусу учасника товариства шляхом вступу до нього як правонаступника вибувшого МПП «Радвань», а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність вимог позивача щодо визнання за ним права власності на частину будівель, що належать відповідачу.
Відповідно до ст.12 Закону України “Про господарські товариства» власником майна переданого товариству його учасниками вважається товариство, а відповідно до положень ст.54 цього закону при виході учасника з товариства йому виплачується вартість майна товариства, пропорційно його частці у статутному фонді. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Аналогічна норма передбачена також п.4.12 Статуту товариства (в редакції 1996 року).
При цьому, з аналізу норм Закону України «Про господарські товариства»випливає, що учасник товариства вправі в будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників. Вихід зі складу учасників товариства не пов»язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства, у зв»язку з чим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв»язку.
Таким чином, враховуючи наявну в матеріалах справи заяву МПП “Радвань» від 25.03.1998 р. про виключення його з числа учасників СП ТзОВ “Савеля Лтд» (а.с.61), апеляційний суд приходить до висновку про підставність позовних вимог щодо виплати МПП “Радвань» та повернення йому частки в статутному фонді, що передбачено ст.54 Закону України “Про господарські товариства». Разом з тим, така виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув виплачується також належна йому частка прибутку, одержавного товариством в даному році до моменту його виходу. Оскільки, моментом виходу учасника товариства слід рахувати дату подачі ним заяви про вихід 25.03.1998 р., а тому право на виплату частки з статутного фонду товариства у позивача виникло через 12 місяців з дня виходу, тобто 25.03.1999 року, на наступний день після якого розпочинаєтьс відлік строку позовної давності для захисту права позивача.
Проте, згідно п.6,7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Оскільки право на звернення до суду про виділення та повернення частки в статутному фонді виникло до 1 січня 2004 року, тому в спірному випадку слід застосовувати положення ЦК УРСР (1963 року) щодо застосування строку позовної давності звернення з даним позовом.
Відповідно до ст.71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, а згідно ст.76 - перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позов про виділення та повернення частки в статутному фонді згідно відтиску штемпеля канцелярії місцевого суду 18.10.2007 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Доказів застосування в спірному випадку статтей 78 і 79 цього Кодексу щодо зупинення чи перериву строку позовної давності, чи клопотань про поновлення строку позовної давності позивачем не подано та судом не встановлено.
Покликання скаржника на те, що його право на отримання частки статутного фонду було порушено після 23.10.2004 року, коли відповідач повернув йому незавершене будівництво магазину будівельних матеріалів, є безпідставним та судом до уваги не приймається, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2004р. відповідач повернув позивачу помилково внесене майно, належне СП ТзОВ “Радвань», яке не набуло статусу учасника товариства, а отже зазначене незавершене будівництво не можна вважати внеском в статутний фонд відповідача, що підтверджується листом відповідача від 23.10.2001р., адресованим позивачу з вимогою терміново вирішити питання з поверненням на баланс позивача комплексу незавершеного будівництва магазину будівельних матеріалів, як неправомірно (або помилково) внесеного додаткового внеску.
Відповідно до ст.75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
З наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Радвань»до спільного українсько-канадського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Савеля ЛТД»про виділення та повернення частки в статутному фонді в зв»язку з пропуском строку позовної давності.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.99,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Львівської області від 15-21.11.2007 року в справі за номером 7/345 залишити без змін, а апеляційну скаргу спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Радвань»-без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: С.М.Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І.Марко