"07" березня 2008 р.
Справа № 15/224-5048
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув справу
за позовом Дочірнього підприємства "Нафком-Агро",
юридична адреса: б-р Л. Українки, 15, м. Київ
фактична адреса: провулок Польвий, 9, м. Київ
до Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області
про стягнення заборгованості в сумі 1 198 539,58 грн.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився.
відповідача: Кузнєцова М.І. -довіреність від 20.06.07р.
Суть справи:
Дочірнє підприємство "Нафком-Агро", м. Київ звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області, заборгованості в сумі 1198539,58 грн., із яких 495571,80 грн. боргу за поставлений товар, 558828,20 грн. пені, 121174,04 грн. інфляційних, 22965,54 грн. 3 % річних.
Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.
В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.
В судовому засіданні з 06.03.2008р. по 07.03.2008р. на підставі ст. 77 ГПК оголошувалася перерва для надання сторонам можливості подати додаткові докази на підтвердження своїх доводів та заперечень.
За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Позивач у судовому засіданні 06.03.2008р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що порушень умов договору відповідачем не відбулося, оскільки позивачем в порушення п. 3.1. договору не було надано підприємству рахунків-фактури, копії свідоцтва платника ПДВ Продавця, картки аналізу зерна, а тому відповідач не мав підстав здійснювати оплату одержаної продукції у встановленому договором порядку. Також звертає увагу суду на те, що долучений до матеріалів справи акт звірки розрахунків укладений між сторонами не може бути належним доказом у справі, оскільки містить загальну суму заборгованості по усіх укладених між сторонами договорах, а не виключно по договору № 3 від 03.01.2006р., який є предметом розгляду у даній справі. Твердження позивача про те, що згідно даного договору поставлено товар на загальну суму 745571,80 грн. не відповідають дійсності, оскільки згідно видаткових накладних, наданих позивачем відповідачу, поставлено кукурудзи на загальну суму 396171 грн.. Також не відповідають дійсності і твердження позивача про те, що підприємством здійснено часткову оплату поставленої кукурудзи в сумі 250000 грн., тоді як державне підприємство фактично сплатило 550000 грн.. Просить суд в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Позивач -Дочірнє підприємство "Нафком-Агро", юридична адреса м. Київ, бульвар Л.Українки, 15, зареєстрований Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 03.12.2002р., ідентифікаційний код 32249454, що підтверджується довідкою № 348 від 10.11.2005р. відділу статистики в Печерському районі Головного управління статистики в м. Києві та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.
Державне підприємство "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці, Збаразького району, Тернопільської області також є юридичною особою і включене до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 00375065, що підтверджується довідкою № 07-152 від 25.10.2004р. Головного управління статистики в Тернопільській області та випискою з єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
Як вбачається з матеріалів справи, між Дочірнім підприємством "Нафком-Агро", юридична адреса м. Київ, бульвар Л.Українки, 15 та Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці, Збаразького району, Тернопільської області 03.01.2006 року укладено договір купівлі -продажу № 3, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов'язання:
- позивач, як "Продавець" зобов'язався продати (поставити), а відповідач як "Покупець" зобов'язався прийняти та оплатити товар (кукурудзу) на умовах договору.
Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного його виконання сторонами.
Розділом 3. договору сторони визначили порядок розрахунків за товар, зокрема п. 3.1. Покупець здійснює оплату товару у грошовій формі протягом семи банківських днів з моменту отримання товару та після надання Продавцем Покупцю: рахунків-фактури, копії свідоцтва платника ПДВ Продавця, картки аналізу зерна. У випадку ненадання зазначених документів, Покупець має право продовжити термін оплати товару до моменту їх отримання (п. 3.2. договору).
Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги , посилається на те, що на виконання взятих зобов'язань відпустив через своїх уповноважених представників Твардовського З.В. (довіреності ЯМЕ № 021431 від 27.06.2006р. та ЯМЕ № 021471 від 27.07.2006р.), Яроцького І.М. (довіреність ЯМР № 623911 від 12.08.2006р.), а відповідач прийняв товарно -матеріальні цінності (кукурудзу, жито), що підтверджується видатковими накладними № РН-0001117 від 26.06.2006р., № РН-0001181 від 03.07.2006р., № РН-0001368 від 31.07.2006р., № РН-0001383 від 01.08.2006р., № РН-0001388 від 02.08.2006р., № РН-0001414 від 12.08.2006р. та рахунками-фактурами № СФ-0000488 від 23.06.2006р., № СФ 0000526 від 03.07.2006р., № СФ-0000603 від 26.07.2006р.. Разом з тим Покупець ДП "Зарубинський спиртовий завод" за поставлений згідно умов договору товар на суму 745571,80 грн. оплатив лише частково в сумі 250000 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 495571,80 грн..
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, у зв'язку з наступним.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 665 Цивільного кодексу України, продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність покупця, а покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору № 3 від 03.01.2006р. згідно видаткових накладних № РН-0001117 від 26.06.2006р., № РН-0001181 від 03.07.2006р. поставлено відповідачу товар (кукурудзу) на загальну суму 396171 грн.. Згідно представлених відповідачем платіжних доручень № 274 від 28.04.2006р. на 200 000 грн., № 383 від 19.05.2006р. на 50 000 грн., № 428 від 31.05.2006р. на 50 000 грн. та № 598/LN-99 від 17.07.2006р. на 250 000 грн., останнім здійснювалася оплата , згідно графи призначення платежу, «за кукурудзу ( зерно ) згідно договору № 3 від 03.01.2006р.» Суд водночас констатує, що дія валютування, який засвідчено платіжними дорученнями, які представив представник відповідача, як доказ оплати за поставлену по договору № 3 кукурудзу, зокрема № 274 від 28.04.2006р. на 200 000 грн., № 383 від 19.05.2006р. на 50 000 грн., № 428 від 31.05.2006р. на 50 000 грн., відбулася раніше, аніж сама поставка товару, при цьому зазначає, що порядком розрахунків по договору № 3 передбачено здійснення оплати впродовж 7 банківських днів після поставки.
Згідно пояснень позивача дана оплата проводилася за товар (зерно кукурудзи) по інших господарських договорах, які існували між сторонами і по яких на час здійснення розрахунку у відповідача числилася заборгованість. Дані пояснення судом оцінюються критично, оскільки доказів на підтвердження сказаного позивачем не надано.
Окрім того, посилання позивача на видаткові накладні № РН-0001368 від 31.07.2006р. від 31.07.2006р., № РН-0001383 від 01.08.2006р., № РН-0001388 від 02.08.2006р., № РН-0001414 від 12.08.2006р. як на підставу виникнення заявленої до стягнення заборгованості по договору № 3 від 03.01.2006р. судом до уваги не приймаються, оскільки свідчать про поставку жита, в той час, коли предметом договору № 3 від 03.01.2006р. є купівля продаж зерна кукурудзи.
Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму (495571,80 грн.) є неправомірними, документально непідтвердженими та такими, що не підлягають до задоволення.
Беручи до уваги, що відповідачем своєчасно та у повному обсязі проведені розрахунки за отриманий товар (кукурудзу), відповідно і нарахування позивачем 558828,20 грн. пені, 121174,04 грн. інфляційних, 22965,54 грн. 3 % також є неправомірним і безпідставним.
З огляду на наведене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.В позові відмовити.
2.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
3.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Суддя Г.Б. Бучинська