01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"08" квітня 2008 р. Справа № 9/372-07
Господарський суд Київської області колегіально в складі головуючий суддя - Євграфова Є.П., судді - Рябцева О.О., Антонова В.М. розглянувши справу
За позовом
до
треті особи:Київської обласної спілки споживчих товариств, м. Київ,
Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, м. Біла Церква,
1. Білоцерківська торгово-закупівельна база, м. Біла Церква,
2. Товариство з обмеженою відповідальністю „Маріта”, м. Біла Церква,
провизнання частково недійсним рішення,
за участю представників:
позивача:Мальчик Т.Ю., довір. № 01-127 від 04.03.2008р.,
відповідача:Геращенко А.П., довір. № 1-7-2231 від 04.07.2007р.,
третьої особи:1. не з'явились,
2. не з'явились,
обставини справи:
Київська обласна спілка споживчих товариств (далі -Облспоживспілка, позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Білоцерківська торгово-закупівельна база (на стороні позивача), Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріта» (на стороні відповідача) про визнання недійсним п.п. 1.2 п. 1 Рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 26.04.2001 № 135 «Про оформлення права користування земельною ділянкою підприємств міста, вилучення та надання земельних ділянок».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням порушені права та охоронювані законом інтереси Позивача як власника майна, що знаходиться на цій земельній ділянці.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2007р. в порядку ст. 24 ГПК України замінено первісного відповідача Білоцерківську міську раду Київської області, належним відповідачем -Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради (далі -відповідач, виконком).
Відповідач проти позову заперечив, проте відзиву на позов не подав, просив припинити провадження у справі, оскільки справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Білоцерківська торгово-закупівельна база письмових пояснень в ході розгляду справи не подала.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріта»проти позову заперечує. Зокрема, в поданих суду поясненнях зазначає, що Торгово-закупівельна база, маючи правовстановлюючі документи на земельну ділянку використала своє право на розпорядження нею. Вважає, що скасування судом договору купівлі-продажу від 02.12.1998 року не є доказом порушення права власності Київської облспоживспілки при припиненні права землекористування торгівельно-закупівельною базою рішенням виконкому Білоцерківської міськради № 135, так як Київською облспоживспілкою не надано правовстановлюючих документів на земельну ділянку, право постійного користування якою припинено рішенням Білоцерківського міськвиконкому.
Ухвалою голови господарського суду Київської області від 21.01.2008р. призначено колегіальний розгляд справи у складі: головуючий -суддя Євграфова Є.П., судді -Попікова О.В., Антонова В.М. Ухвалою від 08.04.2008р. здійснено заміну у складі колегії: суддю Попікову О.В. замінено на суддю Рябцеву О.О.
В судовому засіданні 08.04.2008р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позові, а також просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії та приймати рішення щодо земельної ділянки площею 0,1812 га. Клопотання судом відхилено як необґрунтоване.
Відповідач проти позову заперечив.
Треті особи представників в засідання не направили. ТОВ «Маріта»подало клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання судом залишено без задоволення з огляду на достатність зібраних в ході розгляду справи доказів, що дозволяють вирішити спір по сіті за відсутності представника третьої особи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:
Відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 26.04.2001р. №135 «Про оформлення права користування земельною ділянкою підприємств міста, вилучення та надання земельних ділянок»розглянувши клопотання підприємств і установ міста, технічну документацію по встановленню зовнішніх меж землекористування підприємств та, керуючись ст.. 7, 10, 19, 24, 27 30, 36 ЗК України, на підставі делегованих повноважень, передбачених підпунктом 2,9 пункту 6 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішенням 17-ї сесії міської ради 23-го скликання «Про грошову оцінку земель міста»від 27.02.2001р. і рішенням 5-ї сесії міської ради 21-го скликання №13 від 04.03.1999р. «Про хід виконання земельних реформи в місті та основні напрямки її прискорення»виконком міської ради вирішив, зокрема, п.п. 1.2 пункту 1 припинити право користування земельними ділянками Білоцерківській торгово-закупівельній базі Київської облспоживспілки загальною площею 0,1812 га по вул. Я. Мудрого, 77 в зв'язку з добровільною відмовою. Площа земельної ділянки Білоцерківської торгово-закупівельної бази Київської облспоживспілки буде становити 2,1164 га.
Позивач вважає, що зазначене рішенням є необґрунтованим та таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача як власника майна, що знаходиться на цій земельній ділянці.
Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову (враховуючи відсутність у господарського суду права на заміну неналежного позивача належним), незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 17.06.1999р. зареєстрованого за №49 державний акт на прав постійного користування землею площею 2,2976 га видано Білоцерківській торгово-закупівельній базі Київської облспоживспілки під розміщення існуючої бази та складських приміщень. На підставі оспорюваного позивачем рішення в акт внесено запис щодо змін в землекористування (припинення права на 0,1812 га).
Щодо наявності чи відсутності на земельній ділянці, право на яке було припинено оспорюваним рішенням, об'єктів, що належать позивачу на праві власності, позивачем в ході розгляду справи не було подано належних та допустимих доказів (свідоцтво про право власності, рішення суду про визнання права за позивачем тощо). Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007р. у справі №266/20-05/10-06, не є рішенням між тими самими сторонами в розумінні ст.. 35 ГПК України, крім того не встановлює обставин щодо безспірної належності майна, зокрема розташованого на земельній ділянці 0,1812 га, позивачу. Як вбачається із значеної постанови, суд дійшов висновку про недійсність договору купівлі-продажу мана та поверненню всього одержаного саме сторонам договору. Отже, на виконання цього рішення майно мало бути повернуто саме третій особі.
За таких обставин, у суду відсутні підстави для висновку про наявність у позивача права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій України»є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. Відповідно до ст. 21 Цивільного Кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Зі змісту наведеної норми вбачається, що для задоволення позову про визнання акта незаконним, крім невідповідності його вимогам чинного законодавства, обов'язковою умовою є також, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача по справі.
Враховуючи, що за результатами розгляду справи встановлено, відсутність у позивача права на захист якого подано позов, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 1, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити в повному обсязі.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя Є.П. Євграфова
О.О. Рябцева
В.М. Антонова