01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.04.2008 № 1/90
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Куровського С.В.
при секретарі: Василів О.В.
За участю представників:
від позивача - Кукушкін К.М., представник за довіреністю від 28.09.2007р. №140;
від відповідача - Якобчук О.М., представник за довіреністю від 25.03.2008р. №б/н;
від третьої особи1 - Мельник Е.О., представник за довіреністю від 24.01.2008р. №22/155;
від третьої особи2 - Комісар С.П., представник за довіреністю від 10.01.2008р. №У07/114;
від третьої особи3 - представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Схід-6"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.07.2007
у справі № 1/90 (Мельник В.І.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту
до Житлово-будівельного кооперативу "Схід-6"
третя особа відповідача 1). ЗАТ "Дарницька Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан-Пауер"
2). Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"
3). Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"
третя особа позивача
про стягнення 51444,41 грн.
До Господарського суду міста Києва звернулося Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал”, в особі Розрахункового департаменту (далі за текстом - позивач) з позовом до Житлово-будівельного кооперативу “Схід-6” (далі за текстом - відповідач) про стягнення 51 444грн. 41коп. заборгованості за Договором № 8462/4-14 від 19.09.2000р. на послуги водопостачання та водовідведення, що складається з 47 632грн. 97коп. основного боргу та 3 811грн. 44коп. інфляційних витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності із ст.22 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, відповідач є споживачем питного водопостачання та зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Однак, відповідач всупереч вимогам нормативних документів, порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01 вересня 2005р. по 01 травня 2007р. включно.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2007р. позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Непогоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить, рішення суду скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове з урахуванням вимог викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів Київського апеляційного суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні доводи викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, дослідивши матеріали справи та додатково надані документи дійшла висновків про наступне:
19.09.2000р. між позивачем - Державним комунальним об'єднанням “Київводоканал”(в наступному, на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 20 липня 2001 № 359 Державне комунальне об'єднання “Київводоканал” в процесі приватизації перетворене у Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал”) в особі директора Підприємства по експлуатації водомірного господарства та збуту води “Водозбут” (в наступному відповідно до наказу позивача №207 від 18 грудня 2001р., на базі підрозділу Підприємства по експлуатації водомірного господарства та збуту води “Водозбут” створено відокремлений структурний підрозділ (департамент) - відокремлений Розрахунковий департамент.) та Житлово-будівельним кооперативом “Схід-6” (відповідачем) було укладено договір №8462/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення (далі -Договір).
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до умов п.1.1. Договору, постачальник (позивач) зобов'язується забезпечити абоненту (відповідачу) постачання питної води та прийняти від нього каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65 (далі -Правила).
Вказані Правила відповідно до ст.3 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.
Згідно до ст.22 Закону, одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що кількість води яка подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.
Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п.1.10 та п.12.5 Правил.
Згідно п.3.6. Договору відповідач розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.
Докази розірвання Договору в установленому у ньому, або законом порядку в матеріалах справи відсутні, за таких обставин, місцевий суд правомірно дійшов до висновку про чинність договору на момент виникнення заборгованості. Дана обставина також підтверджується поясненнями сторін при розгляді апеляційної скарги.
Як місцевим так і апеляційним господарськими судами встановлено, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання за Договором, відповідно цілком правомірно, своєчасно направляв платіжні документи до банківської установи відповідача.
Пунктом 3.7. Договору передбачено, що абонент (відповідач) у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.
Позивач надав відповідачу за період з 01.09.2005р. по 01.05.2007р. послуги на загальну суму 71 134грн. 23коп. з урахуванням знижки. Заперечень щодо об'ємів наданих послуг від відповідача, позивач не отримував, таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дані позивача правомірно вважати такими, що прийняті відповідачем.
Як встановлено апеляційним судом, в свою чергу, відповідач неналежним чином виконував покладені на нього Договором та чинним законодавством обов'язки, а саме стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати спожитих ним послуг. Тобто оплатив їх частково на суму 23 501грн. 26коп.
Згідно з ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, законно встановлено, що борг відповідача за Договором станом на 01.05.2007р. склав 47 632грн. 97коп. (розрахунок суми боргу знаходиться в матеріалах справи). Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 193 ГК України).
Зазначене також кореспондується зі статтею 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Отже, вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 47 632грн. 97коп. є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що передбачено ст.625 ЦК України.
Отже вимога щодо стягнення з відповідача 3 811грн. 44коп. інфляційних витрат також колегією визнано обґрунтованими і правомірно стягнутими оскаржуваним рішенням.
Згідно статті 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Позивачем були надані суду належні докази на підтвердження обставин, викладених ним в позові.
Між тим, відповідачем суду не надано доказів щодо виконання зобов'язань перед позивачем або неможливості їх виконання в повному обсязі.
Враховуючи наведене колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для скасування оскаржуваного рішення, відповідно залишає апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ст.49 ГПК України витрати понесені відповідачем і повязанні з розглядом апеляційної скарги поверненню не підлягають.
З огляду на вищевикладене та керуючись ст.101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу “Схід-6” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2007р. у справі № 1/90 - без змін.
2. Матеріали справи №1/90 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Михальська Ю.Б.
Куровський С.В
25.04.08 (відправлено)