01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.05.2007 № 7/77
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Лосєва А.М.
Зубець Л.П.
За участю представників:
від позивача - Кузнєцов С.М. (дов. Т-02-02 від 11.01.2007 р.)
від відповідача -Лебєдев О.С. (дов. ВЕМ № 283284 від 06.02.2007 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.02.2007
у справі № 7/77 (Якименко М.М.)
за позовом ЗАТ "ТЕТРА"
до ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС"
про стягнення 226933,90 грн.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 226933,90 грн. за Договором поставки продукції від 08.07.2003 р., в тому числі 156240 грн. -сума основного боргу, 56779,56 грн. - індексу інфляції, 13920,34 грн. - 3% річних, а також 2269,34 грн. - витрат по сплаті державного мита, 118 грн. - витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
05 лютого 2007 року позивачем надано доповнення до позовної заяви, відповідно до якого останній просить стягнути з відповідача 11000 грн. судових витрат по оплаті послуг адвоката.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.02.2007 р. у справі № 7/77 позов задоволено повністю: стягнуто з ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на користь ЗАТ “ТЕТРА» - 156240 грн. - основного боргу, 56773 грн. 56 коп. - збитків від інфляції, 13920 грн. 34 коп. - 3% річних , 11000 грн. - послуг адвоката, 2269 грн. 24 коп. - державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати, та прийняти нове, яким залишити без задоволення позовні вимоги ЗАТ “ТЕТРА».
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.
08.07.2003 року позивач та відповідач уклали договір, відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію, визначену у договорі.
Відповідно до п. 3.3 Договору розрахунок за поставлену продукцію буде здійснюватися шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 30 календарних днів з моменту поставки продукції.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, поставив відповідачу продукцію на загальну суму 156240,00 грн., що підвереджується накладною № 50 від 23.12.2003 року та актом звірки розрахунків від 01.12.2006 р. № 153.
Зобов'язання за договором відповідачем не виконано, оскільки отриману продукцію від позивача не оплачено.
У відповідності до п. 4 перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 436-ІV щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення Цивільного кодексу України застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимоги позивача щодо стягнення з ЗАТ “ТЕТРА» 156240,00 грн. суми основного боргу за договором від 08.07.2003 р.
Згідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоку кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Чинне законодавство не містить обмежень щодо даного виду відповідальності.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляції за час прострочення платежу -56773,56 грн., 3% річних - 13920,34 грн., обґрунтовано задоволено місцевим судом.
Таким чином, колегія апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині основного боргу, інфляції та 3% річних, а тому в цій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Судова колегія вважає, що рішення місцевого суду підлягає зміні в частині задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 11000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, з огляду на таке.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Між позивачем та компанією “Кузнєцов и К» було укладено договір № 3/06 від 01.12.2006 р. про надання адвокатських послуг.
В матеріалах справи наявна довіреність № Т-02-02 від 11.01.2006 р. видана позивачем Кузнєцову С.М. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 0532.
Як вбачається з платіжного доручення № 877 від 20.12.2006 р., сума 11000,00 грн. була перерахована ПП “Компанія “Кузнецов и К», призначення платежу: плата з адвокатські послуги по рахунку № 1 від 11.12.2006 р.
У зазначеному дорученні відсутня вказівка, що надання адвокатських послуг відбувалось саме за договором від 01.12.2006 р.
Не знайшов свого підтвердження і той факт, що оплата у сумі 11000,00 грн. була здійснена за адвокатські послуги саме адвокату Кузнєцову С.М.
Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в Рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Згідно до ст. 4 "Про адвокатуру" адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.
Оскільки, позивачем, в порушення ст. 44 ГПК України, при розгляді справи не підтверджено відповідними фінансовими документами факт оплати за адвокатські послуги саме адвокату Кузнєцову С.М, відтак судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги в цій частині.
Враховуючи вищенаведене, апеляційна інстанція приходить до висновку, що рішення місцевого суду в цій частині прийняте з порушенням норм процесуального права, що є підставою для зміни судового рішення.
Керуючись ст. ст. 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2007 р. по справі № 7/77 - змінити та відмовити Закритому акціонерному товариству “ТЕТРА» в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» судових витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката в сумі 11000 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Лосєв А.М.
Зубець Л.П.