01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.02.2007 № 38/555
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Коваленка В.М.
Шипка В.В.
при секретарі: Котелянець О.О.
За участю представників:
від позивача - Іжевський Л.В., дов. № 229 від 25.10.206р.,
від відповідача - Майстренко О.О., дов. № 2 від 13.11.2006р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Український клуб"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.11.2006
у справі № 38/555 (Власов Ю.Л.)
за позовом ТОВ "Український клуб"
до ТОВ"ОСП"
про стягнення 3715,65 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2671,40 грн. основного боргу, 804,09 грн. збитків від інфляції та 240,16 грн. 3% річних,
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.11.2006 року у справі № 38/555 у позові відмовлено. Суд мотивував рішення тим, що позивач пропустив строк позовної давності щодо захисту свого порушеного права.
В апеляційній скарзі на зазначене рішення відповідач просить вказане рішення скасувати і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, вважаючи, що рішення було прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права. При цьому, відповідач зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку про пропуск позивачем позовної давності.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, як і його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції, проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, вважаючи рішення законним та обґрунтованим.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 12.02.2004р. між позивачем та ТОВ «Група МДМ» було укладено договори уступки вимоги:
- № 32, відповідно до якого ТОВ «Група МДМ» передало, а позивач одержав право вимагати від відповідача сплати суми заборгованості за договором купівлі-продажу від 12.10.2002р., укладеним між ТОВ «Група МДМ» та відповідачем, у розмірі 2466,40 грн. згідно з видатковими товарно-транспортними накладними, оформленими на виконання основного договору, а також відшкодування всіх збитків, які виникли у результаті непогашення заборгованості відповідачем.
- № 557, відповідно до якого ТОВ «Група МДМ» передало, а позивач одержав право вимагати від відповідача сплати суми заборгованості за договором купівлі-продажу від 12.10.2002р., укладеним між ТОВ «Група МДМ» та відповідачем, у розмірі 205,00 грн. згідно з видатковими товарно-транспортними накладними, оформленими на виконання основною договору, а також відшкодування всіх збитків, які виникли у результаті непогашення заборгованості відповідачем.
ТОВ «Група МДМ» також передало позивачу всі інші права, які належали йому як кредитору згідно з основним договором.
19.02.2004р. ТОВ «Група МДМ» звернулось до відповідача з листом № 163, яким повідомило про перехід права вимоги оплати вартості поставленою товару, шляхом заміни кредитора у зобов'язанні за договором купівлі-продажу від 12.10.2002р., до позивача.
15.06.2004р. позивачем була направлена відповідачу претензія з вимогою сплатити борг в розмірі 2466,40 грн. Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді.
В силу ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора на умовах, передбачених договором, укладеним між первісним кредитором і боржником. Отже, позивач має право вимагати від відповідача суму боргу в розмірі 2471,40 грн., передану йому первісним кредитором, на умовах, передбачених договором купівлі-продажу, укладеним між ТОВ «Група МДМ» та відповідачем.
Пунктом 4.2. договору купівлі-продажу від 12.10.2002р., укладеного між ТОВ «Група МДМ» та відповідачем, передбачено, що відповідач зобов'язується протягом 21 календарного дня з моменту передачі йому товару оплатити вартість переданого товару в повному обсязі.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що остання партія товару була передана відповідачу згідно з товарно-транспортною накладною №628429 від 05.09.2003р. (дата отримання 05.09.2003р.) на загальну суму 704,36 грн., отже, згідно з п.4.2. договору купівлі-продажу від 12.10.2002р., останній строк сплати відповідачем отриманої за вказаною накладною партії товару закінчився через двадцять один календарний день, тобто 26.09.2003р.
Таким чином, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, відповідно до п.4.2. договору купівлі-продажу, сплинув 26.09.2003р., а тому, виходячи з вимог ст.71, 76, 77 Цивільного кодексу Української РССР, ст.ст. 256, 257 , ч.ч.1, 5 ст.261 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що перебіг позовної давності в три роки, відповідно до наведених правових норм, починається з 26.09.2003р. - через три роки після спливу строку виконання відповідачем свого зобов'язання за договором купівлі-продажу.
Оскільки позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача 27.09.2006р., тобто з пропуском строку позовної давності, та враховуючи подану заяву відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, суд першої інстанції правомірно застосував позовну давність до спірних відносин, у відповідності до вимог ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України.
З урахуванням того, що позивач почав вчиняти дії по стягненню з відповідача боргу з 15.06.2004р. (була направлена претензія), місцевий господарський суд мотивовано зазначив, що у позивача було більше двох років для звернення до суду з позовом в межах строку позовної давності, а тому в задоволені клопотання позивача про відновлення строку позовної давності судом правомірно відмовлено.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст.101-105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Український клуб» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2006 року у справі № 38/555 - без змін.
Справу № 38/555 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Пантелієнко В.О.
Судді Коваленко В.М.
Шипко В.В.