Харківський окружний адміністративний суд
31 травня 2011 р. справа № 2-а- 12426/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г.,
при секретарі судового засідання Бондаренко Ю.В.,
за участю сторін:
представника позивача - Завади Ю.М.,
представника відповідача - Калініної О.О.,
представника відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, та бюджетне відшкодування податку на додану вартість, -
Позивач, Закрите акціонерне товариство "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області та Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкове повідомлення-рішення №0000121600/0 від 14.09.2010 року та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Харківській області на користь приватного акціонерного товариства "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 41640,00 грн., в тому числі 35216,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2010 року та 6424,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2010 року, шляхом безспірного списання коштів державного бюджету та зарахування їх на будь-який поточний рахунок приватного акціонерного товариства "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат".
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що податковим повідомленням-рішенням №0000121600/0 від 14.09.2010 року позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 45152,00 грн. Підставою для прийняття вказаного повідомленням-рішенням був акт перевірки №1978/07-0-12/30773938 від 27.08.2010 року, висновки якого, на думку позивача не відповідають обставинам справи, оскільки в акті зроблено висновок про нікчемність операцій поставки товарів (робіт, послуг) з контрагентам ПП НВФ "ТКС", від якого позивачем було отримано податкові накладні, за якими було задекларовано податковий кредит з ПДВ за жовтень 2009 року в сумі 8153,20 грн., за листопад 2009 року в сумі 14138,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 6727,00 грн., за січень 2010 року в сумі 6423,83 грн., за лютий 2010 року в сумі 5049,00 грн., за березень 2010 року в сумі 30166,99 грн., що привело до завищення бюджетного відшкодування за листопад 2009 року в сумі 3512,00 грн., за травень 2010 року в сумі 6424,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 35215,90 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2009 року в сумі 14138,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 6727,00 грн. Вказаний контрагент позивача не задекларував відповідних сум податкових зобов'язань, а тому позивач не мав права декларувати податковий кредит за вказаними операціями. Позивач вважає хибним висновок відповідача про нікчемність згаданих операцій, а тому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000121600/0 від 14.09.2010 року.
Відповідачем - Нововодолазькою МДПІ у Харківській області були подані письмові заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначено, що згідно висновків акту перевірки №1978/07-0-12/30773938 від 27.08.2010 року встановлено нікчемність правочинів позивача з контрагентам ПП НВФ "ТКС", оскільки відповідно до бази даних "Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість ПП НВФ "ТКС" код:34757183 не подано до ДПІ в Київському районі м. Харкова відповідно декларації з ПДВ за жовтень -грудень 2009 року та січень - березень 2010 року, тому правочини є нікчемними. Відповідно позивач в порушення пп.7.4.1, 7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищив суму податкового кредиту за вказаний період.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача - Нововдолазької МДПІ в судовому засіданні підтримав письмові заперечення та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Відповідач -Головне управління Державного казначейства України в Харківській області свого представника до судового засідання не направив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи адміністративного позову, письмові пояснення позивача та заперечення проти них, дослідивши наявні по справі докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Судом встановлено, що закрите акціонерне товариство "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат", зареєстроване Нововодолазькою районною державної адміністрацією Харківської області як юридична особа 17.08.2000 року за №14671200000000135, та взяте на податковий облік в Нововодолазькій міжрайонній податковій інспекції Харківської області 07.09.2000 року за №521. ЗАТ "Новоселівський ГЗК" є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва від 08.09.2000 року №27959987, виданого Нововодолазькою МДПІ.
Найменування позивача - Закрите акціонерне товариство "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" було змінено 05.05.2011 року на Приватне акціонерне товариство "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат", та було видане нове свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, про що було внесено відповідний запис від 05.05.2011 року №14671050012000135 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
27.08.2010 року Нововодолазькою МДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка ЗАТ "Новоселівський ГЗК" з питань достовірності декларування податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціях з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2009 року; січень, лютий, березень 2010 року.
За результатами перевірки відповідачем встановлені порушення вимог чинного законодавства допущені позивачем, а саме: пп.7.4.4, пп.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон "Про ПДВ") - в результаті якого завищено суму податкового кредиту за жовтень 2009 року в сумі 8153,20 грн., за листопад 2009 року в сумі 14138 грн., за грудень 2009 року в сумі 6727 грн., за січень 2010 року в сумі 6423,83 грн., за лютий 2010 року в сумі 5049 грн., за березень 2010 року в сумі 30166,99 грн., що привело до завищення бюджетного відшкодування за листопад 2009 року в сумі 3512 грн., за травень 2010 року в сумі 6424 грн., за квітень 2010 року в сумі 35215,9 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2009 року в сумі 14138 грн., за грудень 2009 року в сумі 6727 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0000121600/0 від 14.09.2010 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 45152,00 грн., та визначене податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 3512,00 грн. та штрафні санкції у сумі 1756,00 грн.
Перевіривши, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення відповідача, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України суд встановив наступні обставини.
Як вбачається з акту перевірки, сума 45152,00 грн., на яку позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ податковим повідомленням-рішенням №0000121600/0 від 14.09.2010 року, розрахована з декларацій позивача з ПДВ №9001830014 від 19.05.2010 року за квітень 2010 року; 9002255679 від 21.06.2010 року за травень 2010 року. Крім того актом перевірки встановлено, що позивачем було отримане бюджетне відшкодування ПДВ згідно декларації з ПДВ №9002264027 від 18.12.2009 року за листопад 2009 року у сумі 3512,00 грн.
Також в акті перевірки зазначено, що за деякими операціями поставки товарів (робіт, послуг) позивач отримав податкові накладні від контрагента ПП НВФ "ТКС" який в порушення пп.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону "Про ПДВ" не задекларував відповідних сум податкових зобов'язань з ПДВ, та на цій підставі, з посиланням на ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, відповідачем зроблено висновок про нікчемність таких операцій через те, що вони суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок.
Під час розгляду справи судом було з'ясовано, що позивач та ПП НВФ "ТКС" мають договірні відносини, на підставі яких між позивачем та ПП НВФ "ТКС" були вчинені відповідні правочини, на підставі яких позивачем були отримані від ПП НВФ "ТКС" податкові накладні:
- №459 від 13.10.2009 року на суму 12342,00 грн. у т.ч. ПДВ -2057,00 грн.;
- №478 від 19.10.2009 року на суму 13464,00 грн. у т.ч. ПДВ -2244,00 грн.;
- №490 від 31.10.2009 року на суму 23113,20 грн. у т.ч. ПДВ -3852,20 грн.;
- №508 від 02.11.2009 року на суму 8208,00 грн. у т.ч. ПДВ -1368,00 грн.;
- №501 від 02.11.2009 року на суму 5610,00 грн. у т.ч. ПДВ -935,00 грн.;
- №535 від 11.11.2009 року на суму 22440,00 грн. у т.ч. ПДВ -3740,00 грн.;
- №541 від 11.11.2009 року на суму 8208,00 грн. у т.ч. ПДВ -270,00 грн.;
- №550 від 17.11.2009 року на суму 11220,00 грн. у т.ч. ПДВ -1870,00 грн.;
- №553 від 18.11.2009 року на суму 12312,00 грн. у т.ч. ПДВ -2052,00 грн.;
- №575 від 26.11.2009 року на суму 16830,00 грн. у т.ч. ПДВ -2805,00 грн.;
- №597 від 08.12.2009 року на суму 28050,00 грн. у т.ч. ПДВ -4675,20 грн.;
- №622 від 16.12.2009 року на суму 12312,00 грн. у т.ч. ПДВ -2052,00 грн;
- №1 від 04.01.2010 року на суму 13533,60 грн. у т.ч. ПДВ -2255,60 грн.;
- №2 від 11.01.2010 року на суму 20869,20 грн. у т.ч. ПДВ -3478,20 грн.;
- №30 від 26.01.2010 року на суму 4140,18 грн. у т.ч. ПДВ -690,03 грн.;
- №41 від 01.02.2010 року на суму 7854,00 грн. у т.ч. ПДВ -1309,00 грн;
- №61 від 09.02.2010 року на суму 22440,00 грн. у т.ч. ПДВ -3740,00 грн.;
- №110 від 02.03.2010 року на суму 11220,00 грн. у т.ч. ПДВ -1870,00 грн.;
- №118 від 09.03.2010 року на суму 22440,00 грн. у т.ч. ПДВ -3740,00 грн.;
- №130 від 12.03.2010 року на суму 11220,00 грн. у т.ч. ПДВ -1870,00 грн;
- №131 від 16.03.2010 року на суму 26103,94 грн. у т.ч. ПДВ -4350,66 грн.;
- №133 від 16.03.2010 року на суму 3457,98 грн. у т.ч. ПДВ -576,33 грн.;
- №176 від 30.03.2010 року на суму 106560,00 грн. у т.ч. ПДВ -17760,00 грн;
З матеріалів справи вбачається, що зазначені податкові накладні відповідають вимогам пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону "Про ПДВ", та були надані позивачем відповідачу під час позапланових перевірок проведених раніше.
Суд зазначає, що формування податкового кредиту здійснювалося позивачем за правилами, які визначені статтею 7 Закону "Про ПДВ". Згідно з цими правилами, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. В результаті застосування зазначених правил, платник податку визначив дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.
Підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту були, відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ", належним чином оформлені податкові накладні.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що обставини, які викладені відповідачем у акті перевірки не можливо кваліфікувати як порушення, що передбачені пп.7.4.1. та пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону "Про ПДВ", оскільки, як зазначено позивачем і даний факт не спростовано представником відповідача, на момент виконання господарських операцій, "НВФ ТКС" мали статус платника податку на додану вартість, а його свідоцтво платника ПДВ не було анульованим, то, відповідно, зазначений суб'єкт господарювання мав право на нарахування податку та складання податкових накладних, а таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку згідно з положеннями пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ".
Крім того, суд вважає доцільним відмітити, що Законом України "Про систему оподаткування" для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.
З цього витікає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
У зв'язку з наведеним, суд погоджується з висновком позивача щодо дотримання вимог положень Закону "Про ПДВ" та правомірного включення до складу податкового кредиту податкових накладних, отримані від ПП "НВФ ТКС".
Крім того суд зазначає, що частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
З аналізу наведених норм вбачається, що податкові зобов'язання учасників правочину встановлюються податковим законодавством, а в межах правочину сторони набувають лише цивільних обов'язків, в даному випадку обов'язок позивача оплатити товар, (роботу, послуги) та обов'язок його контрагентів поставити такий товар (роботу послуги). Тобто, податкові зобов'язання, які виникають внаслідок вчинення правочину, лежать за межами цивільно-правового регулювання правочину.
Таким чином суд, приходить до висновку, що порушення контрагентами позивача податкових зобов'язань, не впливає на юридичну силу правочину.
Враховуючи вказане, суд погоджується з позивачем, що зменшення відповідачем позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 45152,00 грн. по деклараціях за листопад 2009 року, квітень та травень 2010 року, а також визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 3512,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 1756,00 грн. у зв'язку з відшкодуванням відповідачем ПДВ згідно декларації з ПДВ №9002264027 від 18.12.2009 року за листопад 2009 року - є неправомірними та не ґрунтуються на нормах Закону України "Про податок на додану вартість".
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду та надати всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Суд зазначає, що відповідач законність та правомірність складання та направлення податкового повідомлення-рішення від №0000121600/0 від 14.09.2010 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 45152,00 грн. належним чином не довів. Також відповідачем не надано доказів, які б свідчили про суперечення моральним засадам суспільства та порушення публічного порядку, правочинами, які відповідач вважає нікчемними.
Обставини, на які відповідач посилається у акті перевірки №1978/07-0-12/30773938 від 27.08.2010 року як на підставу для складання та направлення позивачу податкового повідомлення-рішення №0000121600/0 від 14.09.2010 року не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України і носять характер суб'єктивних припущень.
Таким чином суд приходить до висновку, що направлене відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000121600/0 від 14.09.2010 року підлягає скасуванню у повному обсязі.
В частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Новоселівський ГЗК" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 41640,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. З матеріалів справи вбачається, що прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення перший відповідач відмовив позивачеві у бюджетному відшкодуванні, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду.
Вимога п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" стосовно обов'язку органу державної податкової служби надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, мала б бути виконана першим відповідачем виключно за умови підтвердження заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування. З врахуванням процедури відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість, передбаченої Законом України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, обов'язок щодо проведення відшкодування у відповідачів не виник, а вимога про стягнення бюджетного відшкодування є передчасною. У зв'язку з цим, у задоволенні вимоги про стягнення бюджетної заборгованості слід відмовити.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, та бюджетне відшкодування податку на додану вартість - задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області №0000121600/0 від 14.09.2010 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова в повному обсязі виготовлена 07 червня 2011 року.
Суддя Котеньов О.Г.