Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м.Харків
03 червня 2011 р. №2а-323/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,
при секретарі судового засідання - Шевчук А.В., Калугіній А.Ю.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - Кального О.С., Бови О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Позивач звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000302210 від 30 грудня 2010 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова відносно ФО-П ОСОБА_4 у розмірі 483 750,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ДПІ встановлено порушення з боку ФО-П ОСОБА_4 вимог статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а саме: ФО-П ОСОБА_4 у розрахунках із нерезидентом (ОСОБА_5.) в межах торгівельного обороту використовувала як засіб платежу національну валюту України.
Позивач зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу №5 від 01.08.2008 року та додаткової угоди від 07.08.2008 року до нього, укладеними між ФО-П ОСОБА_4 та підприємцем без створення юридичної особи ОСОБА_5 (Російська Федерація), розрахунки між сторонами відбуваються шляхом готівкового розрахунку в гривні на території України. Таким чином отримання ФО-П ОСОБА_4 на території України від нерезидента ОСОБА_5 національної валюти України - гривні, у якості розрахунку на виконання умов вказаного вище договору, є законним та не суперечить вимогам чинного законодавства України.
На думку позивача викладеним спростовується твердження ДПІ щодо необхідності отримання позивачем індивідуальної ліцензії Національного банку України для співпраці із ОСОБА_5
Також позивач зазначила, що не мала наміру вчинювати дії, пов'язані із оборотом валютних цінностей, а тому об'єктивних умов для отримання індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій взагалі не було, у зв'язку з чим висновок ДПІ про порушення позивачем вимог Декрету під час здійснення експортних операцій із ОСОБА_5, є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності та вимогам чинного законодавства України.
Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача - ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова - у судовому засіданні проти позову заперечували та зазначили, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування поданих заперечень вказали, що відповідно до статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", якою визначено порядок організації розрахунків у іноземній валюті, у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національні банку України.
Представники відповідача зазначили, що здійснення розрахунків між резидентом та нерезидент в межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку є порушенням вимог валютного законодавства, у зв'язку з чим податковим органом було правомірно застосовано до ФОП ОСОБА_4 штрафну санкцію у розмірі 483 750,00 грн.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно п.1 та п.4 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ від 4 грудня 1990 року, фахівцями ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова проведена невиїзна документальна перевірка Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (із змінами і доповненнями) в частині здійснення розрахунків між резидентом та нерезидентом в межах торговельного обороту по договору №5 від 01.08.2008р., за період з 29.08.2008 по 24.12.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки №3098/22-2818203749 від 23.12.2010 року.
В висновках акту перевірки зазначено про встановлення порушення ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19 лютого 1993 року (із змінами та доповненнями), а саме: здійснення розрахунків між ФО-П ОСОБА_4 та нерезидентом ОСОБА_5 (Російська Федерація) в межах торговельного обороту по договору купівлі-продажу №5 від 01.08.2008р. в національній валюті України згідно прибуткових касових ордерів у перевіряємому періоді на загальну суму 483 750,00 грн. без участі уповноваженого банку.
На підставі висновків акту перевірки №3098/22-2818203749 від 23.12.2010р., ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова винесено рішення №0000302210 від 30.12.2010р. про застосування до ФО-П ОСОБА_4 штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 483750,00 грн., за платежем - "пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та за невиконання зобов'язань та за порушення вимог валютного законодавства".
Відповідно до договору купівлі-продажу товару №5 від 01.08.2008 року, укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (Продавець) та підприємцем без створення юридичної особи ОСОБА_5 (Російська Федерація) (Покупець), Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар - пиломатеріали дубові не обрізні в кількості, встановленій Договором, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього визначену договором грошову суму (ціну).
Пунктом 2.3 Договору купівлі-продажу товару №5 від 01.08.2008 року визначено, що розрахунки проводяться шляхом перерахування в рублях РФ по курсу ЦБ РФ на день оформлення ВМД.
Відповідно до додаткової угоди від 07.08.2008 року до Договору №5 від 01.08.2008р., оригінал якої оглянуто судом, пункт 2.3 договору викладено в наступній редакції: "2.3. Розрахунки проводяться шляхом готівкового розрахунку в гривні на території України".
На виконання умов вказаного договору ФО-П ОСОБА_4 відвантажила на адресу нерезидента ОСОБА_5 пиломатеріали дубові не обрізні у кількості 626 м.куб., про що свідчать надані ФО-П ОСОБА_4 належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних на суму 579 050,00 грн.
Як вбачається із письмових пояснень ФО-П ОСОБА_4 (вх. до ДПІ від 03.09.2010р. №11034/10) та завірених копій прибуткових касових ордерів, розрахунки між нерезидентом ОСОБА_5 (Російська Федерація) з ФОП ОСОБА_4 за пиломатеріали дубові не обрізні проводились у готівковій формі у національній валюті України в момент закінчення завантаження автомобіля.
Відповідно до наданих позивачем копій прибуткових касових ордерів встановлено, що здійснення розрахунків між сторонами у період з 29.08.2008 по 05.12.2008 року було проведено на загальну суму 483 750,00 грн. готівковим шляхом національною валютою України - гривнею.
Суд зазначає, що згідно статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19.02.1993р., у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.
Здійснення розрахунків між резидентами i нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України (ч. 3 ст. 7 Декрету).
Разом з тим, згідно ч.4 ст.5 цього Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам i нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Наведеною нормою визначено виключний перелік операцій, що потребують індивідуальних ліцензій, до якого не включено операції з розрахунків у валюті України між резидентом та нерезидентом.
Відповідно до ч.2 "Правил використання готівкової іноземної валюти на території України", які затверджено Постановою Правління Національного банку України №119 від 26.03.1998р. використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або як застави дозволяється лише в разі відсутності у фізичних осіб - нерезидентів чи резидентів, а також повноважних представників юридичної особи нерезидента суб'єкта підприємницької діяльності коштів у грошовій одиниці України i неможливості здійснення валютної обмінної операції через пункт обміну іноземної валюти у обумовлених випадках.
Сплата резидентами та нерезидентами зборів та здійснення платежів готівкою на території України у випадках, непередбачених цими правилами, проводиться у гривнях, а за умови наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті (п. 4.13 Постанови НБУ №119).
Статтею 17 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю" встановлено порядок розрахунків в іноземній валюті, вимоги про проведення розрахунків між резидентом i нерезидентом через уповноважений банк стосуються саме розрахунків в іноземній валюті. В разі наявності у нерезидента коштів в грошовій одиниці України здійснення платежів готівкою на території України проводиться у гривнях.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами.
Відповідно до частини 2 статті 223 Господарського кодексу України строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання встановлюються цим Кодексом.
Суд зазначає також, що оскаржуване рішення №0000302210 від 30.12.2010р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за невиконання зобов'язань та за порушення вимог валютного законодавства є штрафом, стягнення якого передбачено статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 Декрету, належить до адміністративно-господарських санкцій (статті 239, 241 Господарського кодексу України).
З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, а отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу. Інших строків застосування фінансових санкцій Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" не встановлено.
Таким чином, винесення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова рішення №0000302210 від 30.12.2010р., яким до позивача застосовані адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу за вказані порушення, які були вчиненні у період з 29.08.2008 по 24.12.2008 року, тобто після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним, у зв'язку з чим вказане рішення підлягає скасуванню.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Згідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова №0000302210 від 30.12.2010 року про застосування до ФО-П ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 483 750,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1) витрати із сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 10.06.2011 року.
Суддя Ізовітова-Вакім О.В.