Справа 2а-88\2008 р.
м. Саки 27.03.2008 р.
Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Романюк Є.В.
з секретарем - Савицькой О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Саки цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А1100, командира військової частини А1100 про визнання дій посадових осіб незаконними, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини А1100 та командира військової частини А1100 про визнання дій посадових осіб незаконними, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що вона була звільнена з військової служби у Військовій частині А1100 з 23.12.2005 р. за станом здоров'я, розмір вихідної допомоги при її звільнені складав 10278-87 грн. Але, вказана вихідна допомога при звільненні їй протизаконно сплачена не була, окрім того, фактично її було звільнено на 3 доби раніше зазначеного строку звільнення. У зв'язку з тим, що данні дії Військової частини А1100 порушують його права та інтереси, просить суд визнати дії посадових осіб Військової частини А1100 незаконними, стягнути з Військової частини А1100 на свою користь вихідну допомогу у розмірі 10278-87 грн. з урахуванням індексації, грошове забезпечення за час затримки розрахунку у розмірі 14250-00 грн., 3% річних від суми 10278-87 грн., що складає 385-43 грн., моральну шкоду у розмірі 1500-00 грн. та судові витрати, пов'язані з подачею апеляційної скарги у розмірі 84-06 грн.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі у відповідності до вищевикладеного.
Представник відповідача - Військової частини А1100 Сергійчук О.С. у судовому засіданні позов не визнав, та просив суд у його задоволенні відмовити за його необгрунтованістю та безпідставністю.
Відповідач командир військової частини А1100 у судовому засіданні Хоменко В.В. у судовому засіданні позов не визнав, та просив суд у його задоволенні відмовити за його необгрунтованістю та безпідставністю.
Заслухавши пояснення учасників судового розгялду, дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.
Як передбачено ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Судом беззаперечно встановлено, що позивач ОСОБА_1 була звільнена з військової служби у Військовій частині А1100 з 23.12.2005 р. за станом здоров'я, що підтверджується письмовими матеріалами справи і сторонами не оспорюється.
Також судом встановлено, що причиною звернення ОСОБА_1 до суду з'явилася невиплата Військовою частиною А1100 вихідної допомоги при її звільненні з військової служби.
Ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпеченя (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розв'язуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Військової частини А1100 вихідної допомоги у розмірі 10278-87 грн. з урахуванням індексації, судом встановлено таке.
Згідно ст. 15 ч. 2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» віськовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби при звільнені з віськової служби за вислугою років, віком, станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням штату або у зв'язку з організаційними заходами у разі неможливості використання на службі виплачується грошова допомога у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Як встановлено судом, позивачці ОСОБА_1 протягом з дня звільнення - з 23.12.2005 р. по дійсний час Військова частина А1100 без будь-яких законних підстав не виплатила вихідну допомогу при звільненні, чим порушує її законні права і інтереси, у зв'язку з чим суд вважає можливим ці вимоги позивачкі задовольнити та стягнути на її користь з відповідача вихідну допомогу у розмірі 10278-87 грн. з урахуванням індексації.
Розв'язуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Військової частини А1100 грошового забезпечення за час затримки розрахунку у розмірі 14250-00 грн., судом встановлено таке.
Згідно ст. 117 КзпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженного ним органа належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, за відсутністю спора про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити робітнику його середній заробіток за увесь час затримки по день фактичного розрахунку.
У зв'язку з тим, що військова служба, яку проходила позивач ОСОБА_1 у Збройних Силах України, є особливою формою публічної служби, питання прийняття громадян на яку, її проходження, звільнення з неї регулюються спеціальними законами та нормативно-правовими актами, суд приходить до висновку, що на правовідносини, які склалися між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами норми КЗпП України не розпространяються, а тому вважає можливим у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити.
Розв'язуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Військової частини А1100 3% річних від суми 10278-87 грн., що складає 385-43 грн., судом встановлено таке.
Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час протсрочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу ст. 11 ч. 2 і ст. 509 ч. 2 ЦК України зобов'язання виникають на підставі договорів та інших првочинів.
Але, як встановлено судом, між позивачкою ОСОБА_1 і відповідачами військовою частиною А1100, командиром військової частини А1100 не було укладено договору або іншого правочину відносно виплати грошової допомоги при звільненні з військової служби, окрім того, виплата зазначеної допомоги передбачена іншим законом, а не договором чи іншим правочином.
На підставі викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимогі ОСОБА_1 у цій частині задоволеннію не підлягають.
Розв'язуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Військової частини А1100 моральну шкоду у розмірі 1500-00 грн., судом встановлено таке.
Згідно ст. 17 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відшкодування військовослужбовцям моральної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.
У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданної внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В силу ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суд вважає, що результаті протиправних дій відповідачів позивач ОСОБА_1 військової частини А1100 перенесла моральні страждання, що підтверджується поясненнями позивача, матеріалами справи і у повній мірі не спростовується відповідачем, і вважає можливим стягнути з військової частини на користь ОСОБА_1 моральну шкоду.
Але, вважаючи її заявлений розмір завищенним і не відповідаючим у повній мірі обставинам справи, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з військової частини на користь ОСОБА_1 у розмірі 300-00 грн.
Таким чином, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання дій військової частини А1100, командира військової частини А1100 у зв'язку з невиплатою грошових сум при звільнені незаконними та стягнення з військової частини А1100 на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10278-87 грн. з урахуванням індексації та моральної шкоди, а у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 суд вважає можливим відмовити.
Також у зв'язку з необгрутованістю суд вважає можливим відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з подачею апеляційної скарги до Апеляційного Суду АРК у розмірі 84-06 грн.
На підставі викладенного, у відповідності до ст. 9, 15, 17 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», п. 3 Постанови КМ України N 159 від 21.02.2001 р., ст. 23, 625, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 70, 71, 158, 160, 161, 167 КАС Украіни, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати дії військової частини А1100, командира військової частини А1100 у зв'язку з невиплатою ОСОБА_1 грошових сум при звільнені - незаконними.
Стягнути з військової частини А1100 на користь ОСОБА_1вихідну допомогу у розмірі 10278-87 грн. з урахуванням індексації.
Стягнути з військової частини А1100 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300-00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Військової частини А1100 на користь на користь держави судовий збір у сумі 51-00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7-50 грн.
Постанову може бути оскаржено до Апеляційного Суду АРК через Сакський міськрайсуд шляхом подання заяви про оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про оскарження постанови.
Суддя: