"06" червня 2011 р.Справа № 27/17-1077-2011
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1.(представник діючий за довіреністю);
від відповідача: ОСОБА_2. (представник діючий за довіреністю);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком";
до відповідача: Військової частини А 2138;
про стягнення 1806,22 грн.
СУТЬ СПОРУ: Позивач -Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача -Військової частини А 2138, в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1806,22 грн., з яких 1652,75грн. - основний борг, 68,18 грн. -пеня, 64,65 грн. - інфляційні, 20,64 грн. -3% річних та покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору № 435-8 від 01.01.2010р. на технічне обслуговування обладнання зв'язку позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим відповідач проводив розрахунки несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.
У судовому засіданні 06.06.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, що вбачається з наданого ним письмового відзиву на позов (вх. ГСОО №18341/2011 від 06.06.2011р.).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
01.01.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" (надалі - виконавець) та Військовою частиною А 2138 (надалі - замовник) укладено договір на технічне обслуговування обладнання зв'язку № 435-8 (надалі -договір), згідно якого замовник передає, а виконавець приймає на технічне обслуговування обладнання, встановлене в приміщенні кімната споживачів, ЛАЦ, 4-й поверх, вул. Балківська, 100, м. Одеса.
Відповідно до п. 2.1 договору, передача обладнання для технічного обслуговування оформляється актом приймання-передавання (додаток № 1).
Згідно умов п. 3.1 договору, плата за технічне обслуговування обладнання визначається згідно з тарифами на додаткові телекомунікаційні послуги (додаток № 2).
Умовами п. 3.3 договору встановлено, що оплата послуг проводиться шляхом перерахування коштів у грошовій одиниці України на розрахунковий рахунок Виконавця. Додатково до вартості наданих послуг нараховується податок на додану вартість за ставкою, згідно діючого законодавства.
Положеннями п. 3.4 договору передбачено, що у разі неотримання рахунка на оплату послуги замовник повинен протягом трьох днів після розрахункового періоду повідомити про це виконавця.
Згідно з п. 4.1 договору, виконавець повинен прийняти обладнання на технічне обслуговування.
У п. 4.6 договору визначено, що виконавець повинен щомісячно до 3 числа складати акт виконаних робіт для проведення розрахунків.
У відповідності до п. 4.7 договору, виконавець повинен на підставі акта виконаних робіт виставляти замовнику рахунки на оплату послуг за технічне обслуговування.
Положеннями п. 4.11 договору встановлено, що замовник повинен оплачувати технічне обслуговування до 20 числа місяця, що настає за звітним, на підставі виставлених виконавцем рахунків.
Відповідно до п. 4.12 договору замовник повинен, протягом трьох банківських днів з моменту закінчення терміну дії договору провести остаточні розрахунки з виконавцем за фактично надані послуги з технічного обслуговування обладнання.
Згідно з умовами п. 9.1 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2010 р.
Відповідно до умов п. 9.2 договору, строк дії договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про свої наміри розірвати цей договір не пізніше ніж за 1 місяць.
Розділом 10 договору передбачено, що права та обов'язки ВАТ «Укртелеком», передбачені цим договором, у тому числі проведення розрахунків, реалізуються філією «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком».
Згідно до додатку №2 до договору №435-8 від 01.01.2010р. вартість послуг з технічного обслуговування обладнання військової частини А 2138 в місяць становить 351,86 грн. (у т.ч. ПДВ 20%), згідно до наказів ВАТ "Укртелеком" №393 від 22.09.2004р., №3 від 10.01.2005р., №389 від 21.08.2006р. та №39 від 24.01.2007р.
На виконання умов зазначеного договору 01.01.2010р. між сторонами складено акт приймання-передавання засобів зв'язку на експлуатаційно-технічне обслуговування, відповідно до якого військова частина А 2138 передала, а ЦТЕТТМ-1 філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” прийняв засоби зв'язку, відповідно до переліку зазначеного в даному акті (а.с. 20) на експлуатаційно-технічне обслуговування, який підписаний уповноваженими особами обох сторін.
На виконання умов договору, позивачем - Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" за період з січня по грудень місяці 2010 року включно виставлялися відповідачу -військовій частині А 2138 рахунки за кожен місяць щодо оплати наданих послуг (крім послуг наданих у період з січня по травень місяці 2010р. включно, за вказаний період було виставлено один рахунок №1225 від 27.05.2010р. на суму 1759,30 грн.) на загальну суму 4222,32 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками за відповідний період. Крім того, в кожному рахунку позивач зазначав розмір боргу за попередні періоди та розмір пені, яка підлягає до сплати за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором №435-8 від 01.01.2010 року.
При цьому, факт належного виконання зобов'язань позивачем щодо надання відповідачу послуг по технічному обслуговуванню обладнання зв'язку у 2010 році на загальну суму 4222,32 грн., підтверджується наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт за договором №435-8 від 01.01.2010р. (а.с. 50-57).
Факт надіслання відповідачу рахунків за надані послуги за вказаний період, підтверджується наявними у матеріалах справи описами вкладення до цінних листів відправлених військовій частині А 2138 з відповідною відміткою поштової установи про відправлення листа (а.с. 58-63).
Разом з тим, позивач зазначає, що відповідач листом №25/2838 від 02.06.2010 року погасив частину заборгованості у розмірі 458,41 грн. Крім того, позивач стверджує, що у період з 08.10.2010р. по 23.12.2010р. відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 2111,16 грн., в якості плати за надані послуги за період з червня по жовтень місяці 2010 року, згідно договору №435-8 від 01.01.2010р., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою банку та вказаного в ній призначення платежу (а.с. 65).
Отже, за думкою позивача станом на момент розгляду спору за військовою частиною А 2138 рахується заборгованість перед ВАТ "Укртелеком", в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" у розмірі 1652,75 грн. за послуги надані згідно договору №435-8 від 01.01.2010р.
В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу військової частини А 2138 претензію №5542/06 від 09.11.2010р. з вимогою терміново погасити у добровільному порядку заборгованість перед філією "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" у розмірі 2843,07 грн. з урахуванням штрафних санкцій (станом на 31.10.2010р.), а також попереджено відповідача, що в разі невиконання вимог претензії позивач буде змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Як зазначає позивач, вказана претензія була отримана відповідачем, між тим, залишена ним без відповіді та задоволення, при цьому доказів отримання відповідачем даної претензії позивачем до суду не надано.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором № 435-8 від 01.01.2010р., пені, інфляційних та 3% річних.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено матеріалами справи, позивачем виставлено до сплати відповідачу рахунки на загальну суму 4222,32 грн., а саме: рахунок № 1225 від 27.05.2010р. на суму 1759,30 грн. (послуги надані у січні-травні місяцях 2010 року), рахунок № 1311 від 16.06.2010р. на суму 351,86 грн. (послуги надані у червні місяці 2010р.), рахунок №1530 від 13.07.2010р. на суму 351,86 грн. (послуги надані у липні 2010р.), рахунок №1774 від 12.08.210р. на суму 351,86 грн. (послуги надані у серпні 2010р.), рахунок № 2017 від 14.09.2010р. на суму 351,86 грн. (послуги надані у вересні 2010р.), рахунок № 2374 від 12.10.2010р. на суму 351,86 грн. (послуги надані у жовтні 2010р.), рахунок № 2614 від 17.11.2010р. на суму 351,86 грн. (послуги надані у листопаді 2010р.) та рахунок № 2806 від 14.12.2010р. на суму 351,86 грн. (послуги надані у грудні 2010р.).
Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень, наданих відповідачем в підтвердження здійсненних проплат за договором №435-8 від 01.01.2010р, оригінали яких було оглянуто судом в судовому засіданні, військовою частиною А 2138 були здійсненні наступні платежі: 22.09.2010р. платіжним дорученням №1008 від 22.09.2010р. сплачено рахунок № 1225 на суму 1759,30 грн., 08.10.2010р. платіжним дорученням №1463 від 05.10.2010р. сплачено рахунок №1311 на суму 351,86 грн., 08.11.2010р. платіжним дорученням №1606 від 08.11.2010р. сплачено рахунок №1530 на суму 351,86 грн., 13.12.2010р. платіжним дорученням №1855 від 09.12.2010р. сплачено рахунок №1774 на суму 351,86 грн., 13.12.2010р. платіжним дорученням №1856 від 09.12.2010р. сплачено рахунок № 2017 на суму 351,86 грн., 23.12.2010р. платіжним дорученням №2064 сплачено рахунок № 2374 на суму 351,86 грн. та 23.12.2010р. платіжним дорученням №2102 від 23.12.2010р. сплачено рахунок № 2614 на суму 351,86 грн.
Таким чином, відповідачем було здійснено проплати за договором №435-8 від 01.01.2010р. на загальну суму 3870,46 грн.
Разом з тим, згідно наявного в матеріалах справи листа військової частини А 2138 №25/2838 від 02.06.2010р., відповідач просив позивача зарахувати залишок коштів у розмірі 458,41 грн. на особовому рахунку по договору №889 (попередній договір який діяв між сторонами) на особовий рахунок по договору №435-8 від 01.01.2010р.
Як вбачається із матеріалів справи, зазначені кошти у сумі 458,41 грн. позивачем були зараховані в часткове погашення заборгованості за рахунком № 1225 від 27.05.2010р. на суму 1759,30 грн., що в свою чергу не заперечується позивачем.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на момент звернення з даним позовом військовою частиною були здійсненні розрахунки за надані послуги по договору № 435-8 від 01.01.2010р. на загальну суму 4328,87 грн., що на 106,55 грн. перевищує вартість послуг наданих позивачем протягом 2010 року, враховуючи, що сума виставлених до сплати рахунків за 12 місяців становить 4222,32 грн.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ВАТ "Укртелеком", в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 1652,75 грн. є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Умовами п. 5.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати замовнику нараховується пеня, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки.
Пунктом 3.5 договору встановлено, що неотримання замовником рахунків не є підставою для не оплати наданих виконавцем послуг.
При цьому, положеннями п. 4.11 договору встановлено, що оплата технічного обслуговування здійснюється до 20 числа місяця, що настає за звітним.
Отже, моментом виникнення зобов'язання у відповідача є 21 число місяця слідуючого за звітним.
Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.
Із матеріалів справи, а саме платіжних доручень вбачається, що відповідач проводив розрахунки несвоєчасно, з порушенням строку передбаченого умовами договору.
Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми пені в розмірі 68,18 грн., встановив, що при здійснені даного розрахунку позивач не врахував здійсненні відповідачем проплати, в зв'язку з чим суд зробив власний розрахунок пені та встановив, що її розмір становить 105,56 грн.
Розрахунок пені
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
1300.8921.06.2010 - 07.07.2010179.5000 %0.052 %11.51
08.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %19.99
10.08.2010 - 22.09.2010447.7500 %0.042 %24.31
351.8621.07.2010 - 09.08.2010208.5000 %0.047 %3.28
10.08.2010 - 08.10.2010607.7500 %0.042 %8.97
351.8621.08.2010 - 08.11.2010807.7500 %0.042 %11.95
351.8621.09.2010 - 13.12.2010847.7500 %0.042 %12.55
351.8621.10.2010 - 13.12.2010547.7500 %0.042 %8.07
351.8621.11.2010 - 23.12.2010337.7500 %0.042 %4.93
Всього----105,56
Таким чином, розмір пені визначений за розрахунком суду перевищує суму пені заявлену до стягнення позивачем, в зв'язку з чим, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму пені до стягнення, розраховану за розрахунком позивача та яка безпосередньо заявлена у позові.
Між тим, згідно ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до п.1 ст. 233 Господарського кодексу України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, в зв'язку з чим суд зменшує суму пені заявлену до стягнення у даному позові з 68,18 грн. до 1,00 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми інфляційних в розмірі 64,65 грн. та суми 3% річних у розмірі 20,64 грн. встановив, що позивач здійснив аналогічну помилку, та не врахував здійснені відповідачем проплати, в зв'язку з чим, суд зробив власний розрахунок інфляційних та 3% річних та встановив, що розмір інфляційних становить 50,73 грн., а 3% річних -10.05 грн.
Розрахунок інфляційних
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодСума боргу з врахуванням індексу інфляціїІнфляційне збільшення суми боргу
21.06.2010 - 22.09.20101300.891.0391351.6250.73
Всього---50,73
Отже, загальна сума інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача становить 50,73грн.
Розрахунок процентів
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
1300.8921.06.2010 - 22.09.2010943 %10.05
Всього---10,05
Отже, загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 10,05грн.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог зі стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором на технічне обслуговування обладнання зв'язку № 435-8 від 01.01.2010р., а саме пені у розмірі 1 грн., інфляційних у розмірі 50,73 грн. та 3% річних у розмірі 10,05 грн.
На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з військової частини 2183 А (65121, м. Одеса, вул. Левітана, 113, код ЄДРПОУ 14321386, р/р 35215002000180, 35216001000180 в ГУ ДКУ в Одеській області, МФО 828011) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" (03110, м. Київ, вул. Соломянська, 3, код ЄДРПОУ 16479714, р/р 26006501022891 в Київській регіональній дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904 1/одна/грн. пені, 50/п'ятдесят/грн. 73 коп. інфляційних, 10/десять/грн. 05 коп. 3% річних, 7/сім/грн. 24 коп. держвного мита та 16/шістнадцять/грн. 76 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.
3.В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Суддя Невінгловська Ю.М.
Повний текст рішення складено 14.06.2011р.