Справа № 2518/2-а-7188/11
27 травня 2011 року смт. Ріпки
Суддя Ріпкинського районного суду Чернігівської області Шляхов В. І., розглянувши в порядку скороченого провадження в смт. Ріпки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області - про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Звернувшись до суду з означеним позовом до відповідача позивач обгрунтував вимоги тим, що він постійно проживає в населеному пункті, віднесеному до 4 зони по забрудненню у зв'язку з аварією на ЧАЕС та, згідно ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон N 796-XII), має право на щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, в розмірі 30% мінімальної заробітної плати, виплата якої відповідачем провадиться з порушенням закону, у розмірах менших, ніж передбачено законом. У зв'язку з цим, позивач просив визнати дії відповідача щодо невиплати в повному обсязі вказаної допомоги неправомірними, тобто такими, що не відповідають ст. 37 Закону N 796-XII, Конституції України та зобов'язати УПСЗН Ріпкинської РДА перерахувати та виплатити компенсацію за ст. 37 Закону N 796-XII з 01.09.2010 року по день ухвалення рішення судом.
Ухвалою судді за вимогами в межах строків звернення до суду відкрите скорочене провадження про що належним чином повідомлено відповідача.
Відповідач надав письмові заперечення та просить відмовити в позові повністю за необґрунтованістю позовних вимог і за відсутністю з їх боку протиправних дій. Обґрунтування заперечень проти позову зводиться до того, що розмір щомісячної грошової допомоги через обмеження споживання продуктів харчування, передбачений ч.1 ст. 37 Закону N 796-XII, обрахований ними відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2008 року № 530, від 26.07.96 р. № 836 у сумі 1 грн. 60 коп., тому вважають, що їх дії є правомірними. Також посилаються на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат чорнобильцям у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування, що унеможливлює стягнення з них вказаних коштів, які є шкодою, яка у зв'язку з визнанням актів неконституційними, відповідно до ст. 1175 ЦК України підлягає стягненню з держави, і вони не є належним відповідачем по справі.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, приходжу до висновку, що достатні підстави для прийняття законної і обґрунтованої постанови в порядку скороченого провадження.
По справі встановлено, що позивач постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю адже смт. Любеч Ріпкинського району Чернігівської області згідно Додатку № 2 Постанови Кабінету Міністрів Української РСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 23.07.1991р. № 106 віднесено до населених пунктів четвертої зони по забрудненню в зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства передбачена ч. 1 ст. 37 Закону N 796-XII в розмірі 30% мінімальної заробітної плати. Разом з тим, позивачу, згідно його заяви, виплата відповідачем щомісячної грошової допомоги передбаченої ч. 1 ст. 37 Закону N 796-XII, проводиться в розмірі 1 грн. 60 коп. щомісячно відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В той же час, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, приходжу до висновку, що при визначенні розміру щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування застосуванню підлягає ст. 37 Закону N 796-XII, в його редакції від 05. 10. 2006 року, з якої вбачається, що під час визначення розміру допомоги передбаченої цією статтею за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не розмір 1 грн. 60 коп., передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26. 07. 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, тому, заперечення відповідача стосовно правомірності своїх дій є безпідставними.
Таким чином, позивач має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч. 1 ст. 37 Закону N 796-XII, в розмірі 30% мінімальної заробітної плати, тому дії відповідача з нарахування та виплати позивачеві щомісячної грошової допомоги передбаченої ч. 1 ст. 37 Закону N 796-XII, за період відносно якого відкрите провадження, не у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати слід визнати неправомірними та позовні вимоги задовольнити.
Відповідно ст. 256 КАС України, вказану постанову слід звернути до негайного виконання. Судові витрати відсутні.
Керуючись ст. 1832 КАС України, суддя -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області з виплати позивачеві щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч. 1 ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати неправомірними.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбачену ч.1 ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 15 жовтня 2010 року по 27 травня 2011 року у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати, який визначається виходячи із ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», з врахуванням фактично виплачених коштів.
Управлінню праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області виконати постанову належить негайно, судові витрати відсутні.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 КАС України.
Суддя В. І. Шляхов