Справа № 2-1590/2009 року
12 червня 2009 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Волчка А.Я.,
при секретарі Андрейчуку Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бобрицької сільської ради, Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності на недотриману земельну частку (пай) в межах Бобрицької сільської ради, -
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бобрицької сільської ради и Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування на земельну частку пай, площею 0, 0537 га розташованої в межах земель Бобрицької сільської ради. Свої вимоги мотивувала тим, що 09 червня 2005 року померла її мати ОСОБА_2., після смерті якої відкрилася спадщина на належну їй на праві приватної власності земельну ділянку розміром 25400 кв. м. , розташованої на території Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 23.12.2002 року, який спадкодавець отримала на підставі Сертифікату про право на земельну частку (пай).
У встановлений законом термін відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Києво-Святошинською державною нотаріальною конторою їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 25400 кв. м. яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту про право приватної власності на землю, яка розташована на території Забірської сільської ради.
Проте, померла ОСОБА_3, будучи працівником та членом ВАТ « Забір'я» отримала сертифікат на право на земельну частку пай розміром 2, 75 га в умовних кадастрових гектарах, та була внесена у списки членів власників сертифікатів ВАТ « Забір'я», які мають право на земельну частку пай в межах Бобрицької сільської ради. Згідно із витягу з протоколу загальних зборів власників земельних часток (паїв) ВАТ «Забіря» від 22 серпня 2008 року було затверджено розподіл земельних ділянок, що знаходяться в межах Бобрицької сільської ради шляхом жеребкування в алфавітному порядку, тому вона як єдиний спадкоємець щодо майна померлої ОСОБА_2 брала участь у жеребкуванні та їй присвоєно пай № 142, згідно схеми поділу землі.
Своє право померла не реалізувала в повній мірі та за життя не встигла отримати Державний акт на земельну ділянку розміром 0, 0537 га в межах Бобрицької сільської ради, та оскільки вона є єдиним спадкоємцем просила визнати за нею право власності на недотриману частку пай розміром 0, 0537 га в межах Бобрицької сільської ради після смерті ОСОБА_2.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, сільська рада направила суду лист, в якому просить розглянути справу за відсутності представника ради, проти позову не заперечує.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Ч. 1 ст. 126 цього Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Зазначаючи у позовній заяві, що спадкодавець мала право на земельну частку (пай) розміром 0, 0537 га згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) в межах Бобрицької сільської ради, позивач не надала доказів, що ОСОБА_2 на праві власності належала конкретна земельна ділянка. Передбачені законодавством правоустановчі документи на ім'я померлої на земельну ділянку та акт про встановлення її меж на місцевості (в натурі) відсутні.
Посилання позивача на сертифікат на право власності на земельну частку пай на ім'я померлої не є документом, що посвідчує право власності на конкретну земельну ділянку, як це передбачено ст. ст. 125, 126 ЗК України.
Отже, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог позивача про визнання за нею права власності в порядку спадкування на земельну частку пай розміром 0, 0537 га в межах Бобрицької сільської ради після смерті ОСОБА_2, оскільки в силу вимог ст. 60 ЦПК України вона не довела, що на час смерті спадкодавця їй на праві власності належала така ділянка.
На підставі ст. ст. 125, 126, 158 ЗК України, 1225 ЦК України, керуючись ст. ст. 60, 212 -215, 218ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності на недотриману земельну частку (пай) - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.