Справа № 2-а-362/2009
05 червня 2009 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючої судді Ковальчук Л.М. при секретарі Берник М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення, -
У квітні 2009 року ОСОБА_1 3вернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом III групи захворювання, яке пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, зі значним обмеженням життєдіяльності, що підтверджується довідкою Київської обласної МСЕК. Для нього, як інваліда III групи захворювання, причинний зв'язок якого встановлено і пов'язано з аварією на Чорнобильській АЕС, згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення повинна виплачуватись в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Згідно рішень Конституційного Суду України визначено, що пільги, компенсації і гарантії є видом соціальної допомоги і невід'ємною частиною конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту і об'єму цього права шляхом прийняття нових Законів або змін в діючі закони, згідно ст. 22 Конституції України не допускається.
В 2002-2008 роках даний вид соціальної допомоги в УПСЗН Києво-Святошинської районної державної адміністрації його не влаштовував, вважає, що вона необгрунтовано занижена і не відповідає перерахованим вимогам Законів України і нормативним актам, що звужує і дискримінує його конституційні і громадянські права, як учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
В 2009 році ОСОБА_1 3вернувся в УПФУ Києво-Святошинської районної державної адміністрації, з проханням дати відповідь і роз'яснити порядок перерахунку визначених йому сум, виходячи з вище вказаного розміру щорічної допомоги на оздоровлення, а власне 4 мінімальних заробітних плат, встановленої законодавчо на момент виплати інваліду III групи по захворюванню, причинний зв'язок якого встановлено з аварією на ЧАЕС, у відповідності з законодавством України, на що отримав відмову.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив визнати дії відповідача щодо нарахування та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення не законними, провести йому перерахунок розміру державної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесеної до І категорії, інваліду III групи, в розмірі 4 мінімальних заробітних плат щорічно з 2002-2008 роках.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області в запереченнях не визнав адміністративний позов ОСОБА_1 та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом III групи захворювання, яке пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії та інвалід третьої групи із встановленим причинно-наслідковим зв'язком між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою та втратою працездатності, має право на виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
ст. 151 Конституції України визначено, що Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у його рішенні від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів, лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, виходячи з вищенаведеного та загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору щодо визначення розміру допомоги ОСОБА_1 на оздоровлення, застосуванню підлягатиме саме положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року, а не положення, ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 29.12.2007 року та постанова КМУ від 12.07.2005 року № 562.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги на оздоровлення.
ст. 99 КАС України встановлений річний строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Відповідно до ст. 100 цього ж Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Суд не вбачає поважності причини пропуску такого строку. А тому позовні вимоги підлягають задоволенню в межах строку позовної давності.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 29.12.2007 року на 2008 рік встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати становить: з 01.01.2008 року розмір мінімальної заробітної плати -515, 00 грн., з 01.04.2008 року - 525, 00 грн., з 01.10.2008 року - 545, 00 грн. та
3 01.12.2008 року - 605, 00 грн. на місяць.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент здійснення виплати, стягнути на користь ОСОБА_1 3 ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Києво-Святошинської РДА недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 2100 грн. (525, 00 грн. х 4 = 2100 грн.).
Зважаючи на вищевикладене, відповідно до ст. ст. 8, 22, 151 Конституції України, ст. ст. 9, 10, 11, 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року, ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 29.12.2007 року, постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року та, керуючись ст. ст. 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 суми допомоги на оздоровлення за 2008 рік неправомірними.
Стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік у сумі 2100 грн.
У решті позову відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана до апеляційного адміністративного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.