Справа № 2-114-2011
17 січня 2011 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого -судді Гусинського М. О.,
при секретарі Моїсеєвої О.І,
за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення до квартири, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою, встановлення порядку користування квартирою, -
25.10.2010 року ОСОБА_1 звернулась до Слов'янського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення до квартири, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою, встановлення порядку користування квартирою, посилаючись на те, що їй та відповідачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1. 20.06.2010 року відповідач побив її та вигнав з дитиною з квартири, а 13.08.2010 року вони розірвали шлюб. Від шлюбу вони мають неповнолітню дитину -сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. В теперішній час між нею та відповідачем виник спір у користуванні цією квартирою, відповідно до чого просить суд вселити її разом з неповнолітнім сином у цю квартиру, зобов'язати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні квартирою, встановити порядок користування цією квартирою, виділивши їй у користування прохідну кімнату цієї квартири площею 14,3 м2, а ОСОБА_2 -прохідну кімнату площею 12,3 м2, а також стягнути з відповідача усі понесенні по справі судові витрати.
08 листопада 2010 року по справі для вирішення низки питань, які мають суттєве значення для розгляду справи була призначена судово-технічна експертиза. Перед експертом були поставлені питання відносно вартості спірної квартири та встановлення можливих варіантів користування цією квартирою сторонами по справі. Обов'язок сплатити вартість експертизи був покладений на позивача.
Після призначення експертизи позивач відмовилася від здійснення її оплати, у зв'язку з чим експертиза не була проведена, судовий розгляд справи був поновлений.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, дала пояснення, які співпадають із викладеним у позові, пояснивши суду, що вони з відповідачем є власниками квартири АДРЕСА_1, що іншого житла у неї немає. У зв'язку із відсутністю у неї коштів вона відмовилася від оплати за проведення експертизи. Просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, пояснивши, що квартира АДРЕСА_1 була свого часу виділена його матері, що позивач та він під час шлюбу мешкали в цій квартирі, що позивач без його відома здійснила приватизацію цієї квартири, після чого вони стали співвласниками цієї квартири в рівних частках. Він вважає, що квартира повинна належати тільки йому одному, у зв'язку з чим заперечує проти вселення до квартири позивача та задоволення інших позовних вимог. Він має намір оскаржити дії позивача під час приватизації квартири, але станом на час розгляду справи в суді він цього не зробив. Просив у задоволені позовних вимог відмовити.
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, розглянувши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 17.12.2002 року квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках (а.с. 6).
13.08.2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 7).
Згідно технічного паспорту квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 часток (а.с. 10-11).
Згідно довідки КП «БТІ»від 10.01.2011 року № 49/0.81/СЛ квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 часток згідно свідоцтва про право власності, яке видане Слов'янською міською радою 17.12.2002 року; прав власності на інше нерухоме майно за вищевказаними громадянами в бюро не зареєстровано; інвентаризаційна вартість нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 не обчислювалась (а.с. 33).
Відповідно до відомостей АБ Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області станом на час розгляду справи в суді ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 32).
Розглядаючи справу суд виходить з наступних норм чинного законодавства України:
Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою угодою, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності;право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно до ст. 382 ЦК України квартира може бути об'єктом права власності, під квартирою вважається ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання; власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва; власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, -за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 155 ЖК України жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 156 ЖК України на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника житла не потрібно.
Згідно до ч.1 ст.146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Інших обставин, ніж ті, що були досліджені судом, сторонами не доведено.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, їхні частки у праві власності є рівними, кожному з них належить по Ѕ ідеальній частки квартири.
Як позивач ОСОБА_1, так і відповідач ОСОБА_2 зареєстровані в АДРЕСА_1, жоден з них іншого житла у власності не має.
Квартира АДРЕСА_1 складається з двох кімнат площею 14,3 м2 та 12,3 м2 відповідно, кухні, коридору, об'єднаних ванної кімнати та вбиральні (а.с. 10-11).
У зв'язку з тим, що кімнати мають різну площу, суд не має технічної можливості поділити квартиру (або визнати порядок її користування) пропорційно часток сторін по справі, так, як рівноцінний поділ квартири на дві частки неможливий; сторонами не надано відомостей про вартість квартири; від участі в проведені судово-технічної експертизи позивач відмовився; розмір компенсації в разі встановлення порядку користування квартирою в різних частках визначити неможливо.
За таких умов суд приходить до висновку про відсутність підстав у задоволені позовних вимог в частині встановлення запропонованого позивачем (або іншого) порядку користування квартирою, що квартиру потрібно залишити у спільному користуванні сторін по справі, а позовні вимоги в частинах вселення позивача разом із неповнолітньою дитиною та зобов'язання відповідача не чинити позивачеві перешкод у користуванні квартирою підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині відшкодування понесених витрат, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування відповідачем позивачеві понесених витрат по сплаті судового збору та витрат з ІТЗ судового розгляду справи, так, як це передбачено ст. 88 ЦПК України, позивачем ці витрати підтверджено документально. Стосовно відшкодування понесених позивачем витрат з надання правової допомоги суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, так, як позивачем сплачені послуги зі складання позовної заяви, а в судовому засіданні адвокат або інший фахівець з галузі права позивачеві правову допомогу не надав; зазначена позовна вимога сформульована позивачем не конкретно і в судовому засіданні не уточнювалася.
Таким чином, суд приходить до переконання про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, що потрібно вселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, та неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., в квартиру АДРЕСА_1; що необхідно зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у користуванні квартирою АДРЕСА_1,а квартиру АДРЕСА_1 необхідно залишити у спільному користуванні її співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_1; з відповідача на користь позивача потрібно стягнути понесені нею витрати зі сплати судового збору та витрат з ІТЗ судового розгляду справи, а в іншій частині позовні вимоги потрібно залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 5-8, 10-15, 60, 61, 88, 107, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 155, 156 ЖК України, ст.ст. 355 ч. 4, 358, 382, 383, 386, 391 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. № 7 „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок” (з наступними змінами), - суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення до квартири, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою, встановлення порядку користування квартирою задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, та неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., в квартиру АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Квартиру АДРЕСА_1 залишити у спільному користуванні її співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, понесені нею судові витрати по справі -8 грн. 50 коп. по сплаті судового збору та 37 грн. 00 коп. по сплаті витрат з ІТЗ судового розгляду справи, а усього 45 грн. 50 коп. (Сорок п'ять гривен п'ятдесят копійок).
Позовні вимоги в іншій частині залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення виготовлено 18 січня 2011 року.
Суддя Слов'янського міськрайонного суду М. О. Гусинський