Справа № 2-а-1283/11
"02" червня 2011 р. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області
в складі: головуючої судді Янжули С. А.
при секретарі Лиман Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Першотравенську Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення ДАІ м. Павлограда Дніпропетровської області в особі інспектора ДПС Трунова Володимира Івановича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
07 квітня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відділення ДАІ м. Павлограда Дніпропетровської області в особі інспектора ДПС Трунова В.І. про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідачем по справі про адміністративне правопорушення від 27.01.2011 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 450 гривень (постанова серії АЕ1 №250634, протокол АЕ1 №336933 від 27.01.2011 року).
Вважає дану постанову необґрунтованою, такою, що не відповідає нормам КУпАП та винесеною з перевищенням компетенції суб'єкта владних повноважень. Також під час винесення постанови не дотримано вимог статей 245, 276, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Таким чином, вважає постанову інспектора незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав:
1. КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протокол про адміністративні правопорушення. Згідно ст.255 КУпАП уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 та ч.4 ст.122 КУпАП. Але інспектор з перевищенням своїх повноважень склав протокол АЕ №140703 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
2. Згідно ч.2 ст.276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 -126, 1271 -129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Але інспектор розглянув справу на вул. Дніпровська у м. Павлограді, Дніпропетровської області.
3. Звертає увагу суду на те, що ним не порушено п.8.7.3 Правил Дорожнього руху, так як він виїхав на перехрестя на зелений сигнал світлофора. Поперед нього їхала вантажівка, яка зупинилася на перехресті, пропускаючи автомобілі, які рухались назустріч у суміжному напрямку. Згідно п.10.2 -водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестя з відповідного крайнього положення на проїжджій частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїжджій частині -і попутним транспортним засобам. Коли вантажівка завершила поворот, він був вимушений виїхати з перехрестя на жовтий сигнал світлофора, щоб не заважати іншим учасникам дорожнього руху, чим самим завершив початий маневр. Протокол був складений інспектором незважаючи на те, що він йому пояснив, що йому необхідно було покинути перехрестя згідно п.16.8 Правил дорожнього руху -«Водій, який виїхав на перехрещення проїжджих части згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді». Він запропонував внести до протоколу свідків, які могли б підтвердити, що він проїхав на перехрестя на зелений сигнал світлофора. Його слова було проігноровано. Інспектор ДПС проігнорував його клопотання внести до протоколу свідків, які могли підтвердити, що він рухався без порушень, чим самовільно, навпаки встановленому порядку, своїми діями не дав обґрунтовано викласти факти, чим порушив права позивача, передбачені ч.2 ст.256 КУпАП. Крім того інспектор ДПС не роз'яснив йому його права.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне порушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показанням технічних приладів та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Просить суд поновити строк оскарження постанови серії АЕ1 №250634 по справі про адміністративне правопорушення від 07.04.2011 року, скасувати зазначену постанову та стягнення у вигляді штрафу у розмірі 450 гривень, закривши провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, в письмовому провадженні, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, в письмовому провадженні, оскільки не може з'явитися на судове засідання у зв'язку зі службовою необхідністю.
Суд, вивчивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши докази, якими сторони обґрунтували свої позиції по справі, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судом встановлено, що сторони знаходяться в публічно-правових відносинах, які врегульовані КАСУ.
Матеріалами справи підтверджується, що, дійсно, постановою серії АЕ1 №250634 від 27.01.2011 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 27.01.2011 року о 14.15 годині він, керуючи автомобілем «ВАЗ»д/н НОМЕР_1 по вулиці Дніпровська, м. Павлограда, виїхав на регульований пішохідний перехід на заборонений (жовтий) сигнал світлофора, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, і на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 450 гривень.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в міський суд у порядку, визначеному КАС України.
Позивач вказує на те, що відповідач взагалі поза межами своєї компетенції склав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, посилаючись на норму ч.1 ст.255 КУпАП. Але в ній вказані органи, які мають право складати протоколи у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу (адміністративні комісії; виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад; районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді)). Відповідно ж до п.3 ч.2 ст.222 КУпАП за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою і другою статті 122 від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.
Ч.1 ст.276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, а тому посилання позивача на те, що відповідач порушив законодавство в частині місця розгляду, оскільки справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 1271 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників -є неправильним, тому що це виключне право, за яким в особливих випадках справу може бути (але не обов'язково) передано за вказаним місцем для розгляду.
Тобто, відповідач в межах своєї компетенції мав право складати протокол про адміністративне правопорушення та виносити постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ч.6 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Матеріалами справи дані, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про накладення адміністративного стягнення, повністю підтверджуються.
У виконання вимог чинного законодавства відповідачем були прийняті усі заходи для забезпечення справи доказами.
Було опитано в якості свідка ОСОБА_3, який пояснив, що 27.01.2011 року, рухаючись за автомобілем «ВАЗ»д/н НОМЕР_1 по вул. Дніпровська, міста Павлограда, він побачив, як вказаний автомобіль в'їхав на регульований пішохідний перехід на жовтий сигнал світлофора та продовжив рух.
Позивач власноручно в протоколі серії АЕ1 №336939 від 27.01.2011 року вказав, що він рухався на жовтий сигнал світлофора, поставив також підписи під тим, що йому роз'яснені його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, і, що зі змістом протоколу ознайомлений, копії протоколу отримав, унесені про нього дані правильні. Тобто, посилання позивача на те, що йому не роз'яснені його права -неправдиві.
За таких обставин суд вважає логічними і правильними дії відповідача, який не опитав свідків, що знаходилися у позивача в автомобілі, адже він сам вказав, що рухався на жовтий сигнал світлофора, а його посилання в позові на те, що він в'їхав на зелений сигнал світлофора, пропускав вантажівку і виїжджав з перехрестя на жовтий сигнал світлофора суд розцінює як захід захисту, намір уникнути відповідальності.
Відповідно до п.п. «ґ»п.8.7.3. Правил дорожнього руху України жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП проїзд на заборонний сигнал світлофора тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки постанова винесена на законних підставах, позивач в протоколі вину в інкримінованому адміністративному правопорушенні хоча й не визнав, але написав, що рухався на жовтий сигнал світлофора. Тобто, з урахуванням пояснень позивача та свідка, у їх сукупності, можна прийняти як належні і достатні докази вини позивача.
Окрім того, згідно ч.ч.1,2,3 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Оскільки ОСОБА_1 подав адміністративний позов про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягення, що є оскарженням цієї постанови, то в даному випадку стосовно строків звернення до суду розповсюджуються норми Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 повинен був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав протягом десяти днів з дня винесення постанови, як передбачено ст.289 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що постанову винесено та вручено 27.01.2011 року, а позов до суду позивач подав 07.04.2011 року (про що свідчить вхідний штамп канцелярії суду) після спливу десяти днів для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Ніяких доказів поважності пропуску строку для звернення до суду для захисту свого порушеного права позивач не надав, в мотивувальній частині позову взагалі не зазначив, через які причини він його пропустив.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 19 Конституції України, ст.7, 22, 122, 268, 276, 288, 289,293, 294 КУпАП, ст.ст. 6-11, 69, 71, 99, 100, 104, 159-163, 1712 КАС України,- суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділення ДАІ м. Павлограда Дніпропетровської області в особі інспектора ДПС Трунова Володимира Івановича про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя С. А. Янжула