справа № 2-а-431/07
Україна
«10»грудня 2007 р. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд
В особі головуючого судді
Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання представника позивача: представника відповідача 1: представника відповідача 2: представника відповідача 3:
Минько Н.З. ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з'явився не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області, Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Київській області, Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м.Києві про визнання перевірок протиправними та про скасування постанов №039705 від 27.03.2007 року, №039706 від 02.04.2007 року, №039716 від 02.04.2007 року, -
Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними проведені відносно неї рейдові перевірки: 30 січня 2007 року - Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Київській області (відповідач 2), 13 лютого 2007 року - Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у м. Києві (відповідач 3), 15 лютого 2007 року Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у м.Києві (відповідач 3), та скасувати винесені за їх результатами Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області (відповідач 1), постанови про застосування фінансових санкцій №039705 від 27.03.2007 року, №039706 від 02.04.2007 року та №039716 від 02.04.2007 року, відповідно.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача 1 позов не визнала з підстав, зазначених у поданому суду запереченні на адміністративний позов. Суду пояснила, що рейдові перевірки проведені інспекторами територіальних управлінь Головавтотрансінспекції у повній відповідності до вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ №1567 від 08.11.2006 року. В ході перевірок транспортних засобів, що належать позивачці, було виявлено порушення ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт", що полягали у здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень без оформленого належним чином договору із замовником та без документів, що засвідчують оплату транспортних послуг в усіх трьох випадках та без ліцензійної картки - в одному. Просить повністю відмовити в задоволенні адміністративного позову фізично особи - підприємця ОСОБА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області.
Відповідач 2, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач 3, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засідання доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.
Судом встановлено, що територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Київській області відповідно до завдання на перевірку №10071 від 29.01.2007 року було проведено рейдові перевірки суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють регулярні і нерегулярні перевезення пасажирів щодо дотримання ними законодавства на автомобільному транспорті на ділянці дороги Вокзальна площа м.Києва.
30 січня 2007 року, в ході проведення рейдової перевірки транспортного засобу: VW LT 35, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №005270 від 30.01.2007 року.
Вказаним Актом зафіксовано, що водій, належного ОСОБА_1 транспортного засобу, здійснював нерегулярні пасажирські перевезення без оформленого належним чином договору із замовником та документу, що підтверджує оплату замовником транспортних послуг.
На підставі вказаного акту та в зв'язку з тим, що за вказане порушення ч.1 абз.2 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт" встановлена відповідальність, начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Рівненській області - за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, 27 березня 2007 року винесено постанову №039705, якою до ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у розмірі 1700 гривень.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 притягнута до відповідальності за допущення порушення вимог ч. 1 абз. 2 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, передбачених ст. 39 вказаного Закону.
Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплено перелік документів, які необхідно мати перевізнику для нерегулярних пасажирських перевезень. Зокрема, автомобільному перевізнику необхідно мати ліцензію, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України, для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійну картку, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до п. 25-26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ №1567 від 8 листопада 2006 року, справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Відповідачем 1 на підтвердження повідомлення позивачки про дату і місце розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт не надано жодних доказів. Відтак, позивачка була позбавлена можливості довести перед відповідачем 1 факт дотримання нею вимог ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" та подати відповідні документи.
Натомість з досліджених судом доказів встановлено, що станом на день проведення перевірки 30 січня 2007 року у перевізника були в наявності всі передбачені ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт" документи. Вказані документи - зокрема, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії ВОО №НОМЕР_2 від 04.03.2005 року, ліцензія Міністерства транспорту та зв'язку України щодо внутрішніх перевезень пасажирів серії АБ №НОМЕР_3 від 30.03.2005 року, ліцензійна картка серії АА №НОМЕР_4, дорожній лист №279117 на 30.01.2007 року, прибутковий касовий ордер №102 від 29.01.2007 року, договір із замовником транспортних послуг №93 від 29.01.2007 року, оглянуті судом і їх копії знаходяться в матеріалах справи. Сам зміст акту перевірки вказує на наявність реєстраційного документу на транспортний засіб, дорожнього листа, ліцензійної картки, посвідчення водія відповідної категорії, про що до відповідних граф акту внесено номерні та інші дані.
Договір із замовником транспортних послуг №93 від 29.01.2007 року досліджено судом, його форма і по зміст відповідають вимогам чинного законодавства.
За таких обставин, винесена на підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом постанова №039705 від 27 березня 2007 року не може залишатись чинною.
Згідно з п.21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ №1567 від 08.11.2006 року, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, за наявності до того підстав. Таким чином, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, є лише підставою для застосування фінансової санкції, тобто надає контролюючому органу право застосувати відповідну адміністративно-господарську санкцію, а не покладає на нього такий обов'язок. Відповідне рішення повинно прийматись за результатами розгляду всіх матеріалів та оцінки всіх фактичних обставин справи.
Відповідач-1, накладаючи на позивачку стягнення наведеного не врахував, як і не надав значення іншим обставинам її господарської діяльності, натомість видав постанову про накладення фінансової санкції обмежившись лише тим фактом, що дії позивачки формально підпадають під ознаки правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 1 абз. 2 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Тим самим, відповідач-1 порушив і принципи застосування адміністративно-господарських санкцій, зокрема не забезпечив об'єктивності розгляду і не врахував всіх обставин справи.
Передбачена Законом України "Про автомобільний транспорт" та застосована до позивача санкція, підпадає під визначення адміністративно-господарської, яка відповідно до ст.238 ГК України, є заходом організаційно-правового або майнового характеру, що спрямований на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Судом встановлено, що позивачкою під час провадження підприємницької діяльності по наданню послуг з перевезення пасажирів фактично не було допущено жодних порушень вимог ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт", тому застосовування до неї організаційно-правових заходів не може мотивуватися їх спрямованістю на припинення правопорушення і тим більше спрямованістю на ліквідацію наслідків правопорушення, в зв'язку з відсутністю останніх.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наведених обставин суд рахує, що оспорювана постанова, видана відповідачем-1 без урахування усіх обставин, що мали значення для її прийняття та без належної перевірки наявності правових підстав для накладення адміністративно-господарської санкції. Застосована спірним рішенням до позивача міра відповідальності не відповідає ні вимогам доцільності, ні вимогам збалансованості.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області №039705 від 27.03.2007 року не відповідає фактичним обставинам справи та положенням законодавства, що визначає підстави та порядок покладення на особу адміністративно-господарської відповідальності, вимогам справедливості, розумності та адекватності, і порушує охоронювані законодавством інтереси позивача на здійснення певного виду підприємницької діяльності, а відтак підлягає до скасування.
Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивачки в частині скасування постанов №039706 від 02.04.2007 року та №039716 від 02.04.2007 року такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у м.Києві відповідно до завдання на перевірку №000277 від 12.02.2007 року було проведено рейдові перевірки суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють регулярні і нерегулярні перевезення пасажирів щодо дотримання ними законодавства на автомобільному транспорті біля центрального вокзалу м.Києва.
13 лютого 2007 року, в ході проведення рейдової перевірки транспортного засобу: Мерседес, номерний знак НОМЕР_5, що належить ОСОБА_1, було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №010848 від 13.02.2007 року.
Вказаним Актом зафіксовано, що водій, належного ОСОБА_1 транспортного засобу, здійснював нерегулярні пасажирські перевезення без оформленого належним чином договору із замовником, документу, що підтверджує оплату замовником транспортних послуг та без ліцензійної картки.
На підставі вказаного акту та в зв'язку з тим, що за вказане порушення ч.1 абз.2 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт" встановлена відповідальність, начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Рівненській області - за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, 02 квітня 2007 року винесено постанову №039706, якою до ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у розмірі 1700 гривень.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 притягнута до відповідальності за допущення порушення вимог ч. 1 абз. 2 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, передбачених ст. 39 вказаного Закону.
Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплено перелік документів, які необхідно мати водію при здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень. Такими документами є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
З досліджених судом доказів встановлено, що станом на день проведення перевірки 13 лютого 2007 року у перевізника не було в наявності ліцензійної картки. З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що ліцензійна картка на транспортний засіб Мерседес, номерний знак НОМЕР_5, що належить ОСОБА_1, оформлена і видана лише 20.03.2007 року на відповідне замовлення позивачки датоване 15.03.2007 року.
Відповідно, станом на момент проведення перевірки, 13 лютого 2007 року, перевізник здійснював нерегулярні пасажирські перевезення без належним чином оформленої ліцензійної картки. Вказані дії є порушенням вимог ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» і відповідальність за них встановлена вимогами ч.1 абз.2 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно з якою позивачка і була притягнута до відповідальності постановою Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області №039706 від 02.04.2007 року.
Судом також встановлено, що територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у м.Києві відповідно до завдання на перевірку №000277 від 12.02.2007 року було проведено рейдові перевірки суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють регулярні і нерегулярні перевезення пасажирів щодо дотримання ними законодавства на автомобільному транспорті на Привокзальній площі м.Києва.
15 лютого 2007 року, в ході проведення рейдової перевірки транспортного засобу: VW LT 35, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №010914 від 15.02.2007 року.
Вказаним Актом зафіксовано, що водій, належного ОСОБА_1 транспортного засобу, здійснював нерегулярні пасажирські перевезення без оформленого належним чином договору із замовником та документу, що підтверджує оплату замовником транспортних послуг.
На підставі вказаного акту та в зв'язку з тим, що за вказане порушення ч.1 абз.2 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт" встановлена відповідальність, начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Рівненській області - за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, 02 квітня 2007 року винесено постанову №039716, якою до ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у розмірі 1700 гривень.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 притягнута до відповідальності за допущення порушення вимог ч.1 абз.2 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, передбачених ст. 39 вказаного Закону.
Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплено перелік документів, які необхідно мати водію при здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень. Такими документами є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
З досліджених судом доказів встановлено, що станом на день проведення перевірки 15 лютого 2007 року у перевізника були в наявності всі передбачені ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт" документи. Вказані документи - зокрема, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії ВОО №НОМЕР_2 від 04.03.2005 року, ліцензія Міністерства транспорту та зв'язку України щодо внутрішніх перевезень пасажирів серії АБ №НОМЕР_3 від 30.03.2005 року, ліцензійна картка серії АА №НОМЕР_4, дорожній лист №279119 на 15.02.2007 року оглянуті судом і їх копії знаходяться в матеріалах справи. Сам зміст акту перевірки вказує на наявність реєстраційного документу на транспортний засіб, дорожнього листа, ліцензійної картки, посвідчення водія відповідної категорії, про що до відповідних граф акту внесено номерні та інші дані.
Крім того, позивачкою на підтвердження наявності на момент перевірки у водія транспортного засобу інших документів надано договір №96 від 10.02.2007 року з ОСОБА_2 на перевезення п'яти пасажирів та прибутковий касовий ордер №105 від 10.02.2007 року на 340 грн.
Відповідно до п. 25-26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ №1567 від 8 листопада 2006 року, справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
02 квітня 2007 року, під час розгляду, начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Рівненській області матеріалів вищезазначеної перевірки, позивачка була присутня та не представила ні договору на перевезення №96 від 10.02.2007 року з ОСОБА_2, ні прибуткового касового ордеру №105 від 10.02.2007 року, натомість в обґрунтування дотримання нею під час надання послуг з перевезення пасажирів 15 лютого 2007 року вимог ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" представила лише дві недооформлені заявки від 15.02.2007 року по часу відправлення з м.Києва 4-00 год. та 11-00 год. на перевезення чотирьох дорослих пасажирів в одному випадку і на чотирьох дорослих і двох дітей - в другому та квитанцію №540518 від 15.02.2007 року на 300 грн.
В силу вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідно до вимог ст. 70 КАС України суд приймає до уваги лиже належні та допустимі докази.
Позивачкою не доведено і належними доказами не підтверджено, що станом на момент проведення перевірки, 15 лютого 2007 року, у водія належного їй транспортного засобу під час здійснення перевезення пасажирів були в наявності належним чином оформлені договір із замовником та документ, що засвідчував оплату транспортних послуг. Вказані дії є порушенням вимог ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» і відповідальність за них встановлена вимогами ч.1 абз.2 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно з якою позивачка і була притягнута до відповідальності постановою Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області №039716 від 02.04.2007 року.
Також суд вважає такими, що не підлягають до задоволення вимоги позивачки про визнання протиправними рейдових перевірок, що були проведені відносно неї 30 січня 2007 року - Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Київській області, 13 лютого 2007 року - Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у м. Києві та 15 лютого 2007 року Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у м.Києві, з огляду на наступне.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).
Як слідує із змісту п.13 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ №1567 від 8 листопада 2006 року, територіальним управлінням Головавтотрансінспекції складається графік проведення рейдових перевірок з урахуванням, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, та інших обставин.
Згідно з п.13 Порядку, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
Отже, вказана норма надає право на проведення рейдової перевірки, не визначаючи при цьому кола суб'єктів господарювання, стосовно яких проводяться такі перевірки. Доводи ж позивачки про зворотне не ґрунтуються на вимогах Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ №1567 від 8 листопада 2006 року.
На підставі наведеного, керуючись ст. 160-163 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області №039705 від 27.03.2007 року про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1фінансових санкцій в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
В решті позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Cуддя І.С.Чалий