справа № 2-а- 345/08
06 лютого 2008 року
16 год. 20 хв.
м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд
в особі головуючого : судді Боймиструка С.В.,
за участю
секретаря судового засідання Пилипчук В.Є.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Смаглюк Н.В.
третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3
представника третьої особи ОСОБА_4
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1до Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації та Дібрівської сільської ради, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання не дійсним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувшись до суду з позовом до Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації та Дібрівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області просить скасувати реєстрацію та свідоцтво про право власності від 08 вересня 1992 року на двохповерховий, двохквартирний житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_5
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в 1998 році, він проходив службу дільничним інспектором в Зарічненському РВ УМВС України в Рівненській області та обслуговував населені пункти Дібрівської сільської ради. Згідно листа Зарічненського РВ УМВС, на підставі ст.22 Закону України «Про міліцію», рішенням правління та загальних зборів СВК «Дібрівський» він отримав АДРЕСА_1. На той час його сім'я складалась із трьох чоловік: він - основний квартиронаймач, ОСОБА_6- його дружина та дочка ОСОБА_7 1997 року народження. В січні 1999 року в квартирі ним був зроблений капітальний ремонт, а саме : перебудовано опалення, замінені двері та вікна, збудована літня кухня, добудований сарай, збудований туалет. У вказаній квартирі він та члени його сім'ї зареєстровані в законному порядку та проживають по даний час. З лютого 2004 року, через важкий стан здоров'я (сліпота), з ними разом в квартирі проживає матір його дружини - ОСОБА_8, 1937 року народження, що підтверджується реєстрацією її місця проживання.
В другій половині 2006 року йому стало відомо, що на АДРЕСА_2 де він разом із сім'єю проживає в квартирі під № 2, оформляє документи для договору купівлі-продажу сім'я ОСОБА_3в складі двох осіб.
В січні 2007 року він отримав копію позовної заяви про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та виселення, із змісту якої та доданих до неї документів йому стало відомо, що 08 вересня 1992 року житель с. Дібрівськ, Зарічненського району Рівненської області ОСОБА_5, проживаючи із сім'єю в складі двох осіб в квартирі № 1 вищезазначеного будинку, всупереч діючому законодавству України, оформив свідоцтво про право власності (видане Дібрівською сільрадою від 08 вересня 1992 року) на двохповерховий, двохквартирний житловий будинок. В подальшому як спадок цей будинок отримала донька ОСОБА_5 - ОСОБА_9 та продала ОСОБА_3. Вважає, що відбулась фальсифікація документів, оскільки сам особисто раніше бачив свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на квартиру в спірному будинку, а не на будинок в цілому. Ця обставина порушує його житлові права, які раніше ніхто із власників квартири № 1 не оспорював, бо не було підстав.
Відповідач - Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації проти заявлених позовних вимог не заперечив, просить справу розглянути без їх участі.
Представник відповідача - Голова Дібрівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області Смаглюк Н.В. в судовому засіданні позовні вимоги визнала та пояснила, що на час виділення квартири вона працювала в СВК «Дібрівський» і позивачу дійсно була виділена незаймана вільна квартира в якій він проживає і до тепер та яка перебуває на балансі в СВК, а інша квартира на балансі сільради .
Залучений до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3. позов не визнав та пояснив, що він законно придбав та є власником всього двохквартирного, двохповерхового будинку тому просить в позові відмовити.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст..71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення…
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок подо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі проти позову не заперечують та визнали його.
Відповідно до ч.3 ст.112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова про задоволення позовних вимог.
Суд частково приймає визнання позову, оскільки воно ґрунтується на законі та не порушує нічиї законні інтереси, а позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення…
Зокрема, спірний двохповерховий, двохквартирний будинок був збудований та зданий в експлуатацію в 1977 році. Будівельно-проектна документація в СВК «Дібрівський» на даний будинок не збереглась.
За наявним в Дібрівській сільській раді документами встановлено, що ОСОБА_5 проживав в АДРЕСА_2з 1984 по 2000 рік та згідно записів в кадастровій книзі він користувався 0.20 га із 0.40 га відведених під двохповерховий, двохквартирний житловий будинок присадибної земельної ділянки.
Одночасно, поряд з ОСОБА_5 в квартирі № 2 цього будинку проживали :
- з 12.01.1983 року по 31.07.1990 рік сім'я ОСОБА_10
- з 09.01.1991 року по 06.05.1991 рік сім'я ОСОБА_11 ;
- з 09.07.1992 року по 09.12.1998 рік сім'я ОСОБА_12.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Згідно з зазначеним двохквартирний житловий будинок не міг бути об'єктом безкоштовної приватизації однією сім'єю, тобто сім'єю ОСОБА_5, ще й з огляду на те що загальна площа квартири 67,8 кв.м. а будинку 133,6 кв.м., що суперечить також ст.3 та ст..5 згаданого Закону, оскільки допустимо можлива площа безоплатної приватизації для сім'ї ОСОБА_5 складала 52 кв.м.
В один день 8 вересня 1992 року був виданий наказ № 19 про передачу спірного будинку в особисту власність ОСОБА_5, свідоцтво про право власності та виготовлено технічний паспорт та здійснено акт передачі будинку, що практично, враховуючи віддаленість с. Дібрівськ та обласного центру, де розташоване обласне бюро технічної інвентаризації - не можливо, ще й з огляду на те, що технічний паспорт міг бути виготовлений після проведення обмірів житла в натурі та перевірки і підготовки необхідної документації. Це вказує на те, що згаданий наказ та свідоцтво про право власності виготовлялось під техпаспорт та зазначену в ньому дату. ( а.с. 70-75) Вартість безоплатно переданого житла ОСОБА_5 - 11231 крб., що вказує на те, що предметом передачі для приватизації житла був не будинок, балансова вартість якого, згідно інвентарної книги обліку основних засобів радгоспу «Дубрівський» складала 22 462 крб., а його половина, саме квартира.
В свідоцтві про право власності від 08 вересня 1992 року виданому Дібрівською сільрадою ОСОБА_5, не зазначено: що передається у власність - квартира чи будинок, адреса переданого будинку чи квартири, площа, яка передається у власність квартири чи будинку .
В ст. 128 ЦК України (1963 р.), чинної на 1992 рік., зазначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, в даному випадку, з моменту передачі у власність всього двохповерхового, двохквартирного будинку.
Згідно акту передачі від 08 вересня 1992 року уповноваженими особами, директором радгоспу «Дібрівський» Зарічненського району Ковтуновичем В.С., головним бухгалтером радгоспу «Дібрівський» Зарічненського району Лосінцем В.Г. і про що свідчить на акті передачі підпис самого ОСОБА_5 у приватну власність передавалась квартира під № 1 двохповерхового, двохквартирного будинку на сім ю з двох чоловік.
На той момент в квартирі № 2 проживала сімя ОСОБА_10 і разі передачі всього будинку ОСОБА_5 мала б бути згода іншого квартиронаймача, або його відселення. Такого не відбувалось. Після сім'ї ОСОБА_10 в спірній квартирі поселялись та проживали сім'ї ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з дозволу власника, а саме СВК «Дібрівській». Будь-яких претензій з того часу до теперішнього спору зі сторони власника кв.1 до власності кв.2 не виникало та поселення зазначених вище сімей у начеб-то його власність ОСОБА_5 та не оспорювалось. Будь-яких договорів найму чи піднайму з ОСОБА_5 сім'ї, що проживали в цій квартирі не укладали.
В ч.2 ст. 5 КАС України зазначено, що правовідношення в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії.
Оскаржувані дії мали місце в 1992 році, тому згідно із ч.1 ст. 48 ЦК України (1963 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Пленумом Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 28.04.1978 р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (Із змінами, внесеними згідно з Постановами ПВС України № 3 від 25.12.1992 р., № 15 від 25.05.1998 р.) в п. 5 зазначено, що за правилами ст. 48 ЦК України угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції.
Незаконність реєстрації свідоцтва про право на власність всього двохповерхового, двохквартирного житлового будинку від 08 вересня 1992 року за ОСОБА_5 посадовими особами Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації, крім наведеного вище, полягає в наступному :
в наявних матеріалах РО БТІ (справа № 1) відсутня заява про приватизацію ОСОБА_5 та згода на приватизацію квартири (будинку) його дружини - ОСОБА_13, відсутнє замовлення на виготовлення технічної документації на квартиру (будинок), відсутня оплата за виготовлену документацію на квартиру (будинок) ;
реєстрація права власності на весь будинок проводилась без юридичної адреси, без вказівки на житлову та загальну площу квартири (будинку), без посилання на акт передачі від 08 вересня 1992 року ОСОБА_5 квартири ;
Вищезазначеними діями посадових осіб порушено гарантоване Конституцією України, право позивача на житло, про яке йому стало відомо в січні 2007 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже строк звернення до суду не пропущено позивачем.
Що стосується часткового прийняття судом визнання позову відповідачами, то суд виходив з того, що при прийнятті оспорюваних дій та рішень відповідачів, ОСОБА_5 мав право на приватизацію житла і в тій частині в якій він реалізував це право без порушень прав інших осіб, саме на квартиру № 1, що фактично становить ½ частину будинку, підстав для скасування права власності - немає.
Керуючись статтями 160-163, КАС України, суд,-
Позов задоволити частково.
Частково скасувати реєстрацію права власності на двохповерховий, двохквартирний житловий будинок(теперішня адреса : АДРЕСА_1 ) від 08 вересня 1992 року проведене Рівненським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_5та частково скасувати свідоцтво про право власності від 08 вересня 1992 року на цей будинок , видане Дібрівської сільською радою Зарічненського району Рівненської області на ім'я ОСОБА_5 в частині права власності на ½ частину будинку, а саме квартиру № 2, де проживає сім я позивача - ОСОБА_1..
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий:
Постанова законної сили не набрала
Суддя: С.В.Боймиструк