справа № 2-а-1386/07
Україна
«13» грудня 2008 року м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд в особі
головуючого судді
Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання представника позивача: представника органу прокуратури: представника відповідача:
Минько Н.З. не з'явився не з'явився ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Рівненського транспортного прокурора в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Головна інспекція на автомобільному транспорті за місцезнаходженням територіального управління Головавтотрансінспекції в Рівненській області до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1про стягнення фінансової санкції у сумі 1700,00 грн.
Позивач - Рівненський транспортний прокурор в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Головна державна інспекція на автомобільному транспорті за місцезнаходженням територіального управління Головавтотрансінспекції в Рівненській області - звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення фінансової санкції в сумі 1700,00 грн. з відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1.
Представник прокуратури, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач позов не визнав, та пояснив суду, що забезпечив водія усіма необхідними документами перелік яких визначений ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", в тому числі договором та квитанцією про сплату транспортних послуг.
За таких обставин, вказані в акті перевірки від 14.02.2007 року порушення - не оформлений договір із замовником транспортних послуг, документ що свідчить про сплату транспортних послуг не відповідає дійсності. Відтак, прийнята за результатами акту перевірки №006921 від 14.02.2007 року постанова про застосування фінансових санкцій №039712 від 02.04.2007 року не може вважатися законною. Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засідання доказами, суд вважає, що в задоволенні позову - відмовити.
Судом встановлено, що 14 лютого 2007 року територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у м.Києві відповідно до завдання на перевірку №000277 від 12.02.2007 року було проведено рейдову перевірку суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють регулярні і нерегулярні перевезення пасажирів щодо дотримання ними законодавства на автомобільному транспорті додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт на місці посадки та висадки пасажирів в районі буд №2 Привокзальної площі у м.Києві.
В ході проведення 14 лютого 2007 року рейдової перевірки транспортного засобу: Мерседес, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1., було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №006921 від 14.02.2007 року.
Вказаним Актом зафіксовано, що водій, належного ОСОБА_1. транспортного засобу, здійснював нерегулярні пасажирські перевезення без оформленого належним чином договору із замовником та без документу, що підтверджує оплату замовником транспортних послуг.
На підставі вказаного акту та в зв'язку з тим, що за вказане порушення ч.1 абз.2 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт" встановлена відповідальність, начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Рівненській області як органом, що уповноважений за місцезнаходженням суб'єкта господарювання розглядати справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 02 квітня 2007 року винесено постанову №039712, якою до ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у розмірі 1700 гривень.
Зі змісту постанови №039712 вбачається, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності за допущення порушення вимог ч.1 абз.2 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, передбачених ст. 39 вказаного Закону.
Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплено перелік документів, які необхідно мати перевізнику для нерегулярних пасажирських перевезень. Зокрема, автомобільному перевізнику необхідно мати ліцензію, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України, для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійну картку, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
З досліджених судом доказів встановлено, що станом на день проведення перевірки 14 лютого 2007 року відповідач забезпечив водія транспортного засобу усіма необхідними документами які передбачені ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт" документи. Вказані документи - зокрема, свідоцтво про державну реєстрацію КХС №НОМЕР_2 від 17.09.2005 року, НОМЕР_2, ліцензія Міністерства транспорту та зв'язку України щодо внутрішніх перевезень пасажирів серії НОМЕР_3ліцензійна картка АА №НОМЕР_4, дорожній лист №422, квитанція №538981 від 14.02.2007 року, договір із замовником транспортних послуг №422 від 14.02.2007 року, оглянуті судом і їх оригінали знаходяться в матеріалах справи. Сам зміст акту перевірки вказує на наявність реєстраційного документу на транспортний засіб, дорожнього листа, ліцензійної картки, посвідчення водія відповідної категорії, про що до відповідних граф акту внесено номерні та інші дані.
Вказаний договір та квитанцію досліджено судом. Їх форма і по зміст відповідають вимогам чинного законодавства.
Суд критично оцінює доводи позивача в тій частині, що факт укладення договору №422 від 14.02.2007 року з пасажирами суперечить чинному законодавству про автомобільний транспорт, оскільки пасажири не можуть вважатися замовником послуг перевезення. Такі доводи є довільним тлумаченням правових норм і не ґрунтуються на положеннях Постанови КМУ №176 від 18 лютого 1997 року у редакції постанови №141 від 29.01.2003 року, яка замовником транспортних послуг визначає не лише юридичну а й будь-яку фізичну особу, яка замовляє транспортні послуги.
За таких обставин, винесена на підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом постанова №039712 від 02.04.2007 року не може вважатися законною.
Згідно з п.21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ №1567 від 08.11.2006 року, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, за наявності до того підстав. Таким чином, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, є лише підставою для застосування фінансової санкції, тобто надає контролюючому органу право застосувати відповідну адміністративно-господарську санкцію, а не покладає на нього такий обов'язок. Відповідне рішення повинно прийматись за результатами розгляду всіх матеріалів та оцінки всіх фактичних обставин справи.
Позивач, накладаючи на відповідача стягнення наведеного не врахував, як і не надав значення іншим обставинам його господарської діяльності, натомість видав постанову про накладення фінансової санкції обмежившись лише тим фактом, що дії позивача формально підпадають під ознаки правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 1 абз. 2 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Тим самим, відповідач-1 порушив і принципи застосування адміністративно-господарських санкцій, зокрема не забезпечив об'єктивності розгляду і не врахував всіх обставин справи.
Передбачена Законом України "Про автомобільний транспорт" та застосована до відповідача санкція, підпадає під визначення адміністративно-господарської, яка відповідно до ст.238 ГК України, є заходом організаційно-правового або майнового характеру, що спрямований на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Судом встановлено, що відповідачем під час провадження підприємницької діяльності по наданню послуг з перевезення пасажирів фактично не було допущено жодних порушень вимог ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт", тому застосовування до нього організаційно-правових заходів не може мотивуватися їх спрямованістю на припинення правопорушення і тим більше спрямованістю на ліквідацію наслідків правопорушення, в зв'язку з відсутністю останніх.
За наведених обставин суд рахує, що постанова, видана позивачем без урахування усіх обставин, що мали значення для її прийняття та без належної перевірки наявності правових підстав для накладення адміністративно-господарської санкції. Застосована спірним рішенням до відповідача міра відповідальності не відповідає ні вимогам доцільності, ні вимогам збалансованості.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова на якій ґрунтуються позовні вимоги Рівненського транспортного прокурора в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Головна державна інспекція на автомобільному транспорті за місцезнаходженням територіального управління Головавтотрансінспекції в Рівненській області №039712 від 02 квітня 2007 року не відповідає фактичним обставинам справи та положенням законодавства, що визначає підстави та порядок покладення на особу адміністративно-господарської відповідальності, вимогам розумності, і порушує охоронювані законодавством інтереси відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. 160-163 КАС України, суд, -
В задоволенні позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
З оригіналом згідно
Суддя І.С.Чалий