«18» лютого 2008 року 18 год.40 хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Чалого І.С. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін, які беруть участь у справі:
позивачів:
ОСОБА_1, ОСОБА_2;
відповідачів: Треті особи:
не з'явилися; ОСОБА_5ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1ОСОБА_2
до відповідачів
1. Начальника Управління земельних ресурсів Рівненського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_32. Головного спеціаліста відділу землеустрою Рівненського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_4
про
визнання недійсним і скасування погоджувального висновку,-
Позивачи -громадяни ОСОБА_1та ОСОБА_2- звернулися до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Начальника Управління земельних ресурсів Рівненського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_3та Головного спеціаліста відділу землеустрою Рівненського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_4про визнання недійсним і скасування погоджувального висновку № Ж-06-923/02 від 22.09.2006 р. про передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки співвласникам житлового будинку на АДРЕСА_1для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд.
В судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги в повному обсязі, пояснили суду, що посадовими особами Рівненського Управління земельних ресурсів були порушені їх права при видачі висновку, яким погоджено приватизацію при будинкової території, яка до видачі висновку була спільною для жильців нашого АДРЕСА_1 При видачі Висновку, відповідачами не було враховано умови використання земельної ділянки, а саме та обставина, що спірною територією фактично користуються співвласники квартир в АДРЕСА_1. Саме з приводу цієї при будинкової території і було видано висновок на погодження в передачу у власність. Не враховано і не передбачено тих обставин, що кожна квартира має окремий вихід на земельну ділянку і тому пропозиції позбавляють позивачів (мешканців буд. 342/344) можливості користуватися житлом на тих умовах, які існували при придбанні ними житла, а відтак просить задовольнити позов.
Відповідач - ОСОБА_4в судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові пояснення, просить відмовити в його задоволенні за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог. Обґрунтував свою позицію наступним:
Відповідно до Конституції України, ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України можуть набувати право на землю.
Громадяни (власники) житлового АДРЕСА_1, 21.09.2006 року звернулись із заявою до Рівненського міського управління земельних ресурсів (на даний час управління земельних ресурсів у м. Рівному) про погодження приватизації земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок площею 757 м2, межі якої визначено в натурі (на місцевості) в координатах КП «Графос". До заяви було додано геодезичний план земельної ділянки, документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі), висновок управління містобудування та архітектури Рівненського міськвиконкому, протокол обстеження та погодження меж земельної ділянки.
22.09.2006 року Рівненським міським управлінням земельних ресурсів було підготовлено та видано висновок про погодження передачі у власність земельної ділянки площею 757м2 співвласникам житлового АДРЕСА_1на яку в подальшому отримано свідоцтво про право власності.
Стосовно заявлених позивачами порушень, пояснив, що при проведенні геодезичної зйомки земельної ділянки на АДРЕСА_1проектною фірмою КП «Графос" були враховані межі земельної ділянки, що склалися в процесі фактичного землекористування, генплан М 1:500 для спорудження гаража-сараю для гр. ОСОБА_5 на якому визначені межі земельної ділянки будинку №346 і погоджено начальником управління містобудування та архітектури Рівненського міськвиконкому.
Треті особи просять відмовити в задоволенні позову за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, які є у справі, суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому суд врахував таке.
У відповідності до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Натомість позивачами цього зроблено не було.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення сесії Рівненської міської ради від 26 жовтня 2006 року № 310 власникам квартир по АДРЕСА_1було передано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 757 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
З Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 270506 від 28 листопада 2006 року видно, що даним актом визначено межі і розміри земельної ділянки, яка була передана співвласникам будинку по АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
З долученої до матеріалів справи копії постанови Рівненського міського суду від 16 квітня 2007 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1до Рівненської міської ради, про визнання протиправним рішення Рівненської міської Ради від 26 жовтня 2006 року № 310 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 270506 від 28 листопада 2006 року, вбачається, що позивачі оспорювали дані нормативні акти, через свою незгоду з ними, однак судом було встановлено, що оспорюване рішення Рівненської міської Ради було прийняте органом місцевого самоврядування з дотриманням вимог ст.ст. 12, 42 Земельного Кодексу України і підстав для його скасування немає.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області
розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1на рішення та ухвалу Рівненського міського суду від 14 травня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1до Рівненської міської ради та третіх осіб на стороні відповідача ЖКП "Центральне", громадянки ОСОБА_5про визначення меж і розміру при будинкової території та усунення перешкод в користуванні власністю - залишила їх без задоволення, а рішення без змін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі вказують, що спірним погоджувальним висновком № Ж-06-923/02 від 22.09.2006 р. про передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки співвласникам житлового будинку на АДРЕСА_1для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, їх право, щодо користування при будинковою територією.
Визначаючи юридичну природу спірних правовідносин, суд вважає, що в даному випадку предметом спору у даній справі є право користування спірною земельною ділянкою, відновлення порушеного права зі сторони третіх осіб, які як і сторона позивача, на підставі рішення органу місцевого самоврядування правомірно використовують дану земельну ділянку.
Тобто, позивачі, намагаючись досягти поставленої мети (фактично усунення перешкоди в користуванні при будинковою територією, на яку визначено право власності), звернувшись до адміністративного суду з позовом до суб'єктів владних повноважень, допускає вторгнення до сфери реалізації права сумісної власності на земельну ділянку, співвласниками АДРЕСА_1(треті особи у даній справі) з метою створення умов, за яких стає неможливим реалізація таких прав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
3. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
З оригіналом згідно
Суддя І.С.Чалий