Справа №2-7282/09
07 липня 2009 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі: головуючої судді Шенцевої О.П., при секретарі Соболевої О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Україна» про стягнення пайових внесків та відсотків, -
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути на свою користь з Кредитної спілки «Україна» депозитні внески у сумі 50000 гривень та відсотки.
При цьому позивач посилається на те, що він є членом кредитної спілки «Україна». Відповідно до членської книжки, його внески складають 50000 гривень.
При його зверненні до відповідача з проханням повернути суму внеску йому в цьому було відмовлено.
Згідно умов договору та діючого законодавства основний, додатковий та інші пайові внески, а також нараховані відсотки є власністю члена кредитної спілки «Україна». Тому вважає, що дії відповідача порушують її право власності, яке захищено Конституцією України та Цивільним законодавством.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути позов за його відсутністю та ухвалити заочне рішення.
Вислухавши пояснення позивач, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом кредитної спілки «Україна».
Відповідно до членської книжки, сума його внесків складає 50000 гривень.
Позивач звернувся до відповідача з проханням повернути суму внеску, однак йому в цьому було відмовлено.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України „Про кредитні спілки", внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також: нарахована на такі кошти та пайові внески плата (відсотків) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. Кожний член кредитної спілки, відповідно до п.2 ч.2 ст. 23 Закону України „Про кредитні спілки", має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України „Про кредитні спілки" член кредитної спілки має право одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки.
Частина 7 ст. 10 Закону України „Про кредитні спілки" передбачає, що повернення обов'язкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску в порядку, передбаченому статутом кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення вкладів провадиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.
Кредитна спілка «Україна» належним чином не виконала своїх зобов'язань, а саме не повернула грошову суму внеску на депозитний рахунок.
Відповідно до ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом або договором.
Ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), як це передбачено ст. 530 ЦК України.
Пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання та відшкодування збитків та моральної шкоди.
Суд не приймає до уваги Розпорядження № 1203 від 15.10.2008 року „Про тимчасові заходи щодо забезпечення стабільності діяльності кредитних спілок" виданим Державною комісією по регулюванню ринку фінансових послуг України з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи, забезпечення стабільності, надійності і безпеки діяльності кредитних спілок, , яким передбачено право кредитних спілок відмовляти в поверненні додаткових пайових внесків у разі припинення членства в кредитній спілці у разі наявності заборгованості кредитної спілки перед своїми членами за внесками на депозитні рахунки, оскільки виходячи з положень ст. 8, 64 Конституції України, якщо будь - який закон чи інший нормативно - правовий акт передбачає обмеження тих чи інших прав та свобод людини, крім тих, що визначені Конституцією України, ці обмеження не є правовими, суперечать Конституції України, а тому не повинні братися до уваги.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Також, органи виконавчої влади і за їх уповноваженням громадські організації зобов'язані видавати такі підзаконні нормативні акти, які повністю відповідають конституційним положенням про основні права, свободи й обов'язки громадян. Норми поточного, галузевого законодавства не можуть обмежувати конституційні права і обов'язки громадян при їх конкретизації й розвитку, якщо це прямо не передбачено Конституцією.
У відповідності до ст. ст. 2, 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року №7-93 та ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати за сплату державного мита у сумі 500 гривень.
Керуючись ст. ст. 8, 41, 64 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 623 ЦК України, ст. ст. 2, 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року №7-93, ст.ст. 81, 88, 213-215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з кредитної спілки «Україна» на користь ОСОБА_1 депозитні внески в сумі 50000 гривень та витрати на ІТЗ у сумі 30 гривень.
Стягнути з кредитної спілки «Україна» на користь держави судові витрати за сплату державного мита в розмірі 500 гривень.
Рішення суду може бути переглянуте за заявою відповідача, якій не приймав участі при розгляді справи, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається заява про апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в термін десяти днів з дня проголошення, без подання попередньої заяви про оскарження.