Справа № 2а-3675/2011 р.
30 травня 2011 року Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Захарової І.О.
при секретарі Єгоричевій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУ МВС України в Херсонської області та інспектора БДПС м. Херсона - Письменного Сергія В'ячеславовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 12.05.2011 року,
ОСОБА_1 звернувся в суді із позовом до Управління ДАІ ГУ МВС України в Херсонської області та інспектора БДПС м. Херсона - Письменного Сергія В'ячеславовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 12.05.2011 року.
Вимоги мотивує тим, що постановою серії ВТ1№054901 від 12 травня 2011 року інспектора БДПС м. Херсона прапорщика міліції Письменного Сергія В'ячеславовича він був визнаний винним в здійсненні правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 122 КпАП України, і притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Порушення за змістом оскаржуваної постанови полягало у тому, що він, керуючи транспортним засобом «Вольво», державний номер НОМЕР_1 на автодорозі Одесса-Новоазовськ-203км, нібито рухався із швидкістю 63 км/год на ділянці дороги, де швидкість обмежена 30 км/год, тобто нібито порушив п. 12.3. (або п. 12.9.?) ПДД України, що є правопорушенням, передбаченим частиною 1 ст. 122 КпАП України. Однак заперечує обставини викладені в постанові, оскільки швидкість руху не перевищував. Жодного доказу на підтвердження правопорушення йому інспектором не представлено . Не дивлячись на ту обставину, що в протоколі про адміністративне правопорушення інспектором ДАІ вказано, що швидкість руху вимірювалася вимірником швидкості «Беркут» 0108037, - яких-небудь свідчень або відомостей про показання даного приладу до протоколу не додано. Більш того, йому інспектором ДАІ було відмовлено пред'явити який-небудь формуляр, паспорт або сертифікат відповідності якості на вказаний прилад (радар). Припускає, що значення «63» інспектором ДАІ було знято з якого-небудь іншого транспортного засобу Він наполягає, що перед зупинкою інспектором ДАІ його автомобіль рухався з швидкістю, що не перевищує 50 км/год. Якщо навіть в тому місці швидкість була обмежена 30 км/год, то склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, відсутній з огляду на те, що обов'язковою ознакою даного складу правопорушення є доведений факт перевищення водієм обмежень швидкості руху більш, чим на 20 км/год.
Сторони до судового засідання не з'явились, про день час та місце слухання справи сповіщені належним чином. Від позивача отримано заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Приймаючи до уваги викладене суд вважає можливим ухвалити судове рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою інспектора БДПС м. Херсона - Письменного Сергія В'ячеславовича серії ВТ1№054901 від 12 травня 2011 року ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 122 КпАП України, і притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 грн. (а.с.4)
Порушення за змістом оскаржуваної постанови полягало у тому, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Вольво», державний номер НОМЕР_1 на автодорозі Одесса-Новоазовськ-203км, рухався із швидкістю 63 км/год на ділянці дороги, де швидкість обмежена 30 км/год, тобто порушив п. 12.3. ПДД України, що є правопорушенням, передбаченим частиною 1 ст. 122 КпАП України.
Проте, належних та допустимих доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 саме зазначеного пункту Правил дорожнього руху України, відповідачем суду не надано.
В силу ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності зі ст. 280 КУпАП України орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати чи було зроблено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його здійсненні, чи підлягає воно адміністративної відповідальності, чи маються обставини зм'якшуючи відповідальність.
Позивач наполягає на тому, що вказаного вище правопорушення не скоював, а рухався зі швидкістю 50 км/год, про що повідомив інспектору, але той відмовився перевірити зазначений факт та надати відповідні документи на прилад вимірювання швидкості руху, який був використаний ним.
Доказів, що спростовують доводи ОСОБА_1, та безперечно свідчать про порушення ним Правил ДР України відповідачами суду не надано.
Навпаки, протокол про адміністративне правопорушення, яким фіксувалися обставини (а.с.5) не містить відомостей щодо дати останньої перевірки та належного стану вимірювального приладу «Беркут»0109057.
З'ясувавши фактичні обставини справи, зваживши доводи на обґрунтування позовних вимог, викладених в позові, дослідивши матеріали справи з урахуванням положень, передбачених ч. 4 ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Виходячи із норм, викладених в ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, при цьому він має спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Суб'єкт владних повноважень - відповідач у справі зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані на користь відповідача чи позивача.
Але будучі сповіщеним належним чином, після продовження строку розгляду справи за ухвалою від 25.05.2011 р. на п'ять днів, відповідач по справі до суду не з'явилися, розпорядившись своїми правами на власний розсуд, письмових доказів на підтвердження винних дій позивача суду не надав.
Встановлені обставини свідчать про недоведеність відсутності незаконного характеру дій при прийнятті оскаржуваної постанови, а також про справедливість доводів позивача.
Враховуючи, що відповідачем у справі при винесенні постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 допущено ряд процесуальних порушень, що призвело до порушення прав останнього, передбачених ст. 268 КУпАП, суд приходить до висновку про незаконність дій інспектора по складенню та винесенню постанови.
Сам по собі незаконний характер дій інспектора свідчить про незаконність складеної постанови, як результату таких дій.
Таким чином, встановив обставини справи на підставі наданих належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, наявність правових підстав для їхнього задоволення, а також для застосування способу захисту порушеного права позивача, передбаченого нормами КАС України та КУпАП.
При обранні відповідного способу захисту права позивача суд також враховує наступне.
Згідно з положеннями ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Судом встановлено, що до матеріалів справи не надано доказів того, що при притягненні до адміністративної відповідальності позивача були виконані всі вимоги діючого законодавства.
Так, інспектор заперечив проти надання відповідних документів на підтвердження технічних характеристик вимірювального приладу та сертифікату його якості із зазначенням метричних досліджень. Наведені обставини також нічим не спростовані та свідчать про порушення права позивача щодо розв'язання його клопотань та дослідження всіх доказів , на підставі яких можливо зробити висновок про наявність вини особи у вчиненні порушення.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування адміністративної постанови серії ВТ1№054901 від 12 травня 2011 року інспектора БДПС м. Херсона прапорщика міліції Письменного Сергія В'ячеславовича про притягнення до адміністративної відповідальності підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не надано доказів у підтвердження винних дій позивача.
Доказів того, що позивач перевищив швидкість руху автомобілю, суду не надано, у зв'язку з чим підстав вважати, що в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП, не мається.
Отже постанова підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 33, 122, 222, 251, 258, 280, 288, 289 КпАП України, ст. ст. 4, 6, 9, 11, 69, 71, 122, 128, 161 - 163, 167, 171-2 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУ МВС України в Херсонської області та інспектора БДПС м. Херсона - Письменного Сергія В'ячеславовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 12.05.2011 року - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора БДПС м. Херсона - Письменного Сергія В'ячеславовича серії ВТ1№054901 від 12 травня 2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Захарова