29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"09" червня 2011 р.Справа № 11/5025/851/11
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Шепетівка
до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним кредитного договору № 08.03.02.01.3696 від 30.04.2008 року.
Суддя Радченя Д.І.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 24.02.2011р.
від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №4209-О від 15.11.2010р.
Суть спору:
Позивач звернувся з позовом до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору № 08.03.02.01.3696 від 30.04.2008 року., укладеного ним з Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ.
В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві та його повноважний представник в судовому засіданні зазначає, що укладений кредитний договір не відповідає вимогам ст.203 ЦК України і саме тому, у відповідності до ст. 215 ЦК України він підлягає визнанню недійсним з наступних підстав:
- відповідач при проведенні щоденного нарахування процентів за користування кредитними коштами систематично завищував зазначений в договорі розмір відсоткової ставки, чим порушив положення ст. 1056-1 ЦК України.
- відповідачем при укладенні кредитного договору №08.03.02.01.3596 від 30.04.2008 року не виконано вимоги п. п. 2.1, 2.4., 3.1., 3.2., 3.3., 3.6., Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, щодо надання інформації споживачу про умови кредитування, сукупну вартість кредиту, строк кредиту, можливу суму кредиту, тощо.
- ври укладенні вказаного договору Відповідачем було порушено також вимоги п. 2. ч.1. ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, відповідач не надав позивачу як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна надаватися перед укладенням договору кредиту, за ненадання якої передбачена відповідальність, яка встановлена ст. 15,23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Виходячи з наведеного, посилаючись на ст.ст. 16, 215, 216, 236, 1056-1 ЦК України, ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», Постанові Правління Національного банку України №168 від 10.05.2007р. 168, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 за №541/13808 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», ст.ст. 1; 12 ГПК України, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить господарський суд Хмельницької області:
- визнати недійсним кредитний договір № 08.03.02.01.3696 від 30.04.2008 року укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк»;
- визнати недійсними додаткові договори № 1 від 15.05.2008р., № 2 від 18.06.2008р., № 3 від 05.11.2008р., до кредитного договору № 08.03.02.01.3696 від 30.04.2008року.
Представник відповідача заперечує проти позову, вважаючи його необґрунтованим. Зокрема, зазначає, що усі умови кредитного договору відповідають вимогам чинного законодавства, а тому немає підстав для застосування до спірного правочину ст. 215 ЦК України.
Розглядом наявних матеріалів справи встановлено наступне:
Судом враховано, що на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 р. змінено найменування відповідача з закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». 17.07.2009 проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727), а тому далі по тесту вказані назви використовуються в розумінні однієї юридичної особи - Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ.
30 квітня 2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі-Позивач), та публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»(надалі-Відповідач), був укладений кредитний договір № 08.03.02.01.3696 про надання кредиту у вигляді поновлювальної кредитної лінії в сумі 230000 грн.
За умовами зазначеного договору сторони погодили наступні істотні умови:
П. А.2. передбачає, що ліміт даного кредитного договору встановлений у розмірі 230 000,00 грн., та наданий на сплату страхових платежів у випадках і в порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 даного договору.
Згідно п. А.2.1. п. А.3 ліміт кредитування на конкретну дату (далі за текстом договору "поточний ліміт") визначається сумою кредитних коштів, що у цю дату може знаходитися в користуванні Позичальника. Поточний ліміт установлюється відповідно до Графіка зменшення поточного ліміту, зазначеного в Додатку №1 до даного договору. Термін повернення кредиту встановлюється згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 до даного договору).
Відповідно до п. А.6. п. А.7. за користування кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі 20,6 % річних. При порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань з погашення кредиту Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 54% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
П. А.8. передбачено, що датою сплати процентів є 1-е число поточного місяця, але не пізніше 6-го числа цього ж місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору, якщо інше не передбачено п. 7.3. При несплаті процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2,3.2).
Згідно п. п. А.9. - А.11. позичальник за відкриття та користування кредитом сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку в розмірі 250,00 грн., комісію в розмірі 2 (два) % від суми ліміту кредитної лінії, винагороду за кредитне обслуговування в розмірі 0,37% від встановленого ліміту на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, зазначеного в п.А.2, у поточну дату сплати процентів, винагороду за управління фінансовим Інструментом у розмірі 3% від суми ліміту кредитної лінії, встановленої договором.
За змістом п. 1.1. договору Банк при наявності вільних коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у формі передбаченій п. А.1 з лімітом і на цілі, зазначені в п. А.2, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного в третьому абзаці п. 2.1.2, в обмін на зобов'язання Позичальника з повернення кредиту, сплаті процентів, винагороди, в обумовлені даним договором строки. Якість послуг повинна відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, що регулюють кредитні правовідносини.
Відповідно до абзацу 3 п. 2.1.2 зобов'язання з видачі кредиту або його частини згідно кредитного договору виникають у Банку з дня надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п. 2,4.2. Зобов'язання з видачі кредиту або його частини на оплату страхових платежів виникають у Банку у випадку не пред'явлення Позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування.
Згідно п. 2.4.2. банк має право здійснювати платежі з позичкового рахунка декількома траншами (частинами) у межах невикористаного ліміту кредитної лінії, призначеного для цілей Позичальника, відмінних від сплати страхових платежів, зазначеного в п. 1.1., 1.1.1.
Розділами 4., 5. договору сторони визначили порядок розрахунків між сторонами та відповідальність сторін за неналежне виконання умов договору.
За змістом п. 6.1. договору, даний договір у частині п. 4.4 набирає сили з моменту підписання даного договору, в інших частинах - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором.
В подальшому між сторонами укладались договори про внесення змін до кредитного договору № 08.03.02.01.3696.
15.05.2008 року між Позивачем та Відповідачем був укладений додатковий договір № 1 до вищезазначеного кредитного договору № 08.03.02.01.3696., 18.06.2008 року укладений додатковий договір № 2 до вищезазначеного кредитного договору № 08.03.02.01.3696., а 05.11.2008 року укладений додатковий договір № 3 до кредитного договору № 08.03.02.01.3696.
Вказаними договорами сторони змінили умови кредитного договору № 08.03.02.01.3696. щодо ліміту кредитного договору, який з 15.05.2008р. визначений у розмірі 705000,00 грн., а з 18.06.2008р. в розмірі 848216,00 грн.
А також змінено п. А.7. договору виклавши його у наступній редакції, - "При порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань з погашення кредиту Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 60 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості".
Окремо змінені пункти А.2., А.5, А.7, А.9, А.9.1, А.11 розділу А та пункти 2.1.1., 2.2.12 розділу 2 кредитного договору № 08.03.02.01.3696.
Сторони також внесли зміни до кредитного договору, яким визначили, що графік зменшення кредитного ліміту до кредитного договору, який у договорі визначено як Додаток 1 з 15.05.2008 року замінено на Додаток 2 18.06.2008 року замінено на Додаток 3, а з 05.11.2008 року замінено на Додаток 4.
Вказані кредитний договір № 08.03.02.01.3696. та додаткові договори до нього підписані зі сторони банку керуючою Шепетівським відділенням №1 Хмельницької філії ПриватБанку Цвіркун Т.Г. та скріплені печаткою філії, а зі сторони Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підписані Приватним підприємцем ОСОБА_1
Факт укладання договору між сторонами позивачем не оспорюється, питання про недійсність підпису ОСОБА_1 на договорі та додаткових угодах, згідно наявних в матеріалах справи доказів, перед правоохоронними органами не піднімалось.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.
Як встановлено судом, позивач просить визнати недійсним кредитний договір № 08.03.02.01.3696 від 30.04.2008 року укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк»та додаткові договори № 1 від 15.05.2008р., № 2 від 18.06.2008р., № 3 від 05.11.2008р., до вказаного кредитного договору з підстав систематичного завишування зазначеного в договорі розміру відсоткової ставки, не виконання відповідачем вимог п. п. 2.1, 2.4., 3.1., 3.2., 3.3., 3.6., Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту та порушення вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».
Суд вважає позов безпідставним з огляду на наступне.
Пунктом 3 ст. 3, ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частиною 3 ст.215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Як вбачається з умов укладеного між сторонами договору це кредитний договір.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
При укладанні договору сторонами дотримана письмова форма договору, який за своїм змістом включає всі істотні умови договору, а також інші умови, що регулюють взаємовідносини між сторонами, а тому посилання на ненадання позичальнику інформації про умови кредитування, сукупну вартість кредиту, можливу суму кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, мету, для якої кредит може бути використаний, форми та види його забезпечення, тощо, позивачем є безпідставними.
Судом також враховано, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено суду порушення банком вимог п. п. 2.1, 2.4., 3.1., 3.2., 3.3., 3.6., Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.
Як вбачається із змісту укладеного між сторонами договору розмір процентів за користування кредитом сторонами обумовлено в договорі № 08.03.02.01.3696. та додаткових договорах до нього (п. А.6., п. А.7. договору), а тому посилання позивача на безпідставну односторонню зміну останніх є безпідставним.
Окрім того, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні також інші підстави для визнання кредитного договору № 08.03.02.01.3696 від 30.04.2008 року та додаткових договорів до нього недійсними.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача визнати недійсним кредитний договір № 08.03.02.01.3696 від 30.04.2008 року укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк», та визнати недійсними додаткові договори № 1 від 15.05.2008р., № 2 від 18.06.2008р., № 3 від 05.11.2008р., до кредитного договору № 08.03.02.01.3696 від 30.04.2008року не підтверджені доданими до справи доказами, а тому в задоволенні останньої належить відмовити.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача в зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 44-49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
У позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Шепетівка до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ про визнання недійсним недійсним кредитного договору № 08.03.02.01.3696 від 30.04.2008 року укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк»та визнання недійсними додаткових договорів № 1 від 15.05.2008р., № 2 від 18.06.2008р., № 3 від 05.11.2008р., до кредитного договору № 08.03.02.01.3696 від 30.04.2008року відмовити.
Суддя Д.І. Радченя
Віддрук: 3 прим.:
1. - до справи;
2. - позивачу;
3. - відповідачу;