29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"09" червня 2011 р.Справа № 18/5025/621/11
за позовом Кунашенка Василя Івановича м.Шепетівка
до Відкритого акціонерного товариства "Шепетівське автотранспортне підприємство 16807" м.Шепетівка
про стягнення 9755,40 грн., з яких 6298 грн. основного боргу з оплати послуг арбітражного керуючого та витрат в процедурі розпорядження майном, 1329,27 грн. інфляційних, 392,93 грн. 3% річних та 1735,20 грн. додаткових витрат.
Суддя Саврій В.А.
Представники сторін:
від позивача: Кунашенко В.І. - арбітражний керуючий ліцензія №НОМЕР_2 від 19.04.2007р.
від відповідача: не з'явився
Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача відкритого акціонерного товариства "Шепетівське автотранспортне підприємство 16807" м. Шепетівка 7298 грн. основного боргу з оплати послуг арбітражного керуючого та витрат в процедурі розпорядження майном, 1306,44грн., інфляційних та 418,63 грн. 3% річних. В обґрунтування вимог посилається на ст. 625 ЦК України, ст.3-1, ч.10, 12, 14 та ст.31 п."г" ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Позивач у судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 9755,40 грн., з яких 6298 грн. основного боргу з оплати послуг арбітражного керуючого та витрат в процедурі розпорядження майном, 1329,27 грн., інфляційних, 392,93 грн. 3% річних та 1735,20 грн. додаткових витрат.
Дана заява не суперечить вимогам чинного законодавства та судом приймається.
Відповідач у письмовому відзиві на позов позовні вимоги визнає частково в сумі 6298 грн. Звертає увагу суду на те, що згідно додатку до мирової угоди від 29.12.08р. відповідач повинен був виплатити позивачу 11398 грн. Повідомив, що згідно вказаної суми позивач одержав 1000 грн. згідно видаткового касового ордеру №1107 від 30.12.09р., 300 грн. згідно видаткового касового ордеру №210 від 25.02.09р., 300 грн. згідно видаткового касового ордеру №234 від 02.03.09р., 500 грн. згідно видаткового касового ордеру №428 від 16.04.09р., 3000 грн. згідно видаткового касового ордеру №670 від 30.06.09р., а всього на загальну суму 5100 грн. Заборгованість з оплати витрат на канцелярські товари склала 1719,52 грн..
Вважає, що індекс інфляції нараховується лише на витрати з оплати праці, а саме на суму 4578,48 грн. (6298 грн.- 1719,52 грн.= 4578,48 грн.).
Заявою №350 від 30.05.11р. відповідач просить суд інфляційні та 3% річних не стягувати в зв'язку з скрутним матеріальним становищем підприємства.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
Між арбітражним керуючим Кунашенко Василем Івановичем м.Шепетівка (Виконавець) та відкритим акціонерним товариством "Шепетівське автотранспортне підприємство 16807" м.Шепетівка (Замовник) м.Шепетівка 11.06.07р. було укладено договір №1 на виконання робіт, оплату праці та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна боржника).
Згідно п. 1.1 договору визначено порядок оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна) і осіб залучених ним для забезпечення виконання повноважень, покладених на нього відповідно д Закону та ухвали господарського суду від 02.04.07р. №4/100-Б.
Арбітражний керуючий зобов'язується надавати послуги і виконувати обов'язки розпорядника майна ВАТ "Шепетівського автотранспортного підприємства 16807" м. Шепетівка визначені Законом, а Замовник зобов'язується оплатити ці послуги та відшкодувати витрати, пов'язані із здійсненням процедури розпорядженням майном Замовника, з метою збереження та ефективного використання майнових активів боржника. (п.1.5 договору).
У відповідності до п.2.2.1 договору зазначено, що Виконавець має право отримувати оплату за надані послуги в розмірі та порядку, встановлені цим договором та Законом.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що розмір щомісячної оплати складає 1514,74 грн. щомісячно, без будь-яких відрахувань, оскільки розпорядник майна є підприємцем і самостійно сплачує податки та обов'язкові платежі до бюджету та цільових фондів.
Оплата здійснюється щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним. Початок оплати наступає з дня порушення провадження у справі про банкрутство, тобто 02.04.07р. і до припинення її дії у відповідності до ч.3 п.10 ст.13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". (п. 3.2 договору).
Згідно п. 3.3 договору при неповному місяці, що не може обумовитись датами відкриття і припинення процедури банкрутства, оплата здійснюється пропорційно відпрацьованому у цьому місяці часу.
Позивач надав послуги по виконанню обов'язків розпорядника майна ВАТ "Шепетівського автотранспортного підприємства 16807" м. Шепетівка на загальну суму 11998 грн., що підтверджується додатком до мирової угоди від 29.12.08р.
Відповідач провів оплату наданих послуг на суму 1000 грн. згідно видаткового касового ордеру №1107 від 30.12.09р., 300 грн. згідно видаткового касового ордеру №210 від 25.02.09р., 300 грн. згідно видаткового касового ордеру №234 від 02.03.09р., 500 грн. згідно видаткового касового ордеру №428 від 16.04.09р., 3000 грн. згідно видаткового касового ордеру №670 від 30.06.09р., а всього на загальну суму 5100 грн..
Позивач враховуючи уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 9755,40 грн., з яких 6298 грн. основного боргу з оплати послуг арбітражного керуючого та витрат в процедурі розпорядження майном, 1329,27 грн., інфляційних, 392,93 грн. 3% річних та 1735,20 грн. додаткових витрат.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:
У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Положеннями ст.173 Господарського кодексу передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
У відповідності до ст.ст. 901, ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач взяті на себе зобов'язання по своєчасній оплаті послуг не провів, сплативши лише 5100 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами №210 від 25.02.09р. на суму 300 грн.,, №234 від 02.03.09р. на суму 300 грн., №428 від 16.04.09р. на суму 500 грн., №670 від 30.06.09р. на суму 3000 грн., №1107 від 30.12.09р. на суму 1000 грн.
Сума боргу склала 6298 грн., що визнається сторонами. Доказів про сплату даної суми боргу суду не надано.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, при перерахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, судом враховується, що позивачем обгрунтовано заявлено до стягнення 392,93 грн. 3% річних за період з 04.04.09р. по 01.05.11р. та 1329,27 грн. втрат від індексу інфляції за період квітень 2009р. - квітень 2011р.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1329,27 грн. інфляційних нарахувань, 392,93 грн. три проценти річних заявлені правомірно, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню. Доказів, які б спростовували вимоги позивача суду не надано.
Щодо судових витрат по справі, то позивач просить стягнути з відповідача 700грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Судом враховується, що згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі договору про надання юридичних послуг від 24.02.11 квитанцією до прибуткового касового ордеру №01/11 від 24.02.11р. перерахував ППКЦ "Актив-плюс" 700 грн. за правову допомогу. Між позивачем та ППКЦ "Актив-плюс" підписаний акт наданих послуг від 24.02.11р..
Однак, при вирішення питання про стягнення витрат за вказані послуги суд зобов'язаний прийняти до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження; вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат, враховуючи норми ст.22 ГПК України щодо добросовісного користування належними правами. Така ж правова позиція викладена у листі Вищого господарського суду від 14.12.2007 № 01-8/973 ”Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”.
Оскільки докази, які підтверджують розумність витрат на оплату юридичних послуг позивачем не надано, суд вважає в стягненні 700 грн. витрат на оплату юридичних послуг відмовити.
Щодо стягнення 1035,20 грн. додаткових витрат згідно реєстру документів на оплату витрат, суд в даній частині позову відмовляє за відсутності підстав, передбачених нормами чинного законодавства.
Враховуючи часткове задоволення позову, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Кунашенка Василя Івановича м.Шепетівка до Відкритого акціонерного товариства "Шепетівське автотранспортне підприємство 16807" м.Шепетівка про стягнення 9755,40 грн., з яких 6298 грн. основного боргу з оплати послуг арбітражного керуючого та витрат в процедурі розпорядження майном, 1329,27 грн. інфляційних, 392,93 грн. 3% річних та 1735,20 грн. додаткових витрат задоволити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Шепетівське автотранспортне підприємство 16807" м.Шепетівка, вул.Лермонтова,2 (код 00426458) на користь Кунашенка Василя Івановича АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) 6298 грн. (шість тисяч двісті дев'яносто вісім гривень) основного боргу, 392,93 грн. (триста дев'яносто дві гривні 93 коп.) три проценти річних, 1329,27 грн. (одна тисяча триста двадцять дев'ять гривень 27 коп.) втрат від індексу інфляції, 83,86 грн. (вісімдесят три гривні 86 коп.) витрат по оплаті державного мита та 194,02 грн. (сто дев'яносто чотири гривні 02 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Суддя В.А. Саврій
Віддруковано 3 примірники: 1 -в справі, 2 -позивачу, 3 - відповідачу