09.06.11 Справа № 5021/1037/2011.
Суддя: Соп'яненко О.Ю.
При секретарі судового засідання: Молодецькій В.О.
Розглянувши справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Електрохім», м. Дніпропетровськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфогаз», м. Суми
про визнання договорів недійсними
Представники сторін:
позивача не прибув
відповідача ОСОБА_1 дов. від 18.05.2011 р.
Суть спору: позивач просить визнати недійсними договори поставки природного газу № 21-10-РЛ від 21.10.2010р., № 22-11-РЛ від 22.11.2010 р., № 22-11-РГ від 22.11.2010 р., а також стягнути з відповідача судові витрати по справі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що дані договори укладені під впливом помилки. Крім того, договори містять у собі ознаки нікчемності відповідно до ст. 228 ЦК України, оскільки вони є такими, що порушують публічний порядок та спрямовані на втрату майна підприємства.
Відповідач 20.05.2011 р. подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує і просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач і відповідач виконали умови укладених договорів: продавець - ТОВ НВП «Електрохім» продав природний газ покупцю, а покупець - ТОВ «Інфогаз» прийняв газ і сплатив за нього кошти в повному обсязі в сумі 2 248 322 грн.
Представник позивача в судові засідання 24.05.2011 р. та 09.06.2011 р. не прибував, про розгляд даної справи повідомлений судом належним чином, тому справа на підставі ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд встановив:
21.10.2010р. між ТОВ НВП «Електрохім» (продавець) та ТОВ «Інфогаз» (покупець) був укладений договір № 21-10-РЛ, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язався передати покупцю (відповідачу) у листопаді 2010 р. природний газ в обсязі 320,000 тис. куб. м., а відповідач - прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Відповідно до п. 2.1 договору ціна газу без врахування вартості транспортування становить за 1 тис. куб. м. 2583 грн. з ПДВ, загальна вартість 320,000 тис. куб. м. з урахуванням ПДВ становить 826560 грн.
22 листопада 2010 р. між сторонами по справі були укладені договори купівлі-продажу природного газу № 22-11-РЛ та № 22-11-РГ, відповідно до яких позивач зобов'язався поставити відповідачу у листопаді 2010 р. 230,000 тис. куб. м. природного газу по ціні 2585,04 грн. з ПДВ на загальну суму 594 559,20 грн. та у грудні 2010 р. - 320,000 тис. куб. м. природного газу по ціні 2585,04 грн. з ПДВ на загальну суму 827 212,80 грн. Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що при підведенні підсумків господарської діяльності Товариства, проаналізувавши діюче законодавство та, незважаючи на повне виконання сторонами своїх обов'язків по договору, з'ясувалося, що договори купівлі-продажу природного газу укладені під впливом помилки, яка має істотне значення, та більш того, договори містять у собі ознаки нікчемності.
Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч. ч. 1- 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити діючому законодавству, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст. 229 ЦК України передбачено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Як вбачається з обґрунтування, викладеного у позовній заяві, після укладення договорів та їх виконання позивач помилково вважав укладені правочини вигідними та економічно обґрунтованими, такими, що будуть сприяти отриманню прибутку підприємством. Але внаслідок нестабільності цін та кон'юнктури ринку в державі позивач помилився в своїх розрахунках та вважає ці правочини економічно необґрунтованими та такими, щодо яких втрачено комерційний інтерес.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів суду наявність підстав для визнання договорів купівлі-продажу природного газу від 21.10.2010р. та 22.11.2010 р. недійсними, оскільки юридичне значення має не будь-яка помилка, а тільки та, яка має істотне значення. При цьому не має значення, помилялась чи ні особа щодо правових наслідків, що виникають за правочином. Та обставина, що позивач після виконання сторонами укладених договорів з'ясував, що вони є економічно необґрунтованими, не свідчить, що в момент укладення спірних договорів позивач діяв під впливом помилки.
Також позивач вважає, що спірні договори містять у собі ознаки нікчемності, оскільки є такими, що порушують публічний порядок та спрямовані на втрату майна підприємства. Договори завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки одним з основних напрямків розвитку нашої країни є надання підприємствам всіх форм власності можливості на вільне та прибуткове ведення господарської діяльності.
Суд приходить до висновку, що позивачем не доведена нікчемність укладених договорів купівлі-продажу природного газу від 21.10.2010 р. та від 22.11.2010 р., оскільки відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Позивачем не надано доказів, що укладені ним договори купівлі-продажу були спрямовані на знищення, пошкодження майна Товариства чи незаконне заволодіння ним. Економічна необґрунтованість правочинів та втрата щодо них комерційного інтересу не є визначеною законом підставою для визнання правочинів недійсними. Тим більше, що відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України одним із принципів підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик, оскільки відповідно до визначення, наведеного у ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність.
Сторонами у справі, як встановлено судом, вчинені фактичні дії щодо виконання спірного договору, а саме, позивачем передана відповідачеві визначена договором кількість природного газу, а відповідач прийняв газ та протягом жовтня-грудня 2010 р. здійснив оплату в сумі 2 248 332 грн.
За таких обставин, вимоги позивача щодо визнання недійсними договорів поставки природного газу № 21-10-РЛ від 21.10.2010р., № 22-11-РЛ від 22.11.2010 р., № 22-11-РГ від 22.11.2010 р. задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову - відмовити.
СУДДЯ СОП'ЯНЕНКО О.Ю.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 10.06.2011р.