79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.06.11 Справа№ 5015/1866/11
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “Донбасаеро”, м.Донецьк
до відповідача : Державного авіапідприємства “Львівські авіалінії”, м.Львів
про: стягнення 48824грн. 52коп.
Суддя Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Старостенко О.В.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “Донбасаеро” подано позов до Державного авіапідприємства “Львівські авіалінії” про стягнення 28991грн. 28коп. основного боргу, 15829грн. 27коп. штрафних санкцій, 3015грн. 09коп. інфляційних втрат та 988грн. 88коп. 3% річних.
Ухвалою суду від 07.04.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.05.2011р. Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2011р. позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задоволити.
В зв”язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 20.05.2011р. розгляд справи відкладено на 01.06.2011р.
В судове засідання 01.06.2011р. представник позивача не з”явився, причин неявки не повідомив.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 01.06.2011р. не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою, вказаною в позовній заяві (відповідає місцезнаходженню відповідача, зазначеному в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.05.2011р. № 06007556.
Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути позов при відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:
29.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “Донбасаеро” (перевізник) та Дерожавним авіапідприємством “Львівські авіалінії” (замовник), укладено контракт чартеру № 94.221-09, відповідно до умов якого перевізник надає замовнику за плату всю ємність (блок місць) повітряного судна для повітряних перевезень вантажів та їх багажу, виключаючи участь у військових конфліктах та перевезення вантажів, заборонених до транспортування на повітряному транспорті, по маршрутам та графіку, узгодженому між перевізником та замовником і вказаному в додатках до даного контракту.
Відповідно до додатку № 4 від 23.12.2009р. до контракту, позивач надано відповідачу всю ємність повітряного судна ЯК-42 в січні 2010р.
п.4. додатку до договору, оплата вартості рейсів, вказаних в п.2 даного додатку, здійснюється замовником, не пізніше ніж за 5 днів до дати виконання рейсу вказаного в п.2 даного додатку, відповідно до виставлених рахунків перевізника.
Виконання рейсу підтверджується актом виконаних робіт б/н за січень 2010р. Заборгованість відповідача становить 28991грн. 28коп. та підтверджується підписаним актом звірки розрахунків станом на 01.02.2010р.
При прийнятті рішення у даній справі, суд виходив з наступного:
У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.
Відповідно до ст. 912 ЦК України, за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
ч.2 ст.193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст.509 ЦК України -зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.
Відповідно до п.6.2 контракту за прострочку замовником платежів, передбачених цим контрактом на користь перевізника, замовник виплачує перевізнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожний день прострочення. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 15829грн. 27коп. за період з 25.01.2010р. по 25.07.2010р. Розглянувши дану вимогу, суд вважає її обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач також просить стягнути з відповідача 988грн. 88коп. 3 % річних за період з 25.01.2010р. по 15.03.2011р. та 3015грн. 09коп. інфляційних втрат за період з лютого 2010р. по лютий 2011р. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданих йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.
Судові витрати покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 627, 912 ЦК України, ст.ст.193, 229-231 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,82,84 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Державного авіапідприємства “Львівські авіалінії”, вул.Аеропорт ЦА, м.Львів (ідентифікаційний код 01130644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “Донбасаеро”, вул.Взльотна,1В, м.Донецьк (ідентифікаційний код 32329513) 28991грн. 28коп. основного боргу, 15829грн. 27коп. штрафних санкцій, 3015грн. 09коп. інфляційних втрат, 988грн. 88коп. 3% річних, 488грн. 25коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Суддя