14.06.11р.Справа № 8/5005/6295/2011
За позовом Дніпропетровського технікуму зварювання та електроніки імені Є.О.Патона (м.Дніпропетровськ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідного центру "Клініка Медікор" (м. Дніпропетровськ)
про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-1356-ОД від 01.03.2005р. у загальному розмірі 10 539,04 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 0359 від 11.03.11р.)
від відповідача: не з'явився
Дніпропетровський технікум зварювання та електроніки імені Є.О.Патона (далі-позивач) звернувся до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідного центру "Клініка Медікор" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-1356-ОД від 01.03.2005р. у загальному розмірі 10 539,04 грн.
Сума позову складається з наступних сум: 10 345,27 грн. - основний борг та 193,77 грн. - пеня.
Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-1356-ОД від 01.03.2005р., в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 4900097713117, яке повернулося до господарського суду з відміткою про отримання ухвали суду відповідачем. Крім того, адреса відповідача підтверджена також листом Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 09.06.11р. № 18-12/1145.
Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином з огляду також на наступне.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд,
01.03.2005р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-1356-ОД (далі-договір).
Згідно умовам вказаного договору, з метою ефективного використання державного майна Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області передало, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення учбово-лабораторного корпусу (надалі-майно), площею 546,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 17 на 2, 4-му поверсі (ах) 4-х поверхового будинку, що знаходиться на балансі позивача, вартість якого, згідно незалежної оцінки становить 1 368 000,00 грн., на строк - до 01.11.11р. Майно було передано в оренду з метою проведення медичної практики (п.п. 1.1, 10.1 договору, з урахуванням додаткової угоди від 19.10.2009р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 01.03.2005 № 12/02-1356-ОД).
Факт передачі вказаного майна в оренду підтверджується двостороннім актом прийому-передачі від 01.03.2005 року.
Додатковою угодою від 05.06.2009р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 01.03.2005 № 12/02-1356-ОД у зв'язку з поверненням орендарем приміщень площею 124,0 кв.м. відповідно до акту приймання-передачі від 30.04.09р., були внесені зміни до договору в частині предмету договору, а саме: було визначено, що вартість орендованого майна, площею 422,0 кв.м. становить 1 057 318,68 грн. відповідно незалежної оцінки станом на 01.11.04р.
Крім того, додатковою угодою від 05.06.2009р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 01.03.2005 № 12/02-1356-ОД п. 3.1. та п. 3.3. договору було викладено в наступній редакції: Орендна плата у розмірі 5 161,72 гривень /базова за квітень місяць 2009 р./, без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з травня місяця 2009 р., розрахована за "Методикою розрахунку та використання плати за оренду державного майна", яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. № 786 із змінами та доповненнями до неї. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно чинному законодавству України. Орендна плата згідно розрахунку (додаток 1) перераховується таким чином: 50% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства - у розмірі 2 580,86 грн.; 50% - балансоутримувачу - у розмірі 2 580,86 грн.
Відповідно до п. 3.4. договору, орендна плата сплачується орендарем щомісяця, у термін не пізніше 7 числа наступного місяця і не залежить від наслідків господарчої діяльності орендаря.
Позивач згідно вимог договору надавав відповідачу послуги в повному обсязі за листопад, грудень 2010 року, січень, лютий та березень 2011р., що підтверджується рахунком №119 від 30 листопада 2010 року, рахунком № 129 від 30 грудня 2010 р., рахунком № 4 від 31 січня 2011 року, рахунком № 14 від 28.02.2011 року, рахунком № 30 від 31 березня 2011 року, які відповідач отримав, про що свідчать реєстри видачі рахунків з підписом відповідача.
Зобов'язання відповідачем стосовно своєчасної сплати орендної плати були порушені, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем по сплаті орендної плати, яка станом на 18.04.2011 р. складає 10 345, 27 грн., про що неодноразово останній був попереджений (копії листів № 0343 від 09.03.11 р. та № 0344 від 09.03.11 р.).
Крім того, на підставі п. 9.1. договору, в якому визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, нарахував пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 193,77 грн.
Таким чином, факт невиконання зобов'язань за згаданим договором оренди матеріалами справи доведено, відповідачем не спростовано.
При викладених обставинах господарський суд вважає позовні вимоги стосовно стягнення заборгованості по орендним платежам в сумі 10 345,27 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходив також з наступного:
Цивільні правовідносини між сторонами за названим договором регулюються Цивільним кодексом України.
Разом з тим, згідно ст. 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, вказаний Закон регулює органiзацiйнi вiдносини, пов'язанi з передачею в оренду майна державних пiдприємств та органiзацiй, пiдприємств, заснованих на майнi, що належить Автономнiй Республiцi Крим або перебуває у комунальнiй власностi (далi - пiдприємства), їх структурних пiдроздiлiв.
Оскільки предметом договору оренди є державне майно, спірні правовідносини у даній справі підпадають під одночасне регулювання Цивільного кодексу України та Закону про оренду. Але при цьому відповідні положення Закону мають переважне значення.
Закон про оренду та Цивільний кодекс України містять схожі положення щодо обов'язку користувача стосовно внесення плати за користування майном.
Згідно ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачевi майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмiр якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторiн у грошовiй або натуральнiй формi. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомiсячно, якщо iнше не встановлено договором.
Відповідно до ст.ст. 18, 19 Закону, строки внесення орендної плати визначаються в договорі, а орендар зобов'язаний вносити її своєчасно і у повному обсязі.
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння вiдмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн). Зобов'язання, строк (термiн) виконання якого визначений вказiвкою на подiю, яка неминуче має настати, пiдлягає виконанню з настанням цiєї подiї.
Крім того, відповідно до ст. 636 Цивільного кодексу України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стосовно вимог позивача щодо стягнення пені за прострочення сплати орендної плати, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За ст.ст. 611, 549, 551 Цивільного кодексу України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.
За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-1356-ОД від 01.03.2005р., а саме: у розділі 9, який встановлює відповідальність і вирішення спорів за договором, зазначено, зокрема у п. 9.1., що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України
Враховуючи викладене, вказаним договором не передбачена сплата пені за неналежне виконання умов договору, в той час, як її розмір може бути встановлений виключно за згодою сторін, отже у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 193,77 грн. слід відмовити.
Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись Законами України "Про оренду державного та комунального майна", "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 636, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідного центру "Клініка Медікор" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 17; код ЄДРПОУ 32299243) на користь Дніпропетровського технікуму зварювання та електроніки імені Є.О.Патона (49044, м. Дніпропетровськ, вул. К. Цеткін, 2-А; код ЄДРПОУ 00129314) - 10 345 грн. 27 коп. основного боргу, 103 грн. 45 коп. витрат по сплаті державного мита, 231 грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.Ю. Дубінін