14.06.11р.Справа № 19/5005/5980/2011
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м.Дніпропетровськ в особі Структурної одиниці "Дніпропетровських міських електричних мереж", м.Дніпропетровськ
до Закритого акціонерного товариства "Спецслав", м.Дніпропетровськ
про зобов'язання укласти договір
Суддя: Петренко І.В.
при секретарі: Поповій Д.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1. - дов. № 133 від 12.04.11
Від відповідача: ОСОБА_2 - дов. б/н від 23.05.11
Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Структурної одиниці "Дніпропетровських міських електричних мереж", м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Закритого акціонерного товариства "Спецслав", м.Дніпропетровськ про зобов'язання відповідача укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 20.10.2010 р. № 572/1 в редакції позивача, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в повному обсязі.
Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання належним чином та в установлений строк.
Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача проти позову заперечує, посилається на те, що відповідач не отримував договору від позивача, і що в разі отримання ним вказаного договору, він був би укладений протягом передбаченого законодавством терміну. За таких умов відповідач вважає, що спір між сторонами щодо укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж відсутній. Крім цього до проекту договору не додав додаток №6 "Кошторис обгрунтованих витрат", у зв'язку з чим у проекті позивача відсутня суттєва умова. При цьому відповідач також посилається на судову практику: рішення від 02.11.10р. по справі № 20/266-10(28/407-10) (суддя пархоменко Н.в.) та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.10р. по справі № 17/260-10 (суддя Суховаров А.В.).
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд, -
21 жовтня 2010 року позивач - ПАТ “Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровських міських електричних мереж направило на адресу відповідача - Закритого акціонерного товариства "Спецслав", м.Дніпропетровськ для підписання та скріплення печаткою проект договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 20.10.2010 № 572/1 в двох примірниках, який було отримано відповідачем 21.10.2010 року, що підтверджується підписом праціавника відповідача Гизун А.О. на супровідному листі.
Згідно з п. 3 ст.181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Відповідно до п. 4 ст.181 ГК України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Відповідно до п. 1.7 Правил користування електричною енергією (далі -Правила чи/або ПКЕЕ) у разі використання технологічних електричних мереж основного споживача субспоживачем відносини між споживачем та субспоживачем, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж споживача, що укладається між ними на основі типового договору, що є додатком 2 до Правил.
Договір про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача - це домовленість двох сторін (основний споживач і субспоживач або постачальник електричної енергії), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час передачі електричної енергії технологічними мережами основного споживача для потреб субспоживача, електропередавальної організації або постачальника електричної енергії (п. 1.2 Правил).
Відповідно до ч. 3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Суд також вважає за доцільне зазначити те, що договір про спільне використання технологічних електричних мереж повинен мати умови щодо ціни послуг, які визначаються кошторисом.
Відповідно до абз. 5 п.п. 2.5 Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої Постановою НКРЕ від 12.06.2008 р. за № 691, узгоджений з територіальним представництвом НКРЕ кошторис витрат є додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж, укладеного згідно з ПКЕЕ.
Положення п. 2.5 Постанови НКРЕ 12.06.08р. за № 691 вказують, що кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання з обґрунтуванням щодо кожної статті витрат та розрахунок плати за спільне використання технологічних електричних мереж подаються власником мереж щороку на погодження до відповідного територіального представництва НКРЕ. У разі обґрунтованих змін статей витрат на утримання мереж спільного використання, що відбулися протягом календарного року, власник мереж зобов'язаний погодити новий кошторис. Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання та/або зміни до нього подаються до відповідного територіального представництва НКРЕ та розглядаються останнім протягом 30 календарних днів. Погоджений територіальним представництвом НКРЕ кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання та/або зміни до нього надаються власником мереж електропередавальній організації не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення поточного календарного року. Узгоджений з територіальним представництвом НКРЕ кошторис витрат є додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж, укладеного згідно з ПКЕЕ
Тобто п.п. 2.5 Постанови НКРЕ № 691 імперативно встановлено, що підприємство повинно узгодити кошторис витрат з регіональним представництвом НКРЕ до укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж.
Між тим, п. 1.8 Постанови НКРЕ 12.06.2008 р. № 691 пов'язує можливість складання кошторису виходячи з: даних бухгалтерських документів про фактичні витрати, що безпосередньо стосуються цього виду діяльності за попередній календарний рік; обґрунтування статей витрат галузевими нормативами.
За умовами вищевказаного пункту Постанови №691, для підтвердження величини обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання за розрахунковий період (календарний рік) власник мереж складає кошторис витрат (без ПДВ) на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати, що безпосередньо стосуються цього виду діяльності за попередній календарний рік. Якщо технологічні електричні мережі спільного використання утримуються менше одного року, то кошторис витрат на утримання цих мереж збільшується за відповідними статтями витрат з урахуванням строку їх утримання. Для обґрунтування статей витрат використовуються галузеві нормативи, установлені Міністерством палива та енергетики України для електропередавальних організацій. Якщо для окремих видів витрат відсутні встановлені Міністерством палива та енергетики України галузеві нормативи для електропередавальних організацій, величина цих витрат установлюється залежно від значення нормативу, розрахованого виходячи з витраченого часу, трудомісткості робіт, кількості матеріалів, комплектуючих та їх звичайних цін тощо. Складові для розрахунку такого нормативу підтверджуються протоколами хронометричних спостережень або оприлюдненими статистичними даними або технічною документацією (паспортною документацією) заводів-виробників відповідного обладнання.
Таким чином, суд вказує на те, що надані у матеріали справи докази свідчать, що пропозиція позивача про укладання Договору не містила істотних умов для такого договору та не виражала в повній мірі намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Типовий Договір про спільне використання технологічних електричних мереж, в якості додатку №2, затверджено Постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28., зі змінами та доповненнями.
Детальний аналіз запропонованого позивачем відповідачу умов Договору, а також проведене господарським судом співставлення умов Договору до визначених та затверджених НКРЕ вимог вказаного вище типового договору вказує на те, що проект Договору не відповідає встановленій чітко визначеній типовій формі.
Вивчивши доводи сторін, суд прийшов до висновку, що сторонами не погоджено кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання, що насамперед є достатньою і безумовною підставою для відмови позивачу в поданих на розгляд господарського суду позовних вимогах, оскільки він не був доданий до спірного проекту договору.
При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивачем так і не подано для огляду та не долучено до матеріалів справи доказів надання відповідачу повного пакету безумовно необхідних для спірного проекту договору, що підтверджується доданими до справи документами, котрі чітко вказують, які саме додатки були відправлені на адресу відповідача.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наведене є підставою для відмови в задоволені позову.
Судові витрати у справі покладаються на позивача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 1, 2,4, 12,24, 32-34, 43-45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області набирає законної сили через 10 днів з дня його прийняття відповідно до ст. 85 ГПК України.
Суддя І.В. Петренко