21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
15 червня 2011 р.
Справа 9/68/2011/5003
за позовом:Ладижинської міської ради, код ЄДРПОУ 04325621 (вул. П.Кравчика, 4, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321)
до:Приватного підприємства "Імпрекс", код ЄДРПОУ 34004914 (вул. Промислова, 14, м. Ладижин, Вінницька обл., 24300)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- відділ Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області (вул. Радянська,11, м. Бершадь, 24400)
про відшкодування 172 581,60 грн. збитків за безоплатне користування земельною ділянкою
Головуючий суддя Балтак О.О.
Cекретар судового засідання Кравчук Н.Л.
Представники
позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю
відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю
третя особа : не з"явився
Ладижинською міською радою заявлено позов до ПП "Імпрекс" про стягнення збитків понесених від несплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р., яка розташована за адресою м.Ладижин, вул.Промислова, 14 в розмірі 172581,60 грн..
Ухвалою від 04.04.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №9/68/2011/5003 та призначено до розгляду на 26.04.2011 року.
Однак представник відповідача в судове засідання 26.04.2011 року свого представника не направив при цьому ним направлено телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи, яка мотивована неможливістю забезпечити явку в судове засідання повноважного представника.
Беручи до уваги неявку представника відповідача, ненадання останнім витребуваних доказів, а також з урахуванням поданого клопотання розгляд справи було відкладено до 01.06.2011 року.
Представником відповідача по справі відзиву на позовну заяву суду не надано, хоча в судовому засіданні 01.06.2011 р. ним було заявлено, що йому потрібний час для обгрунтованого та мотивованого відзиву на позовну заяву. В зв'язку з неподанням сторонами витребуваних доказів розгляд справи було відкладено до 15.06.2011 року. Вимоги суду відповідачем не виконано.
Головне управління Держкомзему у Вінницькій області повідомило суд, що 03.12.2010 року Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель у Вінницькій області припинила свою діяльність як юридична особа шляхом ліквідації.
Відповідно до пункту 1 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Дана стаття не передбачає правонаступництва при ліквідації.
В пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2009 року №901 (зі змінами внесеними згідно постанови Кабінету Мінстрів України N666 від 28.07.2010 року) вказано, ліквідувати Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, що діє у складі Державного комітету із земельних ресурсів як урядовий орган державного управління. Утворити комісію з ліквідації Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель.
Відповідно до абзацу другого пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року №844 «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році» (зі змінами внесеними згідно з Постановою КМ N 901 від 26.08.2009), Державному комітету із земельних ресурсів доручено утворити в центральному апараті та в територіальних органах структурні підрозділи на базі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель та її територіальних органів, що ліквідуються, і забезпечити відповідно до законодавства здійснення заходів, пов'язаних з їх ліквідацією.
В жодному із згаданих нормативних документів не визначено правонаступника Держземінспекції.
Таким чином, головне управління Держкомзему у Вінницькій області просить розглядати справу за відсутності представника Держземінспекції у Вінницькій області.
15.06.2006 року 3 сесією 5 скликання Ладижинської міської ради прийнято рішення "Про вилучення та надання земельних ділянок" в п.33 якого вказано, що на підставі рішення Третейського суду при Вінницькій торгово-промисловій палаті від 02.03.2006 року № 54-02/06 вилучено з користування колективного автотранспортного підприємства земельну ділянку площею 3,67 га, яка розташована по вул.Промислова,14 в м.Ладижин та надано дану земельну ділянку в оренду приватному підприємству "Імпрекс".
Даним рішенням відповідача також було зобов'язано в місячний термін замовити у відповідній організації виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
20.10.2009 року Ладижинська міська рада звернулась з листом № 2-25-2773 до ПП "Імпрекс" з вимогою надати документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для її затвердження та укладення договору оренди.
У відповідь на вказаний лист ПП "Імпрекс" повідомило позивача про передачу вказаного листа на розгляд власнику підприємства (лист від 08.11.2009 року № 107 )
Листом від 13.01.2011 року № 2-25-108 Ладижинська міська рада повідомила ПП "Імпрекс" про засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків заподіяних відповідачем тимчасовим зайняттям земельної ділянки комунальної власності.
18.01.2011 року відбулося засідання комісії по визначенню збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок комунальної власності, яка визначила розмір збитків заподіяних місцевому бюджету у вигляді не отриманого доходу від орендної плати в сумі 172581,60 грн..
Результати роботи комісії були оформлені актом визначення розміру збитків № 12 від 18.01.2011 р., який був затверджений рішенням виконавчого комітету № 48 від 03.02.2011року.
Листом від 24.02.2011року № 2-25-480 Ладижинська міська рада повідомила ПП "Імпрекс" про прийняте 03.02.2011 року рішення та запропонувала укласти угоду про добровільне відшкодування вищевказаної суми .
Однак відповідачем такої угоди укладено не було, відшкодування збитків в сумі визначеній комісією не відбулось в зв'язку з чим Ладижинська міська рада звернулась з відповідним позовом до суду.
Окрім того судом встановлено, що на момент прийняття рішення у даній справі договору оренди земельної ділянки площею 3,67 га, яка розташована по вул.Промислова,14 в м.Ладижин між Ладижинською міською радою та ПП "Імпрекс" не укладено, що власне і не заперечується сторонами.
Факт користування відповідачем земельною ділянкою розташованою на території міста Ладижин вул.Промислова, 14, загальною площею 3,67 га без правовстановлюючих документів підтверджується також матеріалами перевірки дотримання вимог земельного законодавства ПП "Імпрекс", яке здійснював відділ Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області.
Зокрема із акту від 03.03.2010 року № 204-01, припису від 03.03.2010 року № 204-012 вбачається, що при перевірці дотримання вимог земельного законодавства встановлено наступне: земельна ділянка, яка знаходиться по вул.Промисловій. 14. м.Ладижин загальною площею 3,67 га із земель промисловості знаходиться на території Ладижинської міської ради в межах населеного пункту і складається з будівель і споруд належних ПП "Імпрекс" на підставі договору купівлі-продажу від 08.02.2006 року використовується з порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України і кваліфіковано як використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
При цьому слід вказати, що вимоги припису від 03.03.2010 року № 204-012 щодо усунення порушення земельного законодавства не були усунуті ПП "Імпрекс".
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження у встановленому законом порядку вказаних вище актів, приписів, рішень та постанов.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Аналогічний припис міститься в ст.1 Земельного кодексу України, яка вказує, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно із ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України землі, які, належать на праві власності територіальним громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності. В державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.
Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
В пункті "г" ч.1 статті 90 Земельного кодексу України визначено, що власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Частина друга цієї статті вказує, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно пункту "б" ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України (в редакції. що діяв в період з моменту прийнятті рішення позивачем 15.06.2006 року до внесення змін до нього згідно Закону України від 05.03.2009 року № 1066-VI) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно ст.125 Земельного кодексу України в чинній редакції право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
В статті 126 цього ж кодексу (в редакції. що діяв в період з моменту прийнятті рішення позивачем 15.06.2006 року до внесення змін до нього згідно Закону України від 05.03.2009 року № 1066-VI) вказано, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Згідно ч.ч.1, 5 ст.126 Земельного кодексу України в чинній редакції право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Пунктом "д" статті 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною 1 ст.218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 224 ГК передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно приписів ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.1 Постанови КМ України № 284 від 19.04.1993 року "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
При цьому згідно п.2 вказаної Постанови розмір збитків визначається комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Пунктом 3 Постанови визначено, що відшкодуванню підлягають збитки заподіяні власникам землі у вигляді неодержаних доходів. Неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.
Відповідно до п.5 зазначеної Постанови збитки відшкодовуються власникам землі підприємствами, організаціями, установами та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів на пізніше 1 місяця після затвердження актів комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельної ділянки комунальної власності при виконавчому комітеті.
Дослідивши наданий позивачем акт № 12 від 18.01.2011 року, розрахунок збитків завданих місцевому бюджету ПП "Імпрекс" внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів суд дійшов висновку про обґрунтованість визначеної у вказаних документах суми збитків (172581,60 грн.)
При цьому судом прийнято до уваги наступне.
Рішенням 9 сесії 24 скликання Ладижинської міської ради від 18.03.2003 року "Про встановлення ставок орендної плати" було затверджено ставки орендної плати за використання земельних ділянок промислового призначення, на яких знаходиться об'єкти нерухомого майна, в розмірі 1,5 га. за один м.кв. в рік
З 01.01.2008 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" була встановлена мінімальна ставка орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі не нижче трикратного розміру земельного податку (4,6035 грн.) за м.кв. в рік.
Слід вказати, що позивачем надано детальне та розгорнуте пояснення (від 09.06.2011 року № б/н) щодо визначення розміру збитків з долученням до нього всіх необхідних для визначення збитків рішень Ладижинської міської ради.
Слід зазначити , що відповідачем будь-яких заперечень чи зауважень до розрахунку розміру збитків не надано.
При цьому суд наголошує, що в п.12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 року № 02-5/743 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування" крім іншого зазначено, що затверджений комісією в установленому порядку акт може бути визнаний недійсним за заявою зацікавленої особи у загальному порядку.
Однак як вказувалось вище, в матеріалах справи відсутні докази визнання акту №12 від 18.01.2011року недійсним.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 172581,60 грн. збитків понесених від несплати орендної плати за користування земельної ділянки без правовстановлюючих документів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов суд врахував позиції викладені в абзаці 2 п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" в якому вказано, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У розумінні цієї статті Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
В силу статей 42, 43, 33 ГПК України правосуддя в господарських сулах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на встановлені судом обставини та наведені вище приписи законодавства суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено згідно ст.33 ГПК України в установленому порядку наявність (а відповідачем не спростовано відсутність) повного складу цивільного правопорушення вчиненого ПП "Імпрекс", а саме:
- протиправна бездіяльність, яка полягає в тому, що відповідач з моменту прийняття рішення Ладижинською міською радою від 15.06.2006 року не виконав вимоги щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та не уклав договору оренди із позивачем.
- шкідливий результат такої поведінки (збитки), які полягають у неотриманні доходів для бюджету міської ради, які могли бути отримані у вигляді орендної плати при укладенні з відповідачем договору оренди.
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками. Бездіяльність відповідача при виготовленні технічної документації та укладенні договору оренди призвела до неотримання позивачем доходів, які останній мав би отримати.
- вина правопорушника. Неукладення договору відбулось з вини відповідача, оскільки без надання ним технічної документації укласти договір залишалось неможливим.
Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
На запит позивача Ладижинське відділення Тростянецької ОДПІ повідомило, що відповідач по справі ПП "Імпрекс" не здійснювало сплату орендної плати за використання земельної ділянки площею 3,67 га по вул. Промисловій, 14 в м. Ладижин в період з 01.01.2010 р. по даний час.
При цьому суд виходив з того, що згідно приписів ст.2 Закону України "Про плату за землю" платниками земельного податку являються власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції.
Варто зауважити, що використане у Законі України "Про плату за землю" формулювання "землекористувачі, крім орендарів" на сьогодні включає (1) власників земельних ділянок, (2) постійних землекористувачів, (3) суб'єктів використання земельних ділянок на праві емфітевзису та (4) суперфіцію, (5) земельного сервітуту, (6) прав землекористування, передбачених діючим раніше законодавством (довічного успадковуваного та постійного володіння землею), (7) наймачів будівель або споруд, (8) суб'єктів права довірчого управління земельними ділянками.
Однак, як встановлено судом користування ПП "Імпрекс" земельною ділянкою відбувалось без правовстановлюючих документів з порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід віднести на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
15.06.2011року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85, 115 ГПК України, -
Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Імпрекс", вул. Промислова ,14 , м.Ладижин, Вінницька область, 24300 (код ЄДРПОУ-34004914) на користь Ладижинської міської ради, вул.П.Кравчика, 4, м. Ладижин, Вінницька область, 24321 (код ЄДРПОУ-04325621) 172581,60 грн. збитків.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Імпрекс", вул. Промислова ,14 , м.Ладижин, Вінницька область, 24300 (код ЄДРПОУ-34004914) в доход Державного бюджету України 1725,82 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Балтак О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 16 червня 2011 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи