21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
14 червня 2011 р. Справа 2/64/2011/5003
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропет" 81023, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Новий Яр
до:Приватного акціонерного товариства "Мурованокуриловецький завод мінеральної води "Регіна" 23400, Вінницька обл., смт. Муровані Курилівці, вул. Димитрова, 18
про стягнення заборгованості 275 228,74 грн.
Головуючий суддя Мельник П.А.
Cекретар судового засідання Вознюк К.В.
Представники
позивача: ОСОБА_1- за довіреністю;
відповідача : не з"явився.
Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропет» до Приватного акціонерного товариства "Мурованокуриловецький завод мінеральної води "Регіна" про стягнення 275 228,74 грн. заборгованості згідно договору №75/10 від 04.10.2010р.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.05.2011 р. порушено провадження у справі №2/64/2011/5003 та призначено засідання на 14.06.2011 р.
14.06.2011 р. в судове засідання з"явився представник позивача.
Крім того, 14.06.2011 року через канцелярію суду (вх. № канцелярії суду 08-46/7960/11 від 14.06.2011 р. ) позивачем було надано докази часткових розрахунків відповідачем щодо позовних вимог після порушення провадження у справі, а саме: належним чином завірені копії банківських виписок від 20.05.2011 року на суму 35000,00 грн., від 23.05.2011 року на суму 55000,00 грн., від 24.05.2011 року на суму 70000,00 грн., від 25.05.2011 року на суму 50000,00 грн., від 26.05.2011 року на суму 30195,93 грн.
Відповідач в судове засідання, призначене на 14.06.11 року не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 20.05.2011 р. документів не надав, незважаючи на те, що належним чином був поінформований про час, місце та дату проведення судового засідання, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення за №20795780 з відміткою про вручення від 26.05.2011 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
04.10.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пропет" (далі - "постачальник") та Приватним акціонерним товариством "Мурованокуриловецький завод мінеральної води "Регіна" (за умовами договору "покупець") було укладено договір поставки №75/10.
Згідно п.1.1 договору постачальник зобов"язується передати (поставити) у встановлені строки товар у власність покупця, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом поставки по цьому договору є преформа ПЕТ, далі - по тексту «товар»(п.1.2. договору).
На виконання умов договору по видатковій накладній №РН-0000699 від 04.10.2010р. за довіреністю серії ЯОП №386015 від 04.10.2010р. позивач передав відповідачу товар -преформа ПЕТ 38 г (синя) в кількості 324 864 шт. та преформа ПЕТ 39 г (безколірна) в кількості 27072 шт. на загальну суму 242 288,93 грн.
Отже, свої зобов"язання за договором позивач виконав належним чином.
Відповідно до п. 7.1 договору розрахунок по окремій партії товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.
Відповідач свої зобов'язання виконав лише частково в сумі 2092,65 грн.
Разом з тим, як встановлено судом та підтвердив позивач після порушення провадження у справі відповідач повністю розрахувався за поставлений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення боргу в сумі 240 196,28 грн., оскільки відповідач погасив борг на зазначену суму, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.
Згідно п.12.2 договору у випадку, якщо покупець порушує строки платежів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочки.
Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18360,16 грн. - пені за період з 04.11.2010 р. по 04.05.2011 р., 12970,58 грн. - інфляційних втрат за період з грудня 2010 року по квітень 2011 р. та 3701,72 грн. - 3% річних за період з 04.11.2010 р. по 10.05.2011 року.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, після подання позову до суду відповідач повністю перерахував суму основного боргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Враховуючи викладене, позов в частині стягнення 240 196,28 грн. заборгованості за поставлений товар підлягає припиненню по п.1-1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 18 360,16 грн. - пені за несвоєчасну оплату поставленого товару за період з 04.11.2010 р. по 04.05.2011 р.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 360,16 грн. - пені підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та нараховані згідно вимог чинного законодавства.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 12970,58 грн. - інфляційних за період з грудня 2010 року по квітень 2011 року, 3701,72 грн. - 3% річних за період з 04.11.2010 р. по 10.05.2011 р., в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з матеріалів справи, заявлені до стягнення позивачем - 12970,58 грн. інфляційних, підлягають задоволенню, оскільки нараховані відповідно до чинного законодавства та фактично відповідають матеріалам справи.
Провівши нарахування 3% річних, судом отримано 3691,78 грн., які підлягають стягненню з відповідача. В стягненні 9,94 грн. - 3% річних слід відмовити.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 20.05.2011 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За вказаних обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з припиненням провадження у справі в частині стягнення 240 196,28 грн. по п.1-1 ст. 80 ГПК України в зв"язку з відсутністю предмету спору.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 546, 549, 551, 610, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, п.1-1 ст. 80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд, -
1. Позов задовільнити частково.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Мурованокуриловецький завод мінеральної води "Регіна" (23400, Вінницька обл., смт. Муровані Курилівці, вул. Димитрова, 18, код ЄДРПОУ 05513388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропет»(81023, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Новий Яр, код ЄДРПОУ 31252665 ) 18 360,16 грн. -пені, 12 970,58 грн. -інфляційних збитків, 3691,78 грн. -3% річних, 2752,19 грн. державного мита та 235,99 грн. витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 240 196,28 грн. - основного боргу припинити, відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України.
4. В стягненні 9,94 грн. - 3% річних відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.
Суддя Мельник П.А.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 14 червня 2011 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу 81023, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Новий Яр
3 - відповідачу 23400, Вінницька обл., смт. Муровані Курилівці, вул. Димитрова, 18