Справа № 1-229/11
28 березня 2011 року Подільський районний суд міста Києва
в складі головуючого судді ПАВЛЕНКО О.О.,
при секретарі БОЖОК Ю.Р.,
за участю прокурора ОТРОША В.М.,
представника Служби у справах дітей
Подільської районної в м. Києві
державної адміністрації ІНЖЕВСЬКОЇ М.В.
законного представника ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, громадянина України, українця, з незакінченою середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 13.09.2010 року Оболонським районним судом м. Києва, за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України звільнений від відбуття призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_4 19.02.2010 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, перебуваючи в приміщенні перукарні «РАТА», яка розташована за адресою: м. Київ вул. Констянтинівська, 20/14 в шухляді тумбочки помітив мобільний телефон марки «LG KR 500». і вирішив таємно викрасти чуже майно, а саме вказаний мобільний телефон. Реалізуючи свій злочинний умисел та діючи з корисливих мотивів, впевнившись у відсутності громадян та усвідомлюючи, що діє таємно, ОСОБА_4 викрав з шухляди тумбочки мобільний телефон марки «LG KR 500» вартістю 1 371 грн. Після чого сховав зазначений мобільний телефон собі до внутрішньої кишені куртки, та вийшов з вказаної перукарні. Таємно викравши таким чином мобільний телефон, що належить ОСОБА_5, ОСОБА_4 спричинив матеріальну шкоду на загальну суму 1 371 грн. Наступного дня, 20.02.2010 року ОСОБА_4 продав в кіоск з продажу та обміну мобільних телефонів, викрадений мобільний телефон.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 1 ст. 185 КК України, визнав у повному обсязі, підтвердив покази, які давав на досудовому слідстві, визнав усі фактичні обставини вчинення злочину, запевнив, що у вчиненому щиро кається.
ОСОБА_4 пояснив, що 19.02.2010 року приблизно о 19 годині 30 хвилин, він зайшов до перукарні «РАТА», розташованої по вул. Констянтинівська, 20/14 в м. Києві, для того щоб підстригти волосся та сфотографуватись на паспорт громадянина України, який до теперішнього часу ще не отримав. Зайшов до приміщення перукарні, направився в чоловічий зал, запитав хто з майстрів вільний, жінка відповіла, що вона вільна і запропонувала йому присісти в крісло. Майстер почав його стригти, в цей час її погукали з жіночого залу, вона припинила стригти і попрохала його почекати її декілька хвилин. Жінка відійшла до іншого приміщення, він сидів в кріслі і чекав її, в цей час помітив, що в при відкритій шухляді тумбочки знаходить чохол від мобільного телефону, він протягнув руку та пощупав пальцями його, впевнившись, що в ньому знаходиться мобільний телефон, в цей час в нього виник умисел викрасти даний телефон, тому не винаймаючи руки з шухляди витягнув мобільний телефон з чохла і заховав його під накидку, якою майстер його накрила, приблизно через 30 секунд встав з крісла і переклав його до внутрішньої кишені, яка знаходилась на вішалці в даному приміщенні, після чого сів в крісло і чекав майстра, приблизно через 2 хв., вона підійшла та продовжувала стрижку. Так він викрадений телефон не вимкнув, то під час стрижки дуже хвилювався, що він може задзвонити і потерпіла дізнається, що викрав її телефон. На протязі 20 хвилин майстер стригла його, після цього розрахувався з нею і він покинув приміщення перукарні, потім він направився в комп'ютерний клуб, розташований навпроти даної перукарні, в даному клубі зайшов до туалету, де почав оглядати викрадений телефон, а саме телефон марки «LG KR 500», сенсорний екран, корпус чорного кольору, з золотою смужкою по боках. Корпус відчинив, дістав сім-карту, назву оператора не пам'ятає, вимкнув телефон і направився до свого мешкання, по дорозі біля школи № 17 по вул. Ярославській в м. Києві, викинув сім-карту. Вдома телефон нікому не показував, телефоном не користувався, нікому не дзвонив, але вставляв стару сім-картку, якою вже не користувався та слухав музику на даному телефоні. Наступного дня, приблизно о 13.00 годин, спустився в перехід на станції метро «Контрактова площа», де підійшов до кіоску з продажу та обміну мобільних телефонів і запропонував продавцю, чоловічої статі придбати даний мобільний телефон. Продавець оглянув телефон, запитав в нього документи, на що він відповів, що документи відсутні, про те, що телефон крадений він йому не повідомляв, а він і не запитував. Даний телефон він продав за 400 гривень, гроші отримані з продажу телефону віддав мамі в сумі 300 гривень, так як мамі потрібно було гасити кредит по комп'ютеру, який вона купила для мене, а інші 100 гривень потратив на особисті потреби.
ОСОБА_4 просив слухати справу по спрощеному порядку, відмовився від дослідження доказів, від допиту свідків та письмових доказів, які наявні в справі, пояснив, що правильно розуміє зміст вказаного клопотання, про що надав письмову заяву від 03.03.2011 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винуватість підсудного ОСОБА_4 знайшла своє повне підтвердження в ході судового засідання і дії підсудного ОСОБА_4 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 185 КК України, так як він своїми умисними діями, які виразилися в таємному викраденні чужого майна(крадіжка), вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України.
Обираючи покарання ОСОБА_4, суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, межі санкції ч. 1 ст. 185 КК України, того, що вказаний злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, особу винного, який, окрім скоєного, характеризується в цілому позитивно.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4, суд визнає щире каяття, що передбачено п.1 ч.1 ст.66 КК України та вчинення злочину неповнолітнім, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 66 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4, відповідно ст. 67 КК України - не виявлено.
Враховуючи вказані обставини, суспільну небезпеку скоєного, особу винного, наявність пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих, позитивні характеристики з місця проживання та навчання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, те, що вину свою визнав, поведінку у суді, яка свідчить про щире каяття, тяжких наслідків не настало, має постійне місце проживання та реєстрації, - суд приходить до висновку про необхідність засудження підсудного до покарання у виді громадських робіт.
Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчинення ним нових злочинів.
З огляду на те, що покарання у виді громадських робіт ОСОБА_4 належить відбувати реально, - то вирок Оболонського районного суду м. Києва від 23.09.2010 року, яким ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк один рік, на підставі ст. 104 КК України звільнений від відбуття призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, підлягає самостійному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323-324 КПК України суд ,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк сто годин.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 23.09.2010 року, яким ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк один рік, на підставі ст. 104 КК України звільнений від відбуття призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, виконувати самостійно.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_4 без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Речовий доказ у справі - мобільний телефон марки «LG KP 500» ІМЕІ №: НОМЕР_1, який переданий під розписку на зберігання потерпілій ОСОБА_5 - залишити у неї, як законного володільця.
На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду міста Києва протягом 15 діб з часу його проголошення через Подільський районний суд міста Києва.
Суддя Павленко О. О.