Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-404/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Кореняк
Категорія - 31 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Новіцький Е. Й.
02 червня 2011 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Поступайло Н.І.,
суддів Новіцького Е.Й., Лещенка Р.М.,
за участю прокурора Василенка Д.О.,
при секретарі Зубріцькій І.М.,
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08 лютого 2011 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Кіровограда, розлученого, з середньою спеціальною освітою, працюючого директором ТОВ «ТК Інвест», проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого
засуджено за ч.3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю строком на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь держави в особі Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції 1647268,63 грн. в рахунок відшкодування завданої шкоди
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення експертизи по справі 1032 грн.
Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він являючись службовою особою -засновником та директором ПП „ТК Інвест” в одній особі, відповідаючи за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві, яке протягом 2009 року займалось торгово-посередницькою діяльністю, переважно з купівлі-продажу сільгосппродукції, допустив завищення податкового кредиту із ПДВ за період з травня по серпень 2009 року по господарських відносинах із ТОВ „Кримський”, що призвело до не нарахування та несплати в бюджет ПДВ на загальну суму 1 млн. 647 тис. 268, 63 грн. Викладені порушення встановлено невиїзною документальною перевіркою, проведеною ДПА у м. Кіровограді, що відображено у акті №554/23-50/35652965 від 13.05.2010 року та винесено податкове повідомлення-рішення №0000592350/0 від 18.06.2010 року, яким донараховано вказану суму несплаченого ПДВ.
Так, ОСОБА_2, маючи умисел на ухилення від сплати податків, достовірно знаючи, що поставка сільгосппродукції від ТОВ „Кримський” не відбувалася, в податкових деклараціях з ПДВ за період з травня по серпень 2009 року включив до податкового кредиту суми ПДВ по не підтверджених фактичними обставинами та первинними документами фінансово-господарських операцій з придбання сільгосппродукції в ТОВ „Кримський” на загальну суму 9 млн. 883 тис. 611, 78 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1 млн. 647 тис. 268, 63 грн., достовірно знаючи, що таке віднесення до податкового кредиту є безпідставним та направлене на безпідставне завищення податкового кредиту і, відповідно, зменшення податкових зобов'язань перед державним бюджетом по нарахуванню та сплаті ПДВ, які виникли за результатами реально здійсненої фінансово-господарської діяльності ПП „ТК Інвест”.
Крім цього, ОСОБА_2, достовірно знаючи на протязі вересня-грудня 2009 року та січня-квітня 2010 року (до моменту проведення невиїзної документальної перевірки), про невідповідність даних внесених в подані ним до ДПІ у місті Кіровограді податкові декларації з ПДВ за травень -серпень 2009 року, фактичним даним, підтвердженим підсумками кінцевих результатів діяльності підприємства за вказаний період, і, будучи зобов'язаним в послідуючих звітних періодах привести дані податкової звітності у відповідність фактичним обставинам, з послідуючим нарахуванням та перерахуванням в бюджет ПДВ в сумі 1млн. 647 тис. 268, 63 грн., як власноручно так і з залученням третіх осіб, маючи на це реальну можливість, продовжуючи свої злочинні діяння, направлені на умисне ухилення від сплати податків, переслідуючи при цьому інтереси власного приватного підприємства по заниженню об'єкта оподаткування, таких дій не здійснив.
Таким чином, директор ПП „ТК Інвест” ОСОБА_2 своїми умисними протиправними діями умисно ухилився від сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2009 року по 31.08.2009 року на загальну суму 1 млн. 647 тис. 268, 69 грн., чим було завдано державі збитків в особливо великих розмірах.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати вирок суду та постановити новий, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ст.212 ч.3 КК України -5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльність на 1 рік з конфіскаціє належного засудженому майна, а також задовольнити цивільний позов Кіровоградської ОДПІ на суму 1647268 грн. в рахунок відшкодування заподіяної злочином шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд недостатньо враховано тяжкість вчиненого злочину, а також не вжито заходів до відшкодування завданої державі шкоди.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність скасування вироку суду та постановлення нового вироку, засудженого ОСОБА_2, який висловився про залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію прокурора необхідно задовольнити, а вирок суду першої інстанції -скасувати в частині призначеного покарання, виходячи з таких підстав.
Допитаний в суді апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що вчинив злочин за обставин, викладених в обвинуваченні.
Вина засудженого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, крім повного визнання вини як на досудовому слідстві так і вході судового слідства, в повному обсязі доведена матеріалами справи, які досліджено судом першої інстанції в порядку ст.299 ч.3 КК України, а тому виходячи із положень вказаної вище норми кримінально-процесуального закону колегія суддів не входить в обговорення вини та кваліфікації дій засудженого і вважає, що дії останнього за ст.212 ч.3 КК України кваліфіковано правильно, як умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, яка зобов'язано їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави коштів в особливо великих розмірах.
Призначаючи покарання судом першої інстанції, згідно ст.65 КК України, враховано характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який є тяжким, особу засудженого, який характеризується позитивно, не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, обставини, що пом'якшують покарання -повне визнання вини, щире каяття, обставини, що обтяжують покарання -відсутні.
Разом з тим, висновок суду про можливість застосування положень ст.69 КК України щодо додаткового покарання у виді конфіскації майна та не призначення останньої є необґрунтованим, оскільки злочином заподіяно державі збитки в особливо великих розмірах, які не відшкодовано, а тому застосування вказаного додаткового покарання, навіть враховуючи позитивні дані про особу засудженого, є обов'язковим.
Крім цього, оцінивши у сукупності матеріали справи, що стосуються особи засудженого, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, призначаючи покарання за ст.212 ч.3 КК України, дійшов обґрунтованого висновку щодо його виду та розміру.
Разом з тим районний суд при вирішенні питання щодо можливості звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким та являє собою підвищену суспільну небезпеку, те, що внаслідок злочинних дій засудженого було завдано збитків державі у вигляді ненадходження до бюджету податків на суму, що більш ніж у п'ять тисяч разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Зазначені збитки державі не відшкодовано.
У зв'язку з чим рішення суду про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства є безпідставним.
За таких обставин колегія суддів, враховуючи характер та тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, вважає за необхідне апеляцію прокурора задовольнити, а вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.
Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08 лютого 2011 року стосовно ОСОБА_2 в частині призначення покарання скасувати.
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого за ч.3 ст. 212 КК України і призначити покарання - 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю строком на 1 рік.
Строк відбуття покарання засудженому рахувати з 02 червня 2011 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час перебування його під вартою з 09 жовтня 2010 року по 08 лютого 2011 року.
Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту із зали суду.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 1 місяця з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку через апеляційний суд Кіровоградської області.
Судді: