Справа № 2-а-175/09
05 червня 2009 року м. Запорожжя
Жовтневий районний суд м. Запорожжя у складі: головуючого судді Мінасова В.В., при секретарі Працевитом Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя про стягнення суми,
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому зазначила, що вона є отримувачем пенсій та дитиною війни, якому відповідач в 2006, 2007, 2008 роках не призначив та не проводив нарахування щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " у зв'язку з тим, що Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік" була призупинена дія ст. 6 цього Закону, а в 2008 році виплата щомісячного підвищення до пенсії проводилася в меншому розмірі.
Посилаючись на те, що відповідач з 01.01.2006, 01.01.2007, 01.01.2008 року не призначив зазначене підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни", у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення 09.07.2007 року про визнання неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" про призупинення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач просить позов задовольнити, стягнувши щомісячне підвищення до пенсії за період 2006 - 2008 років у сумі 4791, 01 грн.
Пропуск строку звернення до суду за захистом порушеного права позивач наявністю у нього поважних причин не мотивував, зазначаючи разом з тим, що про порушення свого права на отримання підвищення до пенсії йому стало відомо з засобів масової інформації в кінці 2007 року.
В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги на підставах, викладених у позові. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти позову, зазначаючи, що після прийняття 09.07.2007 року рішення Конституційним Судом України по справі про соціальні пільги змін в Державний бюджет України щодо механізму встановлення розміру підвищення до пенсії дітям війни через законодавче врегулювання розміру мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищень до пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни" та збільшення коштів на ці цілі з Державного Бюджету України внесено не було, що унеможливлює реалізацію права на нарахування підвищення до пенсії дітям війни В 2006 році Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не визнавався Конституційним Судом неконституційним. Крім того, представник відповідача вказував на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права, передбаченого статтею 99 КАС України.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач є отримувачем пенсії та дитиною війни, якому відповідач протягом 2006-2007 років не проводив нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у зв'язку з тим, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік" була призупинена дія ст. 6 цього Закону, а в 2008 році зазначена виплата проводилася на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в яку були внесені зміни Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Позивач в заяві про поновлення цього строку не зазначає поважних причин його пропуску, вказуючи разом з тим, що перебіг цього строку обчислюється з моменту, коли він дізнався про порушення права в грудні 2007 року.
Для правильного обчислення позовної давності важливим є визначення її початкового моменту. Виходячи з вимог ст. 99 ч. 2 КАС України початок перебігу строку звернення до суду, суд пов'язує не з фактом обізнаності особи, якій належить порушене право в зв'язку з тим, що цей суб'єктивний момент є результатом недбалого ставлення особи до охорони власних прав, а з моменту, коли вона повинна була дізнатися про таке порушення. Об'єктивними даними про цей момент є актуальність положень рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (офіційне опублікування в Офіційному Віснику України № 52 від 27.07.2007 року) та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (офіційне опублікування в Офіційному Віснику України №10 від 22.03.2006), які широко обговорювалися в Україні засобами масової інформації, на телебаченні на той час, а тому позивач не міг не знати про факт порушення його прав. Посилання позивача на те, що про прийняте 09.07.2007 року Конституційним Судом України рішення він дізнався в грудні 2007 року з неофіційних видань не може бути підставою для поновлення процесуальних строків звернення до суду. Адже з моменту публікації цього рішення в офіційному виданні вважається, що це рішення було доведене до невизначеного кола осіб, тобто до всього населення України, включаючи і позивачів.
Тому суд вважає, що вимоги про стягнення щомісячного підвищення до пенсії дітям війни за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року підлягають задоволенню. Відповідач повинен був сплачувати підвищення до пенсії у розмірі не 10 %, а 30 % мінімальної пенсії за віком. Таким чином сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 780, 4 грн.(1170, 6 (сума у розмірі 30 % мінімальної пенсії) - 390, 2 грн. (фактично сплачена у розмірі 10 %) складає) = 780, 4 грн. (не доплачена сума)
Тому, позов в цієї частині підлягає задоволенню. Інші позивні вимоги задоволенню не підлягають через пропуск строку для звернення до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 156-161 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя про стягнення суми задовольнити частково.
Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно недоплачену соціальну допомогу у розмірі 780 грн. 40 копійок.
В решті позивних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Дніпропетровський Апеляційний адміністративний суд на протязі десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України- з дня складення в повному обсязі, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження адміністративному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення