Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-2269/09/0105
10.12.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лядової Т.Р.,
суддів Іщенко Г.М. , Омельченка В. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим на постанову Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим (суддя Старова Н.А. ) від 13.10.09 у справі № 2а-2269/09/0105
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим (вул. Леніна, 8,м.Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)
про нарахування та виплату підвищення до пенсії,
У липні 2009 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачене позивачу як дитині війни щомісячне підвищення до пенсії.
Постановою Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим про нарахування та виплату підвищення до пенсії, задоволенні частково. На Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим покладений обов'язок здійснити перерахунок та провести відповідні виплати підвищення до пенсії позивачу відповідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановленого у 2008-2009 роках з липня 2008 по 31 липня 2009 року з урахуванням сплачених сум за цей період.
Судом вирішено питання щодо розділу судових витрат.
В задоволені решті позовних вимог - відмовлено.
На зазначене судове рішення від представника відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду підлягає зміні з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується наявної в матеріалах справи копією паспорта позивача.
Зазначений статус надає позивачу право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Згідно зі статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині позивач не надав.
Відповідач в запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
З таких підстав, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що спір має бути вирішений в межах позовної давності, а саме, за період 2008- 2009 рік. Вимоги про стягнення підвищення пенсії за 2006 - 2007 роки відповідно, задоволенню не підлягають.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 2006 - 2007 році позивачу підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, не виплачувалось, а в 2008 -2009 році -виплачувалось частково, у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності: у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, судова колегія вважає правильним застосування саме частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладений в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з травня 2008 року у позивача виникло право на підвищення пенсії у розмірі 30%, яке триває та й на час розгляду спору у суді, оскільки після визнання 22.05.2008р. неконституційними змін, які обмежували право позивача на 30% підвищення мінімальної пенсії за віком, інших нормативно-правових актів та змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, обмежуючих права осіб, на яких розповсюджується його дія запроваджено не було.
Що стосується позовних вимог про стягнення грошової допомоги за 2009 рік, судова колегія також вважає можливим погодитися з висновками суду першої інстанції щодо їх задоволення, оскільки після визнання 22.05.2008р. неконституційними змін, які обмежували право позивача на 30% підвищення мінімальної пенсії за віком, інших нормативно-правових актів та змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, обмежуючих права осіб, на яких розповсюджується його дія запроваджено не було.
Таким чином, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни позивачу, з врахуванням строку позовної давності, слід здійснити за період з липня 2008 року по жовтень 2009 рік включно, тобто з часу виникнення у позивача права на отримання грошової допомоги у 2008 році по час вирішення спору у суді.
Спірне підвищення до пенсії, є "щомісячною" соціальною виплатою, право на яку у позивача триває з першого до останнього дня календарного місяця, у зв'язку з чим період має бути зазначений за цілий календарний місяць.
Разом з тим, судова колегія приходить до висновку про те, що ухвалюючи рішення про визнання дій відповідача протиправними, суд першої інстанції не обґрунтував та не встановив обставини, що свідчать про це, а саме, судом не з'ясовано чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати їх особам, на яких розповсюджується Закон „Про соціальний захист дітей війни”, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має відповідач право проводити виплати за рахунок інших платежів.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення підлягає зміні по підставах п.1ч.1ст.201 КАС України, шляхом відмови позивачу в задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправними дії відповідача та уточнення періоду, за який підлягає нарахуванню та виплаті на користь позивача щомісячне підвищення до пенсії.
Керуючись ст.195; ст.196; п.2 ч.1 ст.198; п.1 ч.1 ст.201; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим - задовольнити частково.
2. Постанову Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим (суддя Старова Н.А. ) від 13.10.09 у справі № 2а-2269/09/0105 - змінити.
3. Виключити з резолютивної частини постанови абзац третій щодо визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим, абзац четвертий резолютивної частини постанови викласти у наступній редакції:
"Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії передбачене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з липня 2008 року по жовтень 2009 року (включно) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком встановленої ч. 1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням здійсненних виплат." .
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова
Судді підпис Г.М. Іщенко підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.Р.Лядова