Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого-судді Міщенка С.М.,
суддів
за участю прокурора Єлфімова О.В., Животова Г.О.,
Шевченко О.О.,
розглянула в судовому засіданні 31 травня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 3 лютого 2011 року.
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 2 квітня 2010 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого, останній раз в 2009 році за ч. 1 ст. 309 КК України
засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком: за ч. 2 ст. 309 КК України - на 3 роки; за ч. 1 ст. 263 КК України - на 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
За наведених у вироку обставин ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за незаконне придбання, зберігання без мети збуту наркотичного засобу - опію ацитильованого вагою в перерахунку на суху речовину 0,34 г, вчиненого повторно, а також за незаконне зберігання 17 патронів, які є бойовими припасами.
Цей вирок місцевого суду за апеляцією прокурора в частині призначення засудженому покарання скасовано Апеляційним судом м. Києва та постановлено свій вирок з призначенням ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді 3 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Згідно ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, за які ОСОБА_5 засуджено цим вироком, та злочину, за який його засуджено вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 27 серпня 2009 року, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
У строк відбування покарання ОСОБА_5 зараховано 6 місяців арешту, відбутого ним за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 27 серпня 2009 року і остаточно визначено для відбування покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
У решті вирок Подільського районного суду м. Києва від 2 квітня 2010 року залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений посилається на суворість призначеного покарання, просить вирок Апеляційного суду м. Києва змінити та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, а також кваліфікація злочинних дій за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України є правильними і у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи скарги засудженого про те, що апеляційний суд призначив йому надмірно суворе покарання, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Як видно із матеріалів кримінальної справи, апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_5 покарання, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що воно не відповідає вимогам ст. 65 КК України, тобто призначено без належного врахування тяжкості вчинених злочинів та даних про особу засудженого.
Так, по за увагою суду першої інстанції залишилось те, що ОСОБА_5, будучи притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинення злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, знову скоїв подібний злочин. Крім того, вироком Оболонського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2006 року, судимість за який хоча й погашена, до ОСОБА_5 вже застосовувалось звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, проте після закінчення іспитового строку він продовжив злочинну діяльність, що свідчить про недостатній виховний вплив на нього такої міри покарання.
Таким чином, призначене апеляційним судом ОСОБА_5 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. Підстав вважати його несправедливим внаслідок суворості немає.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів .
вирок Апеляційного суду м. Києва від 3 лютого 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
Міщенко С.М. Єлфімов О.В. Животов Г.О.