Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів Слинька С.С., Марчук Н.О.,
за участю прокурора Волошиної Т.Г.
розглянула в судовому засіданні 31 травня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 18 лютого 2011 року.
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 4 листопада 2010 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,
засуджено за ч.3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, судимого 11 жовтня 2006 року за ст.ст. 185 ч.2, 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого 19 травня 2010 року по відбуттю строку покарання,
засуджено за ч.3 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути на користь держави із засуджених ОСОБА_3 498 грн. 80 коп. та з ОСОБА_1 498 грн. 80 коп. судових витрат за проведення експертиз по справі.
Апеляційний суд Чернігівської області вказаний вирок щодо ОСОБА_3 залишив без зміни, а в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасував, та постановив відносно нього свій вирок, яким призначив йому покарання за ст. 186 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
У решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнані винними в тому, що 18 червня 2010 року, приблизно о 08 год. 40 хв., діючи за попередньою змовою, будучи в стані алкогольного сп'яніння, проникли до будинку АДРЕСА_1 де, застосовуючи насильство, яке не було небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_4, відкрито викрали належне їй та ОСОБА_5 майно на загальну суму 7819 грн. 27 коп.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1, порушує питання про його скасування та залишення без зміни вироку суду першої інстанції. На обґрунтування своїх доводів захисник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не було в достатній мірі обґрунтовано його рішення щодо неможливості виправлення ОСОБА_1 без реального відбування покарання. Судом лише було вказано, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин та раніше проживав за місцем вчинення злочину, що не є підставою для незастосування ст. 75 КК України. Натомість, на думку захисника, судом при призначенні покарання ОСОБА_1 не були враховані дійсні дані про його особу, те, що він відшкодував завдані потерпілим матеріальні збитки, думку самих потерпілих, які просили суворо не карати, а також те, що після звільнення з зали суду ОСОБА_1 влаштувався на роботу.
Засуджений ОСОБА_1 у скарзі, також просить вирок суду апеляційної інстанції щодо нього скасувати та залишити в силі вирок суду першої інстанції. При цьому, посилається на ті ж підстави, які зазначені в касаційній скарзі його захисника.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду апеляційної інстанції та відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів уважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину суд обґрунтував доказами, дослідженими в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України, і засудженим та захисником у касаційних скаргах не оспорюється.
Дії засудженого ОСОБА_1 за ст. 186 ч. 3 КК України кваліфіковані правильно.
Доводи у скаргах засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 про призначення апеляційним судом засудженому ОСОБА_1 надмірно суворого покарання є безпідставними.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції у частині призначеного ОСОБА_1 покарання із звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України, внаслідок м'якості, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що таке покарання призначене останньому всупереч вимогам ст. 65 КК України, без належного врахування суспільної небезпечності вчиненого злочину та особи засудженого.
У відповідності до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про те, що призначаючи покарання ОСОБА_1 за вчинення тяжкого злочину із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, судом першої інстанції недостатньо вмотивовано застосування вказаної норми закону, не взято до уваги дані про особу ОСОБА_1, який тривалий час знімав кімнату в будинку потерпілих, проживав разом з ними, а за місяць до вчинення злочину з'їхав з даного помешкання, а також те, що він вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням цих обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим викладений у вироку апеляційного суду висновок про необхідність призначення засудженому ОСОБА_1 покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства.
При цьому, апеляційний суд, врахувавши характер скоєного злочину, дані про особу ОСОБА_1, обставини, які пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які є посилання у касаційних скаргах, прийшов до висновку про можливість застосування до нього ст. 69 КК України та призначення покарання нижче найнижчої межі, ніж це передбачено санкцією ст. 186 ч. 3 КК України.
Таким чином, призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для пом'якшення засудженому ОСОБА_1 покарання та звільнення його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, немає.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 18 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 - без задоволення.
Судді:
____________________ ___________________ ________________
Шилової Т.С. Слинько С.С. Марчук Н.О.